Розділ 2

2.1 Поняття терміну та терміносистеми

Б.М. Головін пише, що термін – це окреме слово чи утворене на базі іменника підрядне словосполучення, що означає професійне поняття та призначена для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії. Це визначення добре відображає суть поняття «ТЕРМІН», але є досить сумнівним, що термін будується на базі іменника. Терміном можуть бути: дієслова, прикметники та прислівники.

Комітет науково-технічної термінології АН СРСР дає таке визначення терміну: «Термін – це слово чи словосполучення, яке є єдністю звукового знаку та співвіднесеного з ним відповідного поняття в системі понять даної галузі науки й техніки».

Звідси можна зробити висновок, що термінологія – сукупність термінів, котрі висловлюють поняття певної галузі науки й техніки.

Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів кілька вимог. Найважливішими із них є такі:

• Термін повинен відповідати правилам і нормам певної норми.

• Термін повинен бути систематичним.

• Термінові притаманна властивість дефінітивності. Тобто, кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття

• Термінові властива відносна незалежність від контексту.

• Термін повинен бути точним.

• Термін повинен бути коротким.

• Термін повинен бути однозначним.

• Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

• Терміни експресивно нейтральні.

• Термін повинен бути милозвучним.

Словотворчі типи термінів:

А) Терміни – кореневі слова:

1. корінна непохідна лексика (ніс);

2. запозичена непохідна лексика (атом).

В) Похідна лексика:

1. терміни утворенні за допомогою суфіксації;

2. терміни утворенні за допомогою префіксації.

С) Терміни – складні слова (самоокупність).

D) Терміни – словосполучення (друкованний аркуш).

Е) Терміни – абревіатури (CLK – clock, тактовий генератор).

F) Літерні умовні позначення (гамма-випромінювання).

G) Символи – знаки.

Н) Номенклатура.

Термін є невід'ємним елементом терміносистеми. Узагальнення визначень терміносистеми, які подають лінгвісти, на нашу думку, має виглядати таким чином: терміносистема – це сукупність термінів, які адекватно виражають систему понять теорії спеціальної сфери людських знань або діяльності та співвідносяться один із одним на понятійному, дериваційному, семантичному та граматичному рівнях. Взагалі характеризуючи термінологічну систему як сукупність слів та словосполучень, що вживаються для вираження спеціальних понять та для найменування типових об'єктів певної наукової галузі, можна стверджувати, що їй притаманні такі ж самі властивості, як і лексичній системі. Для термінологічної системи характерні такі шляхи поповнення:

1) морфологічний спосіб, тобто афіксальний за існуючими словотвірними моделями;

2) семантичний, що реалізується за допомогою розвитку спеціальних значень у словах природної мови;1

3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування).

Цікавою є також думка про розмежування термінологічного поля та термінологічної системи. Термінологічне поле – це штучно окреслена і спеціально збережена від сторонніх проникнень галузь існування терміна, усередині якої він знаходиться з усіма ознаками, що його характеризують та відрізняють від звичайних слів. Термінологічне поле – це склад, список, своєрідна номенклатура термінів, що утворюють термінологічну систему. У термінологічному полі на відміну від термінологічної системи термін не має чітко визначеного місця, а тільки входить до його складу. Термінологічна система визначається за допомогою загальновизнаної дефініції системи – це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і зв'язках один з одним і утворюють певну цілісність, єдність. Термінологічна система віддзеркалює систему понять певної науки. У свою чергу ці поняття характеризуються певною кількістю ознак, що пов'язано з формулюванням відповідних дефініцій, семантем. Одночасно між поняттями спостерігаються і різні відношення залежно від позиції спостерігача, що так само є факторами формування і розмежування понять, а звідси і семантем. Тому часто окреме наукове поняття розкривається декількома дефініціями. Поняття і відношення між ними утворюють систему понять, понятійну систему конкретної науки. Номенклатура не входить до терміносистеми, тому що номени займають проміжне положення між термінами як іменами понять і власними іменами. З першими їх зближує наукова спрямованість, із другими – предметна закріпленість. Проблема розмежування термінів і номенів для матеріальних об'єктів фактично вирішена С.М. Бреховських шляхом створення функціональної системології матеріальних об'єктів, у яку включені об'єкти з їхніми властивостями і функціональні процеси. У функціональну системологію не включена тільки категорія величин. Тому можна вважати, що номенами є імена об'єктів, що можуть бути включені в функціональну системологію. Важливим моментом при побудові терміносистеми є уточнення видів відношень між поняттями і їхньою систематизацією, тому існує потреба у функціональній системології – це функціональна метасистема об'єктів матеріального виробництва, що включає безліч функціональних цілей, процесів і об'єктів виробництва, документів функціональної інформації, розглянута як єдине ціле. Основними поняттями цієї системології є мерони, функсони і таксони. Мерони – система матеріальних об'єктів, що відносяться до певних морфологічних архісистем (речовинні об'єкти і поля), які характеризуються спільністю морфологічних категорій. Меронами є вихідні і перетворені об'єкти (вироблені вироби – операнди), об'єкти-фактори зовнішнього середовища й об'єкти-функціонали (оператори). Функсони – це ієрархічна система функціональних цілей матеріально- го виробництва, що характеризуються спільністю елементного складу. Системами-компонентами складу функсонів є критерії впливу (на ознаки і на об'єкти), функціональні ознаки (при впливі на ознаки), норми сумісності з факторами зовнішнього середовища і мерони (об'єкти виробництва й об'єкти-фактори зовнішнього середовища). Таксони – ієрархічні функціональні системи матеріальних об'єктів- функціоналів, стосовних до певних функціональних архетипів (речовинні об'єкти і поля), які характеризуються спільністю функсонів. При необхідності враховують і мерони об'єктів-функціоналів – тоді утворюються підтаксони.