2.3 Опреративна пам’ять. Ssd накопичувач.

Оперативна пам'ять або оперативне запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) — енергозалежна частина системи комп'ютерної пам'яті, в якій під час роботи комп'ютера зберігається виконується машинний код (програми), а також вхідні, вихідні і проміжні дані, що обробляються процесором.

Для нашої станції було обрано память Kingston DDR4-2400 4096MB PC4-19200 HyperX Fury Black (HX424C15FB/4) (Рис. 4)

Рис. 4 - Пам’ять Kingston DDR4-2400 4096MB PC4-19200 HyperX Fury Black (HX424C15FB/4)

Твердотілий накопичувач ( SSD) — комп'ютерний запам'ятовувальний пристрій на основі мікросхем пам'яті та контролера керування ними, що не містить рухомих механічних частин.

Розрізняють два види твердотілих накопичувачів: SSD на основі пам’яті, подібної до оперативної пам’яті комп’ютерів, і SSD на основі флеш-пам’яті.

Нині твердотілі накопичувачі використовуються в компактних пристроях: ноутбуках, нетбуках, комунікаторах і смартфонах. Деякі відомі виробники переорієнтувались на випуск твердотілих накопичувачів вже повністю. Наприклад Samsung продав бізнес з виробництва жорстких дисків компанії Seagate.

Найкращим варіантом буде SSD Kingston HyperX Fury 240GB 2.5" SATAIII MLC (SHFS37A/240G) (Рис. 5)

Рис. 5 - SSD Kingston HyperX Fury 240GB 2.5" SATAIII MLC (SHFS37A/240G)

2.4 Мережева карта

Мережева плата, також відома як мережева карта, мережевий адаптер, Ethernet-адаптер, NIC (англ. network interface card) — периферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі. В даний час, особливо в персональних комп'ютерах, мережеві плати досить часто інтегровані в материнські плати для зручності і здешевлення всього комп'ютера в цілому.

Мережевий адаптер, що відноситься до периферійного пристрою комп'ютера, безпосередньо взаємодіє із середовищем передавання даних, яке прямо чи через інше комунікаційне обладнання пов'язує його з іншими комп'ютерами. Цей пристрій вирішує завдання надійного обміну двійковими даними, представленими відповідними електромагнітними сигналами, по зовнішніх лініях зв'язку. Як і будь-який контролер комп'ютера, мережевий адаптер працює під управлінням драйвера ОС, і розподіл функцій між мережним адаптером та драйвером може змінюватися від реалізації до реалізації.

Беремо мережеву карту Asus PCE-N15 (Рис.6)

Рис. 6 - Мережева карта Asus PCE-N15 

2.5 Відео-карта

Відеока́рта  — пристрій, призначений для обробки і генерації зображень з подальшим їхнім виведенням на екран периферійного пристрою.

Відеокарта зазвичай є платою розширення і вставляється у слот розширення, універсальний (PCI-Expressв, PCI, ISA, VLB, EISA, MCA) або спеціалізований (AGP), проте відеокарта може бути вбудованою у материнську плату як у вигляді окремого елементу, так і як складову частину північного мосту чипсету або центрального процесора. Відповідно вставлювана називається дискретною, а вбудована — інтегрованою.

Сучасні відеокарти не обмежуються лише звичайним виведенням зображень, вони мають вбудований графічний мікропроцесор, котрий може здійснювати додаткову їх обробку, звільняючи від цих задач центральний процесор. Також процесор і відокарта працюють разом і є залежними один від одного. Наприклад, усі сучасні відеокарти, що застосовують відеопроцесори AMD/ATi і NVIDIA підтримують OpenGL на апаратному рівні. Останнім часом, разом зі зростанням обчислювальних потужностей графічних процесорів має місце тенденція використовувати обчислювальні можливості графічного процесора для вирішення неграфічних задач (див. OpenCL).

Обираємо для робочої станції MSI PCI-Ex GeForce GTX 1050 Ti GAMING X 4GB GDDR5 (128bit) (1354/7008) (GTX 1050 TI GAMING X 4G) (Рис. 7)

Рис. 7 - MSI PCI-Ex GeForce GTX 1050 Ti GAMING X 4GB GDDR5 (128bit) (1354/7008) (GTX 1050 TI GAMING X 4G)