Питання до дисципліни «музичний фольклор»

1. Визначення термінів “фольклор”, “народна творчість”, “музичний фольклор” “музична фольклористика”, “етномузикологія”, “етноінструментознавство”, “етнохореологія”, “фольклоризм”.

2. Специфіка фольклору: усніть, анонімність, варіативність, колективність, довготривалість.

3. Жанрово-родова структура фольклору. Класифікація: літературознавча, мистецтвознавча, функціональна.

4. Дитячий фольклор як релікт колишніх магічних ритуалів.

5. Трудові пісні як фактор зв’язку мистецтва і трудових операцій.

6. Походження зимових пісень та обрядів. Зміст та різновиди обрядів.

7. Колядки та щедрівки.

8. Веснянки, гаївки, заклички. Походження, зміст та зв’язок з язичництвом.

9. Русальні пісні та обряди.

10. Думи – вершина українського епосу, видатне досягнення українського фольклору, що має світове значення.

11. Історія кобзарства, кобзарські братства (цехи).

12. Історичні пісні: Класифікація, музичні особливості: ритміка, форма, мелодика, ладова будова, багатоголосся, виконання, регіональні особливості.

13. Балади. Баладні наспіви Поділля і Волині. Балади інших регіонів: Лівобережжя і Поділля, Галичина, Буковина, Закарпаття.

14. Лемківський фольклор.

15. Форма, мелодика, ладова специфіка, виконання, ритміка співанок-хронік.

16. Козацькі пісні: Зміст, строфіка пісень, складочислові форми, лади, виконавські стилі.

17. Чумацькі пісні: Історія чумацтва, форма пісень та її зв’язок з тематикою, мелодика, лад, багатоголосся.

18. Рекрутські та солдатські (жовнірські) пісні: Особливості змісту та побутування, класифікація наспівів, форма, лад, багатоголосся.

19. Пісні про кохання та родинний побут: загальна характеристика, тематика, музично-виконавські особливості.

20. Жартівливі і сатиричні пісні.

21. Лірники як виконавці псальмів та інших набожних пісень.

22. Церковні коляди на євангельські сюжети.

23. Стрілецькі пісні: зміст стрілецьких пісень, засоби поетики, музична характеристика.

Історія музики (зарубіжної, вітчизняної)

Тема Музична культура Київської Русі

Музична культура Київської Русі як початковий етап і джерело розвитку української професіональної музики. Виникнення і розвиток в народно-пісенній творчості жанрів героїко-билинного епосу, відображення в ньому історичної реальності. Синтетичне мистецтво скоморохів – народних митців.

Православна християнська культова музика. Створення співочої школи в Києві, введення системи запису музики (“знаменна” чи “крюкова” нотація). Монодія. Тривалість та поширеність традицій церковної музики Київської Русі в музично-культурному житті України.

Музика в побуті княжого двору –наявність при княжих дворах танцюристів, капел музикантів, співаків-імпровізаторів (Боян, Митуса, Ор). Звучання музики під час княжого полювання. Музичний інструментарій цього періоду. Фрески Київського Софіївського собору із зображенням музик як документальне свідчення тогочасної музичної культури.

Тема Хорове багатоголосся в Україні в 17 – 18 ст.

Багатоголосний спів, його різновиди. Формування партесного концерту. Реєстр партесних творів бібліотеки Львівського братства (1697р.). Композитори багатоголосних партесних творів (Коледчин, Пикулинський, Завадовський, Гавалевич та ін.). Кантова культура. Канти та псальми.

Микола Дилецький (н.р. в 1630р. в м. Києва) – композитор, педагог, теоретик. Його праця “Граматика пения мусикийского”, її значення в розвиткові музичної творчості України як основного посібника з теорії партесного співу XVIIст.

Становлення жанру циклічного хорового концерту та його видатні творці ‑ М. Березовський (1745-1770), Д.Бортнянський (1751-1825), А.Ведель (1767-1808). Поєднання в їх творах традицій італійської бароккової хорової музики з традиціями знаменного розспіву, партерного співу, кантів, народної пісні, міського романсу. Відбиття цих особливостей в концерті М.Березовського “Не отвержи меня во время старости”, концерті № 3, “Херувимській” А.Веделя, концертах №11, 24, 31 та ін. Д.Бортнянського.

Хорова творчість М.Березовського, Д.Бортнянського та А.Веделя – найвище мистецьке досягнення вітчизняної музики другої половини XVIIIст., фундамент для наступного розвитку хорової музики.

Тема Видатні композитори України 2-ї половини 19 ст. С.Гулак-Артемовський – видатний митець України.

Друга половина ХІХ ст. – етап розквіту національно-демократичної культури, створення національної музичної класики.

Стан музичної культури в умовах антинародної політики царського уряду в Україні. Адміністративні утиски, спрямовані проти народно-пісенної творчості – заборона “вуличних” пісень, українських народних пісень в школі, переслідування кобзарів, заборона друкувати ноти з українськими текстами та ввозити їх з-за кордону / Валуєвський 1863 р. та Ємський 1876 р. укази /.

Перші праці, присвячені науковому аналізу української народної пісні (П.Сокальський, М.Лисенко).

Музично-концертне життя (авторські концерти М.Лисенка, А.Рубінштейна в Києві, П.Чайковського в Одесі та ін.), поява мистецьких товариств (співочі товариства “Торбан”, “Боян” у Львові, відділення РМТ у Києві, Харкові, Одесі), хорових та музично-драматичних гуртків.

Розгортання системи музичної освіти музично-освітні заклади при РМТ, приватні музичні школи та ін.

Розквіт жанру обробки народних пісень, його роль у формуванні національних засад музичного професіоналізму. Становлення жанрів опери, кантати, хорової поеми. Подальший поступ жанрів симфонії , музики до драматичних вистав, камерної музики.

Формування національної композиторської школи. С.Гулак-Артемовський (1834-1873), його життя і творчість, комічно-побутова опера «Запорожець за Дунаєм», поєднання в ній традицій італійської комічної опери і українського музично-драматичного театру.

П.Сокальский (1832-1887) як композитор, музикознавець і критик. П.Ніщинський (1833-1896), його життя і творчість. Музика “Вечорниць” до п’єси “Назар Стодоля” Т.Шевченка. М.Калачевський (1851-1910). Його життя і творчість. “Українська симфонія”. Розвиток традицій української народної пісні в жанрах камерної музики, домашнє музикування.

Формування національних основ в професіональній музичній творчості західно - українських композиторів. Діяльність А.Вахнянина (1841-1908), О.Нижанківського, В.Матюка та ін.

Взаємодія романтичних та реалістичних естетичних засад, опанування досвіду західноєвропейської та російської музичної класики, творче переосмислення етностильових ознак української пісенно – танцювальної, інструментальної фольклорної культури як об’єднавчі стильоутворюючі чинники української композиторської школи на завершальному етапі її формування

Тема Місце та роль М.Лисенка в розвитку української музичної культури. Жанрові різновиди оперної спадщини М.Лисенка

Творчість М.Лисенка (1842 – 1912) – якісно новий етап в українській музиці -етап професіоналізму. Новаторська роль М.Лисенка як композитора, що започаткував розвиток в українській музиці жанрів кантати, хорової поеми, дитячої опери, став одним з фундаторів музичної фольклористики, національної музичної освіти.

Діяльність М.Лисенка як хорового диригента та піаніста. Основні етапи життєвого шляху М.Лисенка. Огляд творчого доробку М.Лисенка.

Оперна творчість – жанрові різновиди, образи, стиль, музична мова. Історико-героїчна опера “Тарас Бульба”, лірико-побутова -”Наталка-Полтавка”. Особливості музичної драматургії цих опер.

Лисенко як музичний інтерпретатор поезії Шевченка. Твори різних жанрів на вірші поета (кантата “Радуйся, нива неполитая”, хорова поема “Іван Гус, хори з музики до Гамалії”), солоспіви (“На городі коло броду”, “Якби мені черевики”, “Садок вишневий коло хати” та ін.).

Характеристика лисенкових збірників обробок народних пісень для голосу і для хору.

Хорова творчість (“Вічний революціонер”, “Ой що в полі за димове”). Камерно-вокальна творчість М.Лисенка (“Коли настав чудовий май”, “В грудях вогонь”, Безмежнеє поле”, “У мене був коханий, рідний край”, “Місяцю-князю”) та камерно-інструментальна музика (“Елегія”, “Героїчне скерцо”, українські рапсодії та ін.).

Тема М.Леонтович – майстер хорової обробки народної пісні

М.Леонтович (1877-1921) – видатний майстер хорового письма. Життєвий і творчий шлях. Яскраве втілення менталітету українського народу, різних аспектів народного життя в хорових обробках народних пісень (понад 200). Внесок М.Леонтовича в розвиток цього жанру. Творче поєднання в хорах М.Леонтовича засобів класичної поліфонії, з традиціями народного підголоскового співу. Нова форма обробки народної пісні – хорова поема (“Щедрик”, “Мак”, “Піють півні”). Роль тембрової драматургії в обробках “Пряля”, “Козака несуть”, “Дударик” та ін. Оригінальні хорові твори – “Льодолом”, “Літні тони”, “Моя пісня”, “Легенда”, духовні хорові твори.

Тема Л.Ревуцький – видатний український композитор 20 ст.

Нова генерація українських композиторів та їх досягнення в різних жанрах музичної творчості в 20-30-і роки XX ст.: пісенна творчість, хорова музика (обробки народних пісень Л.Ревуцького, М.Вериківського, М.Коляди, Г.Верьовки, диптих “Дивний флот” П.Козицького), вокально-симфонічна музика (кантати-поеми “У неділеньку святую” К.Стеценка, “Хустина” Л.Ревуцького, кантата “Заповіт” С.Людкевича), симфонічна музика (1-а і 2-га симфонії Л.Ревуцького, 1 і 2-га симфонії, “Увертюра на чотири українські теми” Б. Лятошинського, “Героїчна увертюра” В. Косенка), музично-драматична творчість (опери “Дума Чорноморська” Яновського, “Золотий обруч”, “Щорс” Б.Лятошинського, “Наймичка” М.Вериківського, балети “Карманьйола” В.Фемеліді, “Пан Каньовський” М.Вериківського, “Лілея” К. Данькевича, оперети “Вій” М.Вериківського, “Сорочинський ярмарок”, Майська ніч , “Весілля в малинівці” О.Рябова), камерно-вокальна музика.

Покоління Б.Лятошинського, Л.Ревуцького, С.Людкевича, Ю.Мейтуса, К.Данькевича, Г.Жуковського, Д.Клебанова, А.Філіпенка, А.Штогаренка, середнього В.Кирейка, А.Кос-Анатольського, Г.Майбороди, І.Шамо, О.Білаша та ін.

Тема Ж.Бізе- видатний французький композитор

Французька композиторська школа. Характеристика творчого доробку композиторів першої половини XIX ст. Г.Берліоз як автор нового типу програмної симфонії. “Фантастична симфонія” – історія створення, особливості розкриття авторської програми засобами музичної драматургії. “Траурно-тріумфальна симфонія”, “Реквієм”, їх зв’язок з традиціями масових музичних жанрів епохи Великої французької революції. Інші твори Г.Берліоза.

Жанр французької “великої опери” в творчості Д.Мейєрбера. Опера “Гугеноти”. Реалістичні тенденції в жанрі ліричної опери. Опера Ш.Гуно “Фауст”. Творчість Ж.Бізе – найвище досягнення французького реалістичного музичного театру. Опера Ж.Бізе “Кармен”. Соціальна конкретність та психологічна неоднозначність образів, їх розвиток в аріях, ансамблевих сценах, системі лейтмотивів. Значна роль колективних сцен в опері. Народно-національні витоки музичного тематизму. Музика Ж.Бізе до драми А.Доде “Арлезіанка”.

Розвиток національних музичних традицій в творчості сучасників Ж. Бизе, К.Сен-Санса, Ж.Масне та ін.

Тема Дж.Верді – видатний італійськиї композитор

Дж. Верді – класик італійської музики. Театр Дж.Верді. Еволюція оперної творчості Дж.Верді від ранніх історико-героїчних романтичних опер (“Набукко”, “Ломбардці”) до реалістичної музичної драми – драми сильних почуттів (“Травіата”, “Ріголетто”, “Аіда”, “Отелло”). Особливості оперної драматургії Дж.Верді – переважаючі драматичні, трагедійні сюжети (улюблені автори – Шіллер, Гюго, Шекспір), типовий “любовний трикутник” у взаєминах героїв, гострота, динамізм, багатоплановість розгортання сценічної дії, пріоритетна роль вокалу і підпорядкована роль оркестру.

“Реквієм” Верді – видатний твір вокально-хорової музики.

Тема Й.Штраус – видатний австрійський композитор

Й.Штраус (1825-1899) – видатний австрійський композитор, скрипаль і диригент, автор понад 470 вальсів, польок, мазурок, кадрилей, маршів, галопів, 16 оперет. Підніс австрійську побутову танцювальну музику на якісно новий художній рівень. У вальсах розвиває традиції Штрауса (батька) та Й. Ланнера, обєднуючи в цикли п’ять різнохарактерних вальсів зі вступом та кодою. Один з творців віденської оперети. В оперетах “Летюча миша”, “Циганський барон” та ін. насичує партитуру танцювальними ритмами, створює новий різновид жанру, так звану “танцювальну оперету”.

Тема Напрями та течії в західноєвропейській музиці кінця 19 – початку 20 ст.ст.

Межа ХІХ-ХХ ст. ст. – етап докорінного перегляду естетичних ідеалів. Взаємодія і взаємовплив різних ідейно-художніх концепцій, стильове розмаїття музичної творчості.

Поглиблення процесу розмежування музичного мистецтва на музику серйозну, академічну і розважальну, легку (оперета, кабаре, кафешантан, вар’єте, мюзик-хол). Нові явища в сфері музичного побуту міст Європи негритянський джаз, угорсько-циганські ансамблі.

Продовження традицій музичної класики на основі розвитку романтичних та реалістичних тенденцій, зв’язку з фольклором, використання традиційних музичних форм і засобів виразності в творчості, зокрема, російських композиторів А.Лядова, О.Глазунова, С.Танєєва, А.Аренського, В.Калиннікова, С.Рахманінова та ін.

Нові національні композиторські школи. Виникнення та формування національних композиторських шкіл в Прибалтиці. Тематика, жанровий склад, народно-національні основи творчості А.Юрьяна, Я.Вітола, Е.Дарзиня – основоположників литовської композиторської школи, М.Людвіга, А.Каппа, М.Саара – основоположників естонської композиторської школи, М. Петраускаса, М. Чюрльоніса – основоположників литовської композиторської школи.

Історичне значення основоположників національної композиторської школи М.Балангівадзе, З.Паліашвілі в Грузії, А.Риграняня, А.Спендіарова у Вірменії, І.Гаджибекова, М.Магомаєва в Азербайджані.

Нові стильові течії в європейській музиці кінця XIX – початку XX ст. Нові естетичні системи в мистецтві цього періоду та їх реалізація в творчості європейських композиторів – імпресіонізму (К.Дебюссі, М.Равель, П.Дюка), символізму (О.Скрябін, К.Дебюссі), веризму (Д.Пуччіні, П.Масканьї, Р.Леонкавалло), експресіонізму (А.Шенберг, А.Берг, А.Веберн), урбанізму (Ж.Орік, Д.Мійо, А.Онеггер), неопримітивізму (І.Стравинський, П.Хіндеміт, С.Прокоф’єв).

Тема Д.Шостакович – видатний російський композитор 20 ст.

Творчі здобутки російських композиторів в ХХ ст. Історичні умови розвитку російської композиторської школи в ХХ ст. Ідеї, образи, теми композиторської творчості. Здобутки російських композиторів в різних жанрах професіональної музики – 1, 7 симфонії, кантата “Олександр Невський”, балети “Ромео і Джульєтта”, “Попелюшка”, опера “Війна і мир” С.Прокоф’єва, 5, 7, 11 симфонії, балет “Болт”, опера “Катерина Ізмайлова”, музика до кінофільму “Гамлет” Д.Шостаковича. Характеристика творчої спадщини. Р.Гілера, М.Мясковського, Г.Свиридова, А.Шнітке та ін.

Тема П.Чайковський – класик російської музики.

Творчість П. Чайковського – новий етап становлення російської музичної класики. П.Чайковський - видатний російський композитор. .Новаторська роль П.Чайковського як творця лірико-драматичної симфонії, ліричної опери, реформатора жанру балету і автора перших класичних російських балетів, перших класичних зразків російських струнних квартетів.

Ідеї, теми, образи, особливості розкриття авторського задуму в творах П.Чайковського.

Трагічна антитеза людини і долі, суб’єктивного і об’єктивного світів в 4, 5, 6 симфоніях, симфонії “Манфред”, симфонічних увертюрах “Ромео і Джульетта”, “Гамлет”, опері “Пікова дама”, галерея типових образів і типових життєвих обставин тогочасного російського суспільства, в операх “Євгеній Онєгін”, “Пікова дама”, історична тема в операх “Опричник”, “Орлеанська діва”, “Мазепа”, комедійно-побутові образи в опері “Черевички”, казково-фантастичні сюжети балетів “Лебедине озеро”, “Спляча красуня”, “Лускунчик”.

Симфонізм – провідна ознака композиторського мислення П.Чайковського. Симфонізація жанрів опери, балету – створення музичних тем-образів, їх взаємодія, протиставлення, наскрізний розвиток, трансформація як засіб втілення авторської концепції.

Тема Історична роль М.Глінки в розвитку російської музики.

Російська композиторська школа. Роль М. Глинки в розвитку російської музичної культури. Розвиток композиторської школи в Росії. М.Глинка – основоположник російської музичної класики. Розквіт його творчості в 30-40-і рр. ХІХ ст. М.Глинка як композитор який підняв на якісно новий рівень російську оперу, започаткував розвиток двох її ліній – історико-національної (“Іван Сусанін”) та казкової (“Руслан і Людмила”), започаткував розвиток російської балетної музики (розгорнуті балетні сюїти в його операх), симфонічної музики, двох її типів – “програмно-жанрового” (“Ніч в Мадриді”, Арагонська хота”, “Іспанська капріччіо”) та лірико-драматичного (“Вальс-фантазія”). М.Глинка – перший класик російського романсу.

Тема Ф.Шопен – класик польської музики.

Ф.Шопен – основоположник польської музичної класики. Зв’язок Ф.Шопена з польською культурою. Фортепіанна музика – основа композиторської та виконавської діяльності митця. Переважаючі героїко-драматичні та ліричні романтичні концепції в творах Ф.Шопена. Творче переосмислення, героїзація та опоетизування танцювальних жанрів полонезу, мазурки, польки, вальсу. Ф.Шопен як основоположник жанру фортепіанної балади. Оновлення жанрів прелюдії та етюду. Трактування прелюдії як самостійної п’єси, а не вступної частини циклу, наповнення високохудожнім змістом навчально-віртуозної п’єси – етюду. Новації Ф.Шопена в галузі гармонічної мови, музичної форми.

Тема Е.Гріг – класик норвезької музики.

Едвард Гріг – класик норвезької музики. Відбиття провідних ідейно- художніх тенденцій епохи в творчості Е.Гріга. Жанровий склад композиторської спадщини митця. Втілення народно-національних образів через творче переосмислення і використання музично-поетичного фольклору Норвегії, ліризм світосприйняття – провідні ознаки стилю композитора. Відбиття цих особливостей у фортепіанних мініатюрах – циклах “Ліричні п’єси”, “25 народних танців та пісень”, “Норвезькі танці”, романсах, концерті для фортепіано з оркестром, музиці до драми Г.Ібсена “Пер Гюнт”, інших творах.

Тема Б.Сметана – класик чеської музики.

Б.Сметана – основоположник чеської національної композиторської школи. Зв’язок його мистецтва з національно-патріотичним визвольним рухом. Народні основи творчості митця. Цикл “Моя Батьківщина”. Оперна творчість Б.Сметани. Створення національної комедійно-побутової опери “Продана наречена”. Історичні опери Б.Сметани “Далібор”, “Бранденбуржці в Чехії”.

Тема Художні напрями в західноєвропейській музиці 17- 18 ст.ст.

Нові явища в музичному мистецтві – поява та становлення жанрів опери, ораторії, кантати, сюїти, сонати, інструментального концерту, симфонії. Збагачення виражальних можливостей музики шляхом широкого використання принципу контрасту (багаточасні форми, тематичний контраст, тембровий контраст). Відбиття в музичному мистецтві деяких загально-стильових рис бароко (драматично-експресивний характер, контрастна багатоплановість музичних образів, монументальність циклічних форм), рококо (тендітність, вишуканість образів, насичення мелодики мелізмами, переважаючий гомофонний склад, легкість, прозорість фактури), класицизму (нормативність, рівновага раціонального та емоціонального, стрункість, врівноваженість, симетричність музичних композицій). Подальший розвиток європейських національних композиторських шкіл.

Тема „Могучая кучка” – творча співдружність російських композиторів.

“Могучая кучка” – творча співдружність російських композиторів. Потужний зліт російської музики в другій половині ХІХ ст. Діяльність композиторів співдружності “Могутня кучка” на ниві розбудови російської музичної культури.

Життєві і твори долі О.Бородіна, М.Мусоргського, М.Римського-Корсакова – видатних представників “Могучая кучки”. Об’єднавчі позиції їх творчості – продовження і розвиток глинкінських традицій. Пріоритетність жанрів опери, програмної симфонічної музики, романсу. Центральна народно-національна ідея, особливості її реалізації в історичній опері (“Князь Ігор” О.Бородіна, “Борис Годунов”, Хованщина” М.Мусоргського, “Псковитянка”, “Царева наречена” М.Римського-Корсакова), казковій, народно-побутовій (“Снігуронька”, “Садко”, “Казка про царя Салтана”, “Майська ніч” М.Римського-Корсакова, “Сорочинський ярмарок” М.Мусоргського), інших жанрах. Друга “Богатирська” симфонія О.Бородіна як зразок епічного симфонізму. Східні мотиви, казково-фантастичні образи в програмних симфонічних творах. “Шехеразада”, “Антар” М.Римського-Корсакова, “В Середній Азії” О.Бородіна, “Ніч на Лисій горі” М.Мусоргського та ін. Камерно-вокальна та камерно-інструментальна творчість.

Багатоманітність жанрових витоків музичної мови кучкістів – народна пісня і танець (як російських, так і інших народів), мовні інтонації, побутовий роман, їх творче переосмислення.

ПИТАННЯ ДО ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ МУЗИКИ» (ЗАРУБІЖНОЇ, ВІТЧИЗНЯНОЇ)