II. Оформлення та обсяг дипломної роботи

Написавши дипломну роботу в чорновому варіанті, слід приступити до її остаточного редагування. Передусім, необхідно вдумливо прочитати роботу і внести редакційні правки в чернетку, далі - знову перечитати роботу і самокритично проаналізувати її з погляду розкриття теми в цілому, логічності і послідовності змісту розділів і параграфів, глибини і ґрунтовності розкриття в них основних питань теми, переконливості, аргументованості, доказовості позиції автора з тих чи інших питань дослідження, конкретність висновків і пропозицій, відсутність повторів.

При роботі над рукописом необхідно звернути увагу і на таке пи­тання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями.

Потім доцільно звернути увагу на оформлення науково-довідкового апарату, а також переліку використаної літератури, на змістовні аспекти додатків, чи допомагають вони поглибити основну частину, чи сприяють аргументованості і переконливості дипломної роботи.

Узагальнені числові дані, які можуть концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, повинні наводитись з необхідним ступенем точності та аргументованості, з посиланням на відповідні джерела чи власні обчислення.

Після такого доопрацювання текст ще раз переписується або відразу набирається на комп’ютері.

Під час редагування рукопису доцільно користуватися тлумачними та орфографічними словниками, словниками синонімів.

Важливо уважно переглянути рукопис дипломної роботи, потім - звірити цитати з першоджерелами, а також перевірити достовірність фактологічного, статистичного та іншого матеріалу, запозиченого з літератури.

Дипломну роботу необхідно оформляти відповідну до Державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

Дипломну роботу друкують за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до 30 рядків на сторінці, до 60 знаків у рядку. Шрифт14 Times New Roman.

Обсяг роботи повинен становити приблизно 80 сторінок комп’ютерного набору. Орієнтовні обсяги складових компонентів роботи можуть бути такими: вступ – 3-5 сторінок, висновки – 3-5 сторінок, основна частина – 60-70 сторінок.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – не менше 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявляються в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому місці або між рядками вправленого тексту друкованим засобом.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи (пункти, підпункти).

Згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання»¹ заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком (за винятком заголовка підрозділу, пункту, підпункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу дипломної роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

До кінцевого чистового передруку дипломної роботи можна приступати лише з дозволу наукового керівника, після усунення всіх вказаних ним недоліків.

Дипломна робота подається до захисту в твердому вертикальному переплетенні в одному екземплярі, але друкувати бажано 2-3 екземпляри, тому що один екземпляр може бути потрібен науковому керівнику або кафедрі, а ще один повинен залишатись у дипломника для підготовки до захисту.

Дипломна робота повинна бути підписана автором і науковим керівником, а також допущена до захисту завідуючим кафедрою.

Цитування та посилання на використані джерела. При написанні дипломної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали, окремі результати, ідеї або висновки з яких наводяться у дипломної роботі. Посилання може здійснюватись шляхом позначення виноски внизу сторінки роботи або шляхом позначення безпосередньо у тексті роботи у квадратних дужках номеру джерела у загальному списку використаних джерел та відповідної сторінки у зазначеному джерелі (наприклад, [17, с. 5] ).

Якщо студент використовує цитату, він повинен дотримуватись наступних правил:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміні, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

• якщо необхідно виявити ставлення автора дипломної роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

• коли автор дипломної роботи, наводячи цитату, виділяє з неї деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш – І.К.), (підкреслено мною – І.К.).

При написанні дипломної роботи студент повинен давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад з досвіду роботи тощо, з якого автор запозичив конкретну інформацію або ідею. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід наводити цитати. Цитата має бути точною, ніякі виправлення в запозичених словах та реченнях не допускаються.

Загальні вимоги до цитування такі:

1. текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він наданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

2. цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці);

3. кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

4. при непрямому цитуванні слід бути граничне точним у викладенні думок автора і також давати відповідні посилання на джерело.

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим текстом або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо (при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимогам чинного міжнародного стандарту.

Бібліографічний опис документів здійснюється за ГОСТами: ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». ― К. : Держспоживстандарт України, 2007. ― 47 с. ²

Слова і словосполучення скорочуються відповідно до: ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила». ― К.: Держстандарт України, 1998. ― 25 с.; ГОСТ 7.12.93 «Библиографическая запись. Сокращения слов на русском языке. Общие требования и правила».

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів:

а) в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дипломних робіт);

б) в порядку згадування джерел у тексті за їх нумерацією. При цьому список використаних джерел поділяється на: нормативний матеріал, спеціальну літературу і матеріали практики:

1. нормативний матеріал – систематизується за юридичною силою і в хронологічному порядку.

2. спеціальна література (підручники, монографії, статті тощо) – систематизується в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків.

3. матеріали практики (судові рішення, статистичні матеріали тощо) – систематизуються в хронологічному порядку.

Опис нормативних актів відображає: назву нормативного акту; його форму (закон, постанова чи ін.); дату прийняття та порядковий номер; джерело опублікування.

Необхідно мати на увазі, що в списку використаної літератури обов’язково вказуються джерела, на які автор посилався в дипломній роботі.

Додатки оформляють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки слід позначати або послідовно великими літерами української абетки, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д., або послідовною нумерацією, наприклад, Додаток №1, Додаток №2 і т.д.