2. Поняття кримінальної процесуальної форми та рис, що її характеризують.

Кримінально-процесуальна форма – це визначений законом порядок

кримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних

дій та порядок прийняття процесуальних рішень.

Кримінально-процесуальна форма створює визначений, детально

врегульований і обов’язковий режим кримінального провадження. Цей порядок є

єдиним (уніфікованим) для усіх кримінальних проваджень, що є гарантією

дотримання прав суб’єктів кримінального процесу. Проте у деяких випадках

законодавець встановлює особливі порядки провадження – диференційовані форми

(залежно від суб’єкта суспільно небезпечного діяння або характеристик

кримінального провадження).

Кримінальні процесуальні гарантії - це визначені процесуальним законом засоби забезпечення ефективною функціонування кримінальною процесу.

Систему кримінальних процесуальних гарантій складають:

1) достатній ступінь урегульованості кримінальної процесуальної діяльності;

2) кримінальна процесуальна форма;

3) засади кримінального провадження;

4) процесуальний статус учасників кримінального процесу;

5) можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження (запобіжних та інших заходів);

6) судовий контроль;

Поняття "кримінально - процесуальні функції" є дискусійним. Найчастіше під ним розуміють головні напрямки кримінально-процесуальної діяльності, здійснювані учасниками кримінального судочинства. До основних кримінально-процесуальним функцій відносять функції обвинувачення, захисту і вирішення кримінальної справи. У період дії КПК РРФСР 1960 р обгрунтовано виділяли ще одну основну функцію - функцію розслідування кримінальної справи.

Під кримінально - процесуальною формою розуміється певна процесуальна процедура, певний порядок провадження процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Кримінально-процесуальний кодекс закріплює: послідовність стадій кримінального судочинства та умови переходу справи з однієї ста дні в іншу; умови, що характеризують виробництво в конкретній стадії процесу; підстави, умови і порядок виробництва конкретних процесуальних дій; зміст процесуальних документів, які можуть бути винесені.

7) прокурорський нагляд;

8) відомчий контроль;

9) обгрунтування процесуальних рішень і ускладнений порядок прийняття деяких із них (про обшук в житлі особи, про взяття особи під варту тощо);

10) право на оскарження дій і рішень органів і посадових осіб, які ведуть процес;

11) юридична відповідальність.

3. Кримінальні процесуальні функції. Кримінальні процесуальні функції

Кримінальні процесуальні функції - це визначені законом основні напрями кримінальної процесуальної діяльності.

Вони "не співпадають один з одним і не поглинаються один одним. Ці напрями і є кримінально-процесуальними функціями"1.

До числа кримінальних процесуальних функцій належать: 1) функція обвинувачення (кримінального переслідування); 2) функція захисту; 3) функція правосуддя; 4) допоміжна функція. В основу цієї класифікації функцій покладаються об'єкт і обсяг окремих напрямів одномотивної кримінальної процесуальної діяльності.

Обвинувачення - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, змістом якого є:

o викриття особи у вчиненні кримінального правопорушення;

o формулювання підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

o порушення державного обвинувачення (затвердження прокурором обвинувального акту);

o підтримання державного обвинувачення перед судом. Обвинувачення є рушійною силою кримінального процесу. Відсутність у кримінальному процесі обвинувачення позбавляла б процес цілеспрямованості. Останній виглядав би як якесь загальне і безлике з'ясування обставин кримінальної справи (М.С. Строгович).

Вжиття до підозрюваних і обвинувачених заходів забезпечення кримінального провадження не є елементом обвинувачення. Останнє здійснюється у зв'язку із вчиненням особою кримінального правопорушення. Заходи забезпечення провадження вживають до учасників процесу (причому не лише щодо підозрюваних, обвинувачених) не за вчинення кримінального правопорушення, а за неналежну поведінку під час кримінального провадження. Саме тому не до кожного підозрюваного, обвинуваченого можна застосувати заходи забезпечення провадження. Хоча кожного підозрюваного, обвинуваченого можна вважати таким, що обвинувачується.

Функція захисту - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, зміст якого утворюють:

o заперечення по суті підозри і обвинувачення в цілому;

o заперечення окремих пунктів підозри і обвинувачення;

o заперечення кваліфікації кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку);

o давання іншого тлумачення дій підзахисного, не заперечуючи обвинувачення;

o звернення уваги органів досудового розслідування, прокуратури і суду на обставини, що пом'якшують вину;

o наполягання на недостатності доказів, якими обґрунтовується обвинувачення.

Функція правосуддя (юрисдикційна функція) - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, пов'язаний із прийняттям у кримінальному провадженні остаточного рішення щодо доведеності вчинення суспільно небезпечного діяння конкретною особою і призначенням їй у зв'язку з цим покарання. Єдиним органом в Україні, який має право приймати такі рішення, є суд.

Функції обвинувачення і захисту від самого початку їх здійснення підпорядковуються функції правосуддя. Вони виконуються під контролем суду від моменту початку кримінального провадження. Будь-які рішення і дії слідчого і прокурора можуть бути оскаржені до суду. У такий спосіб забезпечується вільний доступ громадян до правосуддя.

Допоміжна функція - це напрям кримінальної процесуальної діяльності, зміст якого утворюють дії суб'єктів, не заінтересованих у кінцевих результатах кримінального провадження. Наприклад, засвідчення підписом відповідності записів у протоколі виконаним діям, ведення протоколу судового засідання тощо.

Ця функція є допоміжною щодо функції правосуддя.

Функції кримінального процесу завжди виконуються певними учасниками. Один учасник не може виконувати одночасно 2 і більше функцій.