45 . Особливості адаптації традиційних засобів і методів навчання у фізичному вихованні сліпих і слабозорих учнів.

Специфіка роботи шкіл для сліпих і слабозорих дітей проявляється у:

- наявності власних принципів і особливих завдань, спрямованих на відновлення, корекцію і компенсацію порушених і недорозвинених функцій;

- організації диференційованого навчання;

- формуванні у дітей компенсаторних процесів, активної життєвої позиції, усвідомлення способів самореалізації і оволодіння ними - урахуванні загальних закономірностей і специфічних особливостей розвитку дітей, в опорі на збережені можливості;

- модифікації учбових планів і програм, збільшенні термінів навчання, перерозподілі учбового матеріалу і зміні темпу його проходження;

- диференційованому підході до дітей, зменшенні наповнюваності класів і виховних груп, застосуванні спеціальних форм і методів роботи, оригінальних підручників, наочних посібників, тифлотехніки;

- спеціальному оформленні класів і кабінетів, створенні санітарно-гігієнічних умов, організації лікувально-відновлювальної роботи;

- посиленні роботи щодо соціально-трудової адаптації і самореалізації випускників.

Освіта дітей і підлітків із порушеннями зору включає процес морального, фізичного, естетичного, трудового виховання, соціально-психологічну адаптацію учнів, формування активної життєвої позиції. Педагогам необхідно сприяти розвитку віри дитини у свої сили, створенню адекватної самооцінки, інших оптимальних особистісних якостей. Вони мають враховувати те, що на формування особистісних якостей сліпих і слабозорих значно впливає соціально-психологічний мікроклімат (у сім’ї, школі), який часто характеризується надмірним співчуттям, створенням охоронного режиму, обмеженням їх діяльності і активності. Це може привчати дітей до пасивності, інертності, залежності, відсутності віри у свої сили, усвідомлення себе інвалідами.

У школах-інтернатах для дітей з аномаліями зору, що є закладами закритого типу, нерідко спостерігається однобічний розвиток особистості дитини. Надмірна опіка, знижена критичність поряд зі створенням умов, що усувають дію чинників, викликаних життєво-критичними ситуаціями, формує у випускників таких шкіл низький рівень адаптації до реально існуючих складностей, невміння тверезо оцінити ситуацію. «Тепличні умови», а такожі відсутність повноцінного спілкування з однолітками, що мають нормальний зір, можуть бути причиною формування психологічного інфантилізму, остраху зробити небажане враження.

46 . Особливості адаптації традиційних засобів і методів навчання в адаптивному фізичному вихованні учнів із порушеннями розумового розвитку.

Специфічні особливості фізичного виховання розумово відсталих

дітей.

Завдання навчального процесу: формувати позитивну мотивацію до

навчального процесу; сприйняття; здатність концентрувати і утримувати

увагу; нормалізувати співвідношення збудження і гальмування нервових

процесів; логічне і образне мислення; алгоритм виконання дії (розвинути такі

вміння, як усвідомлення і самостійна постановка цілі, вибір засобів її

розв'язання, аналіз і оцінка результатів); достатній запас практичних вмінь і

навиків; мова.

При розв'язанні цих і інших задач в роботі з розумово відсталими

людьми викладачу доведеться долати такі проблеми, як страх перед новими

завданнями і відмову від їх виконання, нездатність до зосередження і

психічних навантажень, відсутність позитивного рухового досвіду, низька

працездатність, швидка стомлюваність.

Засоби розв'язання цих завдань: побудова і перебудова рухових дій,

ритмічні вправи, пластичні хвилеподібні рухи, вправи з предметами,

сюжетні ігри, заняття у воді, рухливі ігри.

Особливість методики – доступність. Сприйняття розвивається

адекватними впливами на всі сенсорні системи. Оскільки зір забезпечує 90 %

всієї зовнішньої інформації, особливу увагу слід звернути на розвиток

зорового сприйняття. При розумовій відсталості необхідно враховувати

наявність мотивації до сприйняття; напрям мотивації учня від його власних

інтересів до завдань уроку. Методи формування мотивації:

-

завдання нової дії в об'ємі попередньої;

-

використання результату попередньої дії для реалізації наступної;

-

застосування прийомів стимуляції (заохочення);

-

мовне відтворення учнем дії і його власні висновки (по можливості).

При розумовій відсталості проблематичне спостереження предметом або дією, тому необхідно максимально сконцентрувати увагу

учня в логічній послідовності: на викладачі; на задачі; на предметі; на дії з

предметом (поступово переходять від одного предмета і дії до двох і так

далі). Виключають усі відволікаючі увагу учня чинники.

Аналіз безпосередньо рухів зводиться до визначення положення і

напряму тіла в просторі; диференціація рухів за якістю, кількістю;

визначення положення різних частин тіла (по їх розташуванню один до

одного); здійснення дій в просторі; мовному відтворенню рухів.