27. Готувати різні ліки з антибіотиками.

 Складні порошки з антибіотиками готують за загальними правилами готування складних порошків з урахуванням властивостей вхідних інгредієнтів.

Антибіотики додають до простерилізованих і охолоджених порошків в асептичних умовах. Рідкі ліки с антибіотиками призначають для внутрішнього (розчини, суспензії, рідше – емульсії) і зовнішнього (краплі в ніс, примочки, очні краплі) застосування. З ліків для зовнішнього застосування 1/3 приходиться на очні краплі.

Як розчинники використовують воду очищену, спирт, гліцерин, рослинні олії. Розчини готують за загальними правилами готування. Особливість - дотримання асептичних умов.

Необхідно уникати фільтрування розчинів через звичайний фільтрувальний папір. У більшості випадків в аптеках готують тільки стерильний розчинник, а розчинення роблять безпосередньо перед уживанням.

Розчини бензилпеніциліну натрію. Для їх готування як розчинники використовують: ізотонічний розчин натрію хлориду; розчин глюкози ізотонічний; розчини новокаїну (0,25 і 0,5%). Бензилпеніцилин необхідно розчиняти безпосередньо перед уведенням.

Розчини поліміксину сульфату. Для готування в якості розчинника використовують ізотонічний розчин натрію хлориду (безпосередньо перед застосуванням з розрахунку 10000-20000 ОД на 1 мл ізотоничного розчину натрію хлориду чи 0,5-1%-ный розчин новокаїну.

Очні краплі з левоміцетином. Розчини готують на свіжій воді для ін'єкцій чи ізотонічному розчині натрію хлориду в асептичних умовах. Розчинення антибіотика можна проводити при нагріванні. Очні краплі зі стрептоміцином готують в асептичних умовах на стерильному ізотонічному розчині натрію

хлориду в концентрації 10000-100000 ОД стрептоміцину на 1 мл розчину.

Очні краплі з біоміцином (хлортетрациклина гідрохлоридом) готують з розчинного у воді препарату в асептичних умовах на стерильному буферному розчині.

Вушні і інтраназальні краплі готують у концентрації 10000-100000 ОД/мл. Розчинником є вода для ін'єкцій, ізотонічний розчин натрію хлориду, а також розчини відповідних лікарських речовин. Нерідко в краплях для носа разом з бензилпеніциліном призначають ефедрину гідрохлорид, а також розчин адреналіну гідрохлориду 0,1%-ний.

Ін'єкційні розчини з антибіотиками готують на апірогенній воді для ін'єкцій чи ізотонічному розчині натрію хлориду. Суспензії. При готуванні суспензій вирішальне значення має ступінь дисперсності твердої фази. Суспензія антибіотика стрептоміцину сульфату, що представляє собою жовтуватий аморфний порошок. Стрептоміцин утворить з кислотами ряд солей, добре розчинних в органічних розчинниках. Технологія м'яких лікарських форм

Мазі. При готуванні мазей з антибіотиками особливу увага варто звертати на склад основи і спосіб введення антибіотиків.Найбільш стабільні мазі, приготовлені на безводних основах.Вважається, що найбільш придатна основа для очних мазей суміш, що складається з вазеліну - 9,0 г («Для очних мазей») і ланоліну безводного - 1,0 г. Для готування мазей з антибіотиками рекомендують застосовувати безводну гідрофобну чи гідрофільну основу чи ж емульсійні основи типу М/В чи В/М. Наприклад, стрептоміцинова мазь із сульфаніламідами може бути приготовлена на емульсійної основі такого складу: самоемульгованого гліцерину моностеарата 12,0 г, воску білого 3,0 г, гліцерину 5,0 г, парафіну рідкого 10,0 г, пропілгідроксибензоата 0,035 г, води до 100 мл. Мазі з антибіотиками готують в асептичних умовах з дотриманням загальних правил готування мазей. Мазі із солями бензилпеніцилінуа готують по типі тритураційних мазей, тому що у водяному розчині антибіотик швидко інактивується.

Мазі тетрациклінові очні (тетрациклінова 1%, дитетрациклінова 10% і ін.) готують в асептичних умовах на стерильній основі. Застосовують їх при лікуванні трахоми, кератитів, виразок роговиці, гострих кон'юнктивитів і інших запальних захворювань очей.

Супозиторії. У практичній медицині призначення антибіотиків у виді супозиторій має велике значення. Швидкість усмоктування антибіотиків залежить від природи основи, у якості

 якої звичайно використовуються олія какао, віск і різні поверхнево-активні речовини. Останнім часом у якості супозиторних основ запропоновано використовувати гідрогенізовані рослинні олії. Готують супозиторії викочуванням чи пресуванням, тому що нагрівання застосовувати не можна.

Суппозиторії з пеніциліном. Пеніцилін розтирають з невеликою кількістю молочного цукру й у виді тонкого порошку вводять у супозиторну основу. Вміст пеніциліну в одному ректальному супозиторєї від 100000 до 500000 ОД. При збереженні в прохолодному місці активність готових супозиторіїв може зберігатися 2 місяці. Іноді для прискорення дії пеніциліну його розчиняють у розчині натрію цитрату (1:1000) і змішують із супозиторною основою. Стійкість таких супозиторіїв не більш 10 днів.

Супозиторії з тетрацикліном. Найчастіше для цієї мети застосовують тетрацикліну гідрохлорид, що обумовлено менш вираженою місцевою подразнюючою дією цього антибіотика. Звичайно дорослим призначають супозиторії, що містять по 0,3 г (300000 ЕД) тетрацикліну.