51. Обставини, що не підлягають доказуванню

Факти, що не підлягають доказуванню. Не за усіма фактами предмета доказування здійснюється доказова процесуальна діяльність. Не потребують доказування:• загальновідомі факти;• преюдиційні факти;

• факти, що презюмуються;•визнаніфакти.Не потребують доказування загальновідомі, преюдиціальні факти і факти, що призумують-ся. Суд також може вважати визнаний стороною факт встановленим і звільнити від його доказування.Загальновідомі факти — це обставини, які відомі широкому колу осіб, в тому числі і складу суду. Вони не потребують доказування тому, що об'єктивність їх існування очевидна, це в основному не дії, а події: закриття Чорнобильської АЕС тощо. Загальна відомість фактів залежить від часу виникнення і поширеності на певну територію. Сторона, яка має використати загальновідомий факт, повинна про нього зазначити. Визнання обставини загальновідомою і як такою, що не підлягає доказуванню, вирішується судом, який розглядає справу, про що ним виноситься ухвала, яка оскарженню не піддягає.Тому факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи. Не потребують доказування при розгляді справи і факти, які згідно з законом припускаються встановленими, тобто законні презумпції.В судовій практиці поширеною підставою звільнення від доказування виступає безспірність фактів. В понятійному обігу ЦПК таке поняття відсутнє,

53 Допит осіб, що беруть участь у справі в якості свідків.

Один із засобів доказування в цивільному процесі — по­казання свідків, тобто повідомлення суду свідком відомостей (фак­тичних даних) про обставини, які мають значення для справи.

Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що відносяться до справи (ст. 41 ЦПК). Свідок зобов'язаний з'яви­тися до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини.Як правило, свідками викликаються громадяни, яким особи­сто відомі будь-які істотні для справи обставини. Особи, які зна­ють про ці обставини із слів інших чи в результаті ознайомлення з певним документом, при необхідності можуть також допитува­тись як свідки, їх показання вважаються похідними і дозволяють знайти первісні докази. Коли ж свідок не може назвати джерела своїх відомостей, такі фактичні дані не будуть доказами.Згідно із ст. 42 ЦПК не можуть бути свідками особи, не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обста­вини, що мають значення для справи, або давати про них пра­вильні показання. Не можуть бути свідками також представник ки по цивільній справі або захисники в кримінальній справі по обставинах, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника або захисника.Особа, що просить про виклик свідка, повинна зазначити його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обстави­ни, які він може ствердити.Якщо викликаний свідок не з'явиться в судове засідання з причин, визнаних судом неповноважними, його може бути підда­но штрафу, а при неявці за повторним викликом — примусово­му приводу через органи внутрішніх справ.За злісне ухилення від явки до суду, відмову від свідчень на суді і за дачу завідомо неправдивих показань свідок підлягає кри­мінальній відповідальності згідно із статтями 178 і 179 КК,

Закон встановлює усну форму показань свідків. Якщо зазна­чені вище свідки з'являться у засідання суду, який розглядає спра­ву, їх слід допитати.

Свідків, які постійно проживають поза місцем знаходження суду, що розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'я­витись у судове засідання, може допитати суд за місцем їх про­живання за дорученням суду, який розглядає справу.