Образотворче мистецтво

Історичні події останньої чверті 17 ст. негативно вплинули на деякі види мистецтва. Так, занепад книговидання уповільнив розвиток гравюри. Проте від останніх десятиліть 17 ст. мистецтво гравюри відроджується. Прикметно, що вперше розвивається гравюра на металі. За снов никами київської школи гравюри є Олександр і Леонтій Тарасевичі та їхній учень Інокентій (Іван) Щирський. У живописі, як і раніше, переважає релігійне малярство, хоча розвивається й світське. В іконописі поступово утверджувалися нові мистецькі принципи. У розписах українських церков стали виразніше виявлятися народні мотиви. Іконописні образи набували рис, вихоплених з буденного життя, почасти наближаючись до світських. Так, ікона Зустріч Марії і Єлизавети з церкви Покрову Богородиці в Сулимівці на Київщині подібна до цілком світської, пейзажної сцени. Своєрідне поєднання іконописних традицій з тогочасними художніми досягненнями спостерігалось у творчості західноукраїнських майстрів Івана Рутковича та Йова Кондзелевича. Протягом другої половини 17–18 ст. особливо популярною в Україні стала ікона Покрову Богородиці. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими.

Ікона «Покрова Богородиці» (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). Перша половина ХVІІІ ст. (бароко).

Ікона «Вознесіння Богородиці» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський. Й. Кондзелевич. 1698-1705. (поєднання візантійського, українського іконопису, бароко).

Найвідомішими художниками цього періоду в українських землях були І. Руткович, Й. Кондзелевич, В. Петранович. Розвитку набув і світський живопис. Провідними портретистами були Д. Левицький та В. Боровиковський. Помітного розвитку набуло барокове граверство, якому властива складна символіка, геральдичні знаки, алегорії, пишність та декоративність.

Одночасно з професійним в Україні розвивалося й народне малярство. Зразками цього живописного жанру були ікони народних майстрів, а також народні картини, наприклад, "Козак Мамай", які стали символом народного прагнення до волі.

В останній третині XVIII ст. бароковий стиль почав поступатся місцем більш строгому стилю раннього класицизму, в основі якого було наслідування класичних зразків античного мистецтва.

Портрет Богдана Хмельницького. В. Гондіуса. Середина ХVІІ ст. (гравюра, єдине прижиттєве портретне зображення Б.Хмельницького).

Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». 1706. І. Мигура. (бароко).

Монументальний живопис представлений храмовими розписами, оздобленням громадських споруд і палаців (художники А. Антропов, Г. Левицький і Д. Левицький).

Гравюра. Алегоричні композиції Г. Левицького

Ктиторський портрет – зображення меценатів.

Музика.

Найвідомішими центрами музичної освіти були Глухівська співацька школа і Києво-Могилянська академія. В їх стінах здобули музичну освіту такі визначні композитори, як М. Березовський (1745–1777), Дмитро Бортнянський (1751–1825) та А. Ведель (1767–1808). Вони були першими українськими композиторами, які написали опери, що були поставлені на сценах Італії. Березовський створив оперу "Демофонт" (1773), Бортнянський – "Креонт" (1776), "Алкід" та "Квінт Фабій" (1778).

Центри музичної освіти — Глухівська півча школа та Києво-Могилянська академія.

1738 р. – відкриття співацької школи у Глухові