Постійні витрати
Змінні витрати
Пропорційні витрати
Непропорційні витрати
Дегресивні витрати
Прогресивні витрати
Рис. 3.1. Формування дегресивних і прогресивних витрат підприємства
3.4. Релевантні і нерелевантні витрати на підприємствах промисловості, будівництва та транспорту
Особливої уваги потребує з’ясування особливостей управління релевантними і нерелевантними витратами на підприємстві. Адже,у бізнесі менеджерам доводиться планувати, контролювати і приймати багато рішень. Приймаючи рішення, пов'язані з рухом грошей, менеджер буде спиратися на інформацію, надану фінансовим відділом. Фінансова звітність повинна докладно описувати можливі фінансові наслідки різних варіантів дій, вона може націлити менеджера віддати перевагу одному варіанту чи іншому. Функція прийняття рішень залишається в руках менеджерів, а не фінансистів, але менеджери повинні мати своєчасну, точну і релевантну інформацію.
Насамперед, релевантність (лат. relevo — піднімати, полегшувати) - одна з основних властивостей високоякісної інформації управлінського обліку, яка полягає в тому, що інформація управлінського обліку, представлена керівникові, повинна мати відношення до рішень, які він повинен приймати.
Релевантна інформація — інформація, необхідна для вирішення конкретної задачі (наприклад, задачі управління). Відповідно іррелевантна інформація — непотрібна, зайва. Розмежування між цими поняттями відносне: наприклад, в ході рішення задачі повідомлення, іррелевантне у даний момент, може стати у подальшому релевантним.
Релевантні витрати - це ті витрати, які відповідають вимозі, що пред'являється до високоякісної інформації управлінського обліку та враховуються керівництвом при ухваленні конкретних рішень.
Область релевантності – це діапазон, у межах якого зберігається певна модель поведінки витрат.
Перед тим, як керівництво підприємства зможе прийняти зважене рішення, йому необхідно врахувати усі релевантні витрати, які відносяться до конкретного рішення, що розглядається, у процесі його прийняття. Врахування нерелевантних витрат або ігнорування будь-яких релевантних призведе до того, що рішення керівництва буде ґрунтуватися на невірних даних, і як наслідок, прийняті рішення виявляться помилковими.
Визначити, які витрати є релевантними або нерелевантними при прийнятті різних рішень, можна, спираючись, перш за все, на здоровий глузд і знання тієї галузі, у якій це рішення приймається. Таким чином можна ретельно проаналізувати усю інформацію, яка є у розпорядженні відносно будь-якого рішення, і виокремити ті витрати, які мають відношення до рішення, що розглядається.
При встановленні витрат, які мають відношення до різних рішень, можна виявити, що деякі з них, не враховані у звичайних облікових документах підприємства, є необхідними, а інші, включені до цієї документації, не мають відношення до справи. Важливо розуміти, що існує значна відмінність між облікованими витратами і тими витратами, які мають відношення до прийняття рішення, хоча останні можуть бути не включені до облікових документів. Документи бухгалтерського обліку застосовуються для реєстрації сфери дії фактичних витрат і доходів, що виникають. З іншого боку, рішення ґрунтуються тільки на тих витратах і доходах, які мають відношення до кожного рішення на момент його прийняття. Це питання є особливо характерним при розгляді альтернативних та безповоротних витрат.
Отже, можна сказати, що релевантними називаються ті витрати, які змінюються в результаті прийняття рішення, а нерелевантними, відповідно, витрати, що не залежать від прийняття управлінського рішення.
До нерелевантних витрат відносять:
Витрати, які вже мали місце в минулому. Так, якщо розглядати можливість заміни старого обладнання новим, то вартість старого обладнання не є релевантною, оскільки кошти на його придбання були використані раніше.
Витрати, які є однаковими для всіх альтернативних варіантів реалізації фінансового рішення. Так, у випадку, коли обґрунтовується доцільність купівлі чи оренди персонального комп'ютера, витрати на придбання ПЕОМ і орендну плату будуть релевантними, а вартість програмного забезпечення — нерелевантною, оскільки вона однакова для обох альтернативних варіантів рішення.
Витрати, які складають різницю між альтернативними рішеннями у практиці фінансового менеджменту прийнято називати диференційними.
Тобто релевантні витрати — це майбутні диференційні витрати. Основні критерії релевантності витрат представлені на рис. 3.2.
Деякі витрати релевантні до прийняття певного рішення, тоді як інші витрати, нерелевантні для цього рішення, можна проігнорувати.
Прикладами релевантних витрат можуть служити:
майбутні маржинальні витрати;
прирощення витрат; (різниця між витратами, пов'язаними з одним варіантом дій, і витратами іншого варіанту дій, іноді її називають також „додатковими витратами”). Цю концепцію часто використовують при виборі між двома конкуруючими проектами. Витрати, загальні для обох проектів можна ігнорувати;
змінні витрати (альтернативна вартість);
маржинальний прибуток, втрачений у результаті переваги одного варіанта іншому.
Наприклад, аналізуючи, чи варто самостійно виготовляти якусь спеціальну деталь, яку в даний час купують на стороні, потрібно зробити вибір: здати зайві виробничі площі в оренду за 50.000 грн. на рік або використовувати їх для виробництва цієї деталі. Рішення виготовляти деталь тягне за собою змінні витрати в розмірі 50.000 грн. - це упущена вигода від здачі приміщень в оренду. Цю суму треба буде врахувати, вибираючи між самостійним виробництвом і купівлею деталей на стороні.
Використання для виготовлення деталі матеріалів, первісна вартість яких складає 10.000 грн., але продати які можна за 13.000 грн., тягне за собою змінні витрати у розмірі 3.000 грн - втрачений маржинальний прибуток. Це релевантні витрати. А 10.000 грн - це безповоротні витрати, тому вони є нерелевантними.
Нафтопереробна галузь - хороший приклад використання концепції „різних витрат для різних цілей”. Переробка нафти - це безперервний процес, в ході якого виходять побічні продукти. Виручку від реалізації побічних продуктів часто розглядають як зменшення витрат на виробничий процес, в ході якого виходить один або кілька видів основної продукції. Як розподілити витрати на виробничий процес між декількома видами продукції - питання цікаве. Побічні продукти, ймовірно, можна переробляти далі, після точки розщеплення (в якій продукти відокремлюються один від одного). Щоб вирішити, продавати побічний продукт як він є або переробляти його далі, потрібно зіставити виручку від його реалізації як цільного нафтопродукту з виручкою від реалізації отриманих спеціальних нафтопродуктів за вирахуванням витрат на додаткову глибинну переробку.
Найбільш розповсюдженими видами витрат, з якими ми зустрічаємося при оцінці різних рішень, є прирістні та неприрістні витрати виробництва при неповному використанні виробничих потужностей. Будуть вони релевантними чи ні?
Прирістні витрати можуть бути визначені як витрати, які обов’язково виникають при здійсненні певних дій і яких можна уникнути, якщо ці дії не відбудуться. Апріорі, прирістні витрати є релевантними, тому що на них безпосередньо впливає рішення, що приймається ( тобто вони виникнуть, якщо рішення буде прийняте, і не виникнуть, якщо рішення буде відхилене). Наприклад, якщо підприємство вирішує прийняти чи не прийняти особливе замовлення на свою продукцію, то додаткові змінні витрати ( тобто кількість виробів у особливому замовленні помножене на питомі змінні витрати), які виникнуть при виконанні цього замовлення є прирістними витратами, оскільки вони не виникли би у випадку відхилення особливого замовлення.
Неприрістні витрати – це витрати, на які не буде впливати рішення, що приймається. Неприрістні витрати є нерелевантними витратами, так як вони не пов’язані з рішенням, що приймається (тобто вони залишаються незмінними незалежно від прийнятого рішення). Прикладом неприрістних витрат можуть бути постійні витрати, які за своєю суттю не повинні змінюватися під впливом рішення зі сторони (хоча би протягом короткого періоду часу). Однак, якщо рішення є причиною певного збільшення постійних витрат, тоді це збільшення стане прирістним, і, відповідно ці витрати будуть релевантними. Наприклад, у рішенні щодо розширення виробничих площ підприємства додаткова орендна плата буде для цього рішення релевантними витратами.
Втрати від невикористання резервних потужностей. Завдяки останнім досягненням у галузі технології виробництва, більшість підприємств значно підвищили свою продуктивність, у результаті чого їх виробничі потужності часто використовуються не у повному обсязі. Функціонування підприємства за наявності резервних потужностей може суттєво впливати на релевантні витрати для короткотерміного виробничого рішення, яке може прийняти керівництво.
У разі наявності на підприємстві резервних потужностей, деякі витрати, які зазвичай вважаються прирістними, насправді можуть протягом короткого періоду бути неприрістними, а значить, нерелевантними. Наприклад, якщо підприємство використовує виробничі потужності не у повному обсязі, тоді його робоча сила є недостаньо завантаженою. Якщо це політика щодо збереження рівня робочої сили протягом короткого періоду часу, доки не зросте виробництво, тоді витрати на цю виробничу робочу силу будуть нерелевантними для рішення прийняти або відхилити разове замовлення, адже зарплату необхідно платити незалежно від прийняття рішення. У разі, якщо виконання замовлення мало би елемент понадурочної роботи, тоді витрати на цю понадурочну роботу були би релевантними витратами для рішення, так як вони у даному випадку є прирістними.
Альтернативні витрати – це рівень прибутку або доходу, втрачений у результаті прийняття конкретного рішення. Іншими словами, це вартість варіанту, який не може бути прийнятий у результаті обрання іншого варіанту. Наприклад, у підприємства є в наявності на складі сировина вартістю 7 грн. за кілограм, і воно планує використати цю сировину для виконання особливого замовлення. Тоді вартість сировини включається до розрахунку витрат на виконання цього замовлення. Однак, якщо виявляється, що цю кількість сировини можна було реалізувати без будь-якої обробки за ціною 8 грн/ кг, тоді альтернативні витрати на використання цієї сировини для виконання особливого замовлення становлять 8 грн./кг ( тобто виконуючи замовлення, ви відмовляєтеся від 8 грн./кг, які можна було би отримати від прямої реалізації сировини). Отже, альтернативні витрати є „реальними” оптимальними витратами у випадку прийняття одного рішення замість іншого.
У наведеній ситуації з прийняттям рішення, саме альтернативні витрати є релевантними витратами, які необхідно включити до аналізу витрат і результатів, так як збиток у сумі 8 грн./кг безпосередньо пов’язаний з виконанням замовлення, і альтернативна вартість перевищує початкову.
Альтернативні витрати мають відношення до рішення тільки у тому випадку, коли вони перевищують витрати за аналогічною статтею у тому варіанті рішення, який розглядається.
Альтернативні витрати є уявними і можуть ніколи не бути включеними до облікових документів підприємства, проте, у деяких ситуаціях, пов’язаних з прийняттям рішення, вони є релевантними, і ми повинні пам’ятати, що вони існують, коли оцінюємо ту чи іншу ситуацію.
Незворотні витрати – це витрати, які вже понесені і не можуть бути змінені будь-яким майбутнім рішенням. Якщо на незворотні витрати не розповсюджується вплив з боку рішення, то вони повинні бути нерелевантними для процесу прийняття рішення. Прикладом незворотних витрат є витрати на вивчення ринку та витрати на розробку у процесі підготовки товару чи послуги до реалізації. При остаточному рішенні щодо початку випуску продукції ці витрати слід розглядати як „безповоротні”, і відповідно, не включати їх до рішення щодо початку виробництва.
Незворотні витрати відрізняються від альтернативних тим, що їх не враховують при прийняття рішення незважаючи на те, що вони вже внесені до облікової документації підприємства.
Майже всі рішення, які вам коли-небудь прийдеться приймати, будут зачіпати якісь релевантні і нерелевантні витрати. Як зазначалося вище, найскладніше при оцінці - встановити витрати, релевантні для рішення, що розглядається. Після визначення релевантних витрат для кожного варіанта проводиться аналіз витрат і результатів відносно кожного варіанта і обирається той, у результаті якого підприємство отримає найбільший прибуток або понесе найменші витрати.