7.Трудове право як правова наука.

Наука - особливий вид людської пізнавальної діяльності, спрямований на вироблення об'єктивних, системно організованих і обгрунтованих знань про навколишній світ. Основою цієї діяльності є збір фактів, їх систематизація, критичний аналіз і на цій базі синтез нових знань або узагальнень, які не тільки описують спостережувані природні або суспільні явища, але і дозволяють побудувати причинно-наслідкові зв'язки, і як наслідок - прогнозувати.

Трудове право як галузь науки інтерпретується так: це самостійна відокремлена частина права, що представляє собою сукупність правових норм, що регулюють трудові відносини працівників і роботодавців, а також тісно пов'язані з ними інші відносини.

Як будь-яка наука трудове право має свої: предмет, метод, завдання, принципи, суб'єкти, функції

8.Трудове право та конституційне право :спільні та відмінні риси

Спільне

Нормами КУ закріплено статус особи, система її трудових прав та свобод

Закріплено основні трудові права: на працю (ст. 43)

- на страйк

- на відпочинок

- на професійну освіту

Закріплено засади орагнізації трудового законодавства

Основні субєкти КПУ є і субєктами ТП.

Відмінності:

1. предмет КП – відносини, що складаються у сфері побудови державного ладу, закріплення основних прав та свобод

Предмет ТП- суспільно-трудові відносини

2. обєкт

КПУ – владні відносини

ТП – застосування праці у суспільному виробництві

3. метод

КПУ – імперативний

ТПУ – поєднання диспозитивного з імперативним

9. Відмежкування трудового права від права соціального забезпечення.

Право соц. заб. Сформувалось на основі ТПУ і АПУ

Спільне – трудовий і страховий стаж; зумовлені соціальною природою, обгрунтовані необхідністю захисту соціальних прав; поєднання імперативного і диспозитивного методів.

Відмінне – різні предмети і об’єкти. Право соціального забезпечення – відносини з приводу реалізації права на захист, ТП – відносини з приводу права на працю. Правомочним суб’єктом в ТП є робітник, у соц.заб. – непрацездатна особа. Трудове право співвідноситься з правом соціального забезпечення там, де йдеться про державне соціальне страхування. В КЗпП є спеціальна гл. XVII \"Державне соціальне страхування\", яка передбачає його поширення на всіх працівників, визначає види забезпечення за соціальним страхуванням. Саме ж забезпечення визначається нормами права соціального забезпечення.

10. Відмежування тп від цп.

Спільне: мають майновий вираз. Наявні мат санкції за невиконання функцій, покладених договірними відносинами. Відмінне: 1) різний предмет прав регул(ТП – процес праці, ЦП – відносини повяз з працею) 2) В ЦП сторони рівні, важливе значення має досягнення певного результату 3) УТП при викон будь-якої роботи роботодавець зобов’язаний надати роб місце, робітник підлягає труд розпорядку.4)для ТП характерний імперат метод. 5) у труд відносинах дана ос – завжди фіз. ос, що не завжди є у ЦП. 6) УТП сторони несуть дисциплінарну та матер відповідальність.

11. Поняття та ознаки принципів трудового права.

Принцип ТП – система основних, керівних положень та засад, які спрям на забезпечення ефективного правового регулювання труд відносин, а також цілісності та єдності ТП як галузі права.

• Регулятивність проявляється у спрямованості норм

• Внутрішня єдність передбачає тісний зв’язок принципів

• Несуперечливість та можливість диференціювання на види

• Об’єктивна зумовленість – принципи можуть бути виокремлені

Завдання принципів:

• Відобразити та посилити соц. сутність права

• Поглибити механізми соц. співробітництва

• Заб. цілісність, системність, взаємоузгодженість норм ТП

• Заб. відповідності норм і реальному стану розвитку трудових відносин

Види:

• Загально-правові – сукупність заг. принципів, характерних для норм нац. права: принцип соц. справедливості

• Конст-правові – сформ на основі КУ, спрям на ефективне врегулювання відносин

• Галузеві – покликані формувати систему ефективних моделей правового регулювання.

Особливості галузевих: мають відповідати реальному стану функціонування трудових відносин; містяться у актах трудового законодавства; взаємообумовлені та узгоджені в напрямку поєднання інтересів учасників трудових відносин. Принцип свободи найманої праці, стабільності трудових відносин, принцип соціального партнерства, визначеності умов трудового договору, участі трудового колективу найманих працівників у

врегулюванні суспільно-трудових відносин, охорони праці, матеріальної зацікавленості найманих працівників у результаті праці, оптимального визначення робочого часу і часу відпочинку, свободи об’єднання найманих працівників і роботодавців у різні соціальні інституції.