6.2.Нормативно - правові засоби формування екомереж.

Завданням законодавства про екомережу є регулювання суспільних відносин у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі як однієї з найважливіших передумов забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку України, охорони навколишнього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства.

Проектування екомереж обумовлене законами України:

Закон "Про загальну державну програму формування екомережі України на 2000 – 2015 р." Київ 21 вересня 2000 р №1989 – ІІІ

Закон “ Про екологічну мережу “ 24 червня 2004 р. №1864 – ІV

Відносини пов’язані з формуванням, збереженням та невиснажливим використанням екомережі України, регулюється як вказаними вище законами, так і іншими законодавчими документами, а саме Конституцією

України , законами “ Про охорону навколишнього природного середовища”, “ Про тваринний світ ’’, “ Про ПЗФ 1992 р.”, “ Про рослинний світ ”, “ Про охорону земель”, “ Про землеустрій”, Про державний контроль за використання та охорону земель земельним кодексом України, лісовим та водним кодексом України.

Крім того важливими є нормативні документи міжнародного значення, до яких приєдналася Україна, зокрема Конвенцією про охорону водно болотних угідь, що мають міжнародне значення, як середовище існування водоплавних птахів, Конвенцією про охорону всесвітньої та культурної спадщини.

Вказані закони є основою для проектування екомереж всіх рівнів.

6.3.Принципи формування, збереження та використання екомережі

Формування, збереження та використання екомережі здійснюється відповідно до таких основних принципів:

а) забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі;

б) збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі;

в) зупинення втрат природних та напівприродних територій (зайнятих рослинними угрупованнями природного походження та комплексами, зміненими в процесі людської діяльності), розширення площі території екомережі;

г) забезпечення державної підтримки, стимулювання суб'єктів господарювання при створенні на їх землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, інших територій, що підлягають особливій охороні, розвитку екомережі; ґ) забезпечення участі громадян та їх об'єднань у розробленні пропозицій і прийнятті рішень щодо формування, збереження та використання екомережі;

д) забезпечення поєднання національної екомережі з екомережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екомережі,, всебічний розвиток міжнародної співпраці у цій сфері;

є) удосконалення складу земель України шляхом забезпечення наукову обґрунтованого співвідношення між різними категоріями земель;

є) системне врахування екологічних, соціальних та економічних інтересів суспільства.

Включення територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, до переліку територій та об'єктів екомережі не призводить до зміни режиму їх охорони та використання, визначеного відповідно до закону.

У разі необхідності зміни режиму охорони та використання території чи об'єкта екомережі, виходячи з вимог Зведеної схеми формування екомережі України, регіональних чи місцевих схем формування екомережі, відповідно до закону змінюється статус, тип, категорія або режим відповідної території чи об'єкта екомережі.

Режим охорони та використання буферних зон, сполучних і відновлюваних територій екомережі визначається згідно з відповідною схемою екомережі.