Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы Ismailova_Еlzara.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
40 Кб
Скачать
☆

2. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури. Риси індивідуального стилю г. Квiтки-прозаїка.

Справжнє своє покликання — літературну творчість — Григорій Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843) відчув у сорокарічному віці. За 25 років творчої праці він написав російською та українською мовами майже 80 творів різних жанрів: фейлетони, листи, комедії, оповідання, романи, історично-художні нариси, літературно-публіцистичні статті. Літературну діяльність Г. Квітка-Основ’яненко розпочав із співробітництва в започаткованих ним у Харкові журналах «Украинский вестник», «Харьковский Демокрит», альманахах «Утренняя звезда» і «Молодик».

Поштовхом до написання прозових творів російською мовою Г. Квіткою-Основ’яненком був неймовірний успіх земляка Миколи Гоголя, який із романтичним захопленням змальовував життя й побут українців російською мовою. Не наслідуючи славетного письменника, Квітка вибрав свій шлях, створивши цікаві реалістичні повісті, романи з рисами сентименталізму або гумористично-сатиричні.

Поява творів українською мовою була обумовлена потребою, життям народу, розвитком національної культури, коли відбувалися гострі суперечки про право на існування української мови й літератури. Україномовні твори Г. Квітки-Основ’яненка за способом зображення поділяють на дві групи: сатирично-гумористичні та сентиментально-реалістичні.

Він використовує головні мовно-стилістичні засоби сентименталізму: ліризм, пестливі форми слів, прекрасні українські пейзажі, чутливі й ніжні образи, зворушливі драматичні ситуації, народні обряди, звичаї. сентименталізм представлений повістями Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся», «Щира любов», «Сердешна Оксана».

Для творчості Квітки-Основ’яненка як одного з найтиповіших і найактивніших виразників естетики просвітницького реалізму характерна розмаїтість жанрів, широка варіативність жанрових структур. Він виступав у всіх літературних родах і жанрах, був новатором у жанрі повісті, оповідання, комедії, реалістичної трагедії. Письменник збагатив українську літературу багатоаспектною суспільною та морально-етичною проблематикою, яскравими характерами, просвітницько-реалістичними творчими принципами, прийомами літературного освоєння народної поезії, засобами увиразнення національного обличчя літератури.

Орієнтуючись на живу народну мову, освоюючи мовно-стилістичний арсенал попередньої літератури й фольклору, Квітка-Основ’яненко збагатив українську літературну мову, виробив свій індивідуальний художній стиль. Зокрема, мовленнєвий стиль його сентиментально-реалістичних повістей вирізняється переходом від казково-епічної виразності до пісенної багатобарвності й милозвучності семантико-інтонаційного ладу, до емоційної «нестриманості», семантичної експресивності мовлення персонажів у діалогах чи внутрішніх монологах. Особливо виразним і улюбленим елементом вияву емоційного ставлення до зображуваного є використання письменником експресивностьі суфіксальних значень слів – великої кількості із суфіксами пестливості. Одна з найхарактерніших рис художнього мовлення Квітки-Основ’яненка – насиченість словесної структури риторичними зворотами, які додають специфічної експресивності в інтонаційно-синатксичний лад обох груп його повістей та оповідань, збагачують текст на живі розмовні інтонації, створюють живий контакт із читачем (слухачем).