4. Типи кордонів

За походженням виділяються дві групи кордонів – природничі (природні) та антропогенні. Природні кордони – це кордони, які існують об’єктивно та незалежно від наших знань про них. Вони виникають та формуються в процесі самоорганізації та саморозвитку природних систем. Антропогенні – перетворені людиною природні геосистеми в результаті господарської діяльності спричинюють зміну природних кордонів на штучні, які відрізняються від природних своєю чіткістю, спрямленістю.

Існує ще багато класифікацій за різними признаками: за морфологією, морфометрією, за ступенем виразності, за стійкістю, за часом існування, за функціональними признаками та інші.

За функціональними признаками виділяються кордони дивергентні, конвергентні, процесні і градієнтні: однорідні райони відокремлюються один від одного градієнтними кордонами (пороговими), а геосистеми з направленим рухом розділяються конвергентними та дивергентними кордонами.

3. Основні підходи до визначення кордонів.

Лекція 8 Тема: Проблеми часової організації ландшафтів

1. Історія і генезис геосистем.

Генезис ландшафту (геосистеми) – сукупність процесів, які обумовлюють його виникнення та сучасний динамічний стан. Виникнення ландшафтів повязують з провідними факторами їх формування – тими, які викликають зміну одного ландшафту іншим.

Виникнення і формування сучасних ландшафтів встановлюється за допомогою палеогеографічних, археологічних та історичних методів, аналізу морфологічної структури та процесів, які характерні для ландшафту. При цьому інтервал часу повинен бути таким, щоб виявити ті процеси та їх наслідки, які безпосередньо обумовили просторову структуру та інші властивості сучасних ландшафтів.

Щоб розуміти характер розвитку ландшафтів, необхідно чітко уявляти його вік. Вік ландшафту – відрізок часу, з початку якого і до наших днів ландшафт функціонує в умовах однієї структури геологічних порід, на яких він сформувався. Але на сьогоднішній день доведено, що вік ландшафту обчислюється з того моменту, коли сформувався його відповідний зональний тип.

2. Функціонування геосистем. Кругообіги речовин та енергії.

Функціонування – вся сукупність процесів переміщення, обміну і трансформації енергії, речовини та інформації в геосистемі (інтегральний природний процес). Воно здійснюється за законами механіки, фізики, хімії та біології і складається з багатьох елементарних процесів (трансформації сонячної енергії (перетворення в результаті процесів фотосинтезу), геохімічного колообігу, біологічного метаболізму та фізико-механічного пересування матеріалу під дією сили тяжіння). Вологообіг – одна з найважливіших функціональних ланок ландшафту. Іншою ланкою є мінеральний обмін, або геохімічний колообіг. У сукупності вони охоплюють всі речовинні потоки в геосистемі, але вони супроводжуються енергообміном, який також слід розглядати у якості особливої функціональної ланки ландшафту. У кожній з названих ланок необхідно розрізняти біотичну та абіотичну складові.

Найважливішим енергетичним фактором функціонування геосистем є промениста енергія Сонця і внутрішня енергія Землі. Внутрішня енергія Землі полягає у виділенні тепла і механічних переміщеннях речовини (сейсмізм, вулканізм, ендогенні процеси, гравітаційні процеси, приливне тертя та інші). Екзогенна енергія, яка надходить на земну поверхню, на 97% складається з променистої енергії Сонця, інші 3% припадає на радіохвильове випромінення, волого обіг, біогеохімічний колообіг (малий біологічний колообіг – фотосинтез), абіотична міграція, енергообмін та інтенсивність функціонування.