83. “Дружні візитери” і благодійні товариства у сша.

«дружні візитери» — представники благо дійних організацій США і Канади, які на

початку XIX століття вста новлювали контакти з бідними людьми, відвідуючи їх вдома.

До їхніх обов'язків входило знайомство з жителями району, обстеження сі мей

знедолених, тих, що опинилися в скрутному становищі, допомо га порадою в їхній

професійній діяльності, навчання дітей, ведення домашнього господарства, надання

підтримки або застереження за лежно від обставин.

Необхідність постійних візитів до бідняків змушувала працівни ків шукати на

емпіричному рівні підходи для зняття бар'єрів відчу ження і надання допомоги

коригуючого і виховного характеру. Ос тання полягала в навчанні індивіда соціально

необхідній поведінці й ролям, що полегшувало адаптацію до вимог та умов соціального

се редовища.

84. “Добра порада” як найбільш популярний метод роботи благодійних

товариств у США.

Основною формою роботи була добра порада. Матеріальна до помога передбачала

задоволення базових потреб, тому навіть пред мети першої потреби видавалися дуже

обмежено і так, щоб не обра зити клієнта. Фінансова допомога людям, які проживали

поза соці альними установами, вважалася марним витрачанням коштів і тому не

практикувалася.

Добра рада, що повинен була запалити промінь надії, став кращим методом роботи.

Матеріальна допомога надавалася тільки в крайніх випадках і в такій формі, щоб не

скривдити, грошей же бідним не давали. Звичайно видавалися предмети першої

необхідності й у невеликих кількостях, лише для задоволення самих насущних потреб.

Видача посібників незаможним людям, що живуть самостійно, а не в будинках

піклування, уважалася порожньою витратою засобів, що наносить збиток їхньої

моральності.

85. Рух сеттлментів у Європі. Порівняння діяльності благодійних

організацій та руху сеттлментів.

Що стосується поселень емігрантів, переселенців, так званих сетльментів, те до 1986

року їх було вже 44 і це число постійно росло.

Обидві організації або рухи виникли для практичних дій в інтересах бідних і нещасних

людей. Вони залучали до себе утворених людей з вищих і середніх верств населення.

Їхня діяльність була особливо приваблива для молодих жінок, які побачили в

соціальній роботі можливість підвищити свій соціальний статус і одержати економічну

незалежність. Обоє руху були близькі до церкви. Рух добродійності очолювала Мери

Річмонд, і вона безпосереднє не виступала за соціальні реформи. Ідейною основою

цього руху було визнання того, що причина бідності й соціальних проблем людини

укладена в ньому самому. Візити добровольців з метою встановлення контакту були

найбільш кращою формою спілкування з бідняками. Члени благодійного суспільства

вважали, що відвідування повинні замінити будинку піклування, які донедавна були

головним джерелом допомоги.

Вони займались одною справою - наданням допомоги бідним і нещасним людям

благодійні організації й сетльменти використовували різні методи роботи.

Працівники сетльментів могли виступати в ролі дружніх візитерів у програмах

благодійних організацій.

Суспільства добродійності, незважаючи на свою назву, уважали, що надання

допомоги в більших масштабах приносить більше шкоди, чим користі. Тому вони

намагалися знайти засоби для усунення причин бідності. Вони були переконані, що

науковими методами можна вилікувати таку «хворобу» суспільства як бідність.

Надаючи великого значення знанню фактів і теорії, члени суспільств організованої

добродійності відрізнялися сильним бажанням домагатися справедливості, щоб

зробити життя робітників не такий похмурої й важкої.