1.2 Геологічна будова родовища

Родовище Велика Глеюватка Центрального ГЗК, приурочене до західного крила Саксаганської антикліналі, представлено чередуваннями сланцевих і залізистих горизонтів субмередійного простягання. Падіння порід у цілому західне під кутом 50º-65º. На родовищі розвинуті поперечні й діагональні тектонічні порушення, інтенсивно виявлені в його південній частині. Найбільш продуктивною є середня залізорудна свита в складі чотирьох сланцевих і чотирьох залізистих горизонтів, що мають потужність 25-290 м.

В геологічній будові родовища беруть участь породи Саксаганської (sx),

Гданцівському (gd) і Глеюватського (gl) свит Криворізького метаморфічного комплексу та перекривають його з поверхні осадові відкладення кайнозою. Залізорудна товща родовища представлена ритмічним чергуванням першого (sx^1f), другого (sx^2f), четвертого (sx^4f) і п'ятого (sx^5f) залізистих пластів і розділяють їх другим (sx^2s) і третім-четвертим (sx^2-4s) і п'ятим (sx^5s) сланцевими пластами.У висячому боці залізорудної товщі розташовуються сланці, метапесчанники, конгломерати, кварц-карбонатні породи Гданцівської і Глеюватської свит.Комплекс теоретичних і четвертинних осадових відкладень представлений пісками, глинами і суглинками, сумарна потужність яких не перевищує 25 - 35 м.

У породах метаморфічного комплексу родовища широко розвинені майданна і лінійна кори вивітрювання, зони тектонічних порушень. У межах вивітрювання неокислені силікат-карбонат-магнетитові кварцити перетворені на мартитові, лимоніт-мартитові та інші окислені різниці. Під впливом процесів вивітрювання всі гірничі породи родовища суттєво змінили мінеральний склад і фізико-механічні характеристики. Глибина поширення лінійної кори вивітрювання досягає більше 700 м. Розміри та умови залягання рудоносних пластів родовища наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 Розміри та умови залягання рудоносних пластів родовища

Найменування показників	Од. змін.	Стратиграфічний індекс рудоносного пласта
		sx1f	sx2f	sx4f	sx5f
Форма рудного тіла		пластообразних	пластообразних	пластообразних	пластообразних
1	2	3	4	5	6
Глибина залягання рудного тіла від поверхні	м	25 – 30	25 – 30	30 – 35	30 – 35
Довжина рудного тіла	м	5000	5000	4500	3500
Потужність рудного тіла	м
Напрямок і кут падіння рудного тіла, градус	градус	ЮЗ 55 – 70	ЮЗ 55 – 70	ЮЗ 55 – 70	ЮЗ 55 – 65

Вміщуючими породами для рудних тіл залізистих кварцитів є кварц-хлорит-серіцітовие сланці і безрудні кварцити. Масові частки заліза у вміщуючих породах наведені в таблиці 1.2

Таблица 1.2 Вміст заліза в породах.

Стратиграфічний індекс пласта	Висячий блок		Лежачий блок
	Масова частка заліза
	загальна	магнетит	загальна	магнетит
1	2	3	4	5
sx1f	21,99	5,1	22,9	5,1
sx2f	20,1	1,6	23,12	4,3
sx4f	21,9	1,5	21,1	2,2
sx5f	16,2	1,3	19,7	1,5

Родовище Велика Глеюватка Центрального ГЗКа, присвячене до західного крила Саксаганської антикліналі, представлено чергуваннями сланцевих і залізистих горизонтів субмередійного простягання. Падіння порід у цілому західне під кутом 50º-65º. На родовищі розвиті поперечні й діагональні тектонічні порушення, інтенсивно виявлені в його південній частині. Найбільш продуктивної є середня залізорудна свита в складі чотирьох сланцевих і чотирьох залізистих горизонтів, що мають потужність 25-290 м.

Неокислені кварцити продуктивної товщі (I, II, IV залізистих горизонтів) представлені хлорит-магнетитовими, гематит-магнетитовими, хлорит-магнетит-карбонатовими різновидами міцністю 12-18 і об'ємною вагою 3,2-3,4 т/м³.

Перший і другий залізистий горизонт, що тяжіють до лежачого боку продуктивної товщі, поширені в межах усього родовища.

Четвертий залізистий горизонт середньої потужності 130 м просліджується на відстань близько 5 км, виклинюючись в північній частині родовища. Залізисті кварцити характеризуються тонкопластовою текстурою. Рудні мінерали представлені магнетитом, гематитом і залізистими карбонатами, нерудним кварцом, хлоритом, карбонатами, амфіболітами, слюдою. Середня потужність площової зони окислення порід складає 20-30 м.

Таблиця 1.3 Гірничотехнічна характеристика залізних руд і порожніх порід

Найменування порід	Категорія по буримості.	Коеф. міцності	Об'ємна вага, т./м3	Категорія по вибуховості.
1	2	3	4	5
Талькові сланці	IX-XI	4-10	2.2	II
Кварцево-слюдисті сланці	XI-XII	8-12	2.7	IV
Вуглеграфітові сланці, вохристо-глинисті сланці	XI	6-8	2.3 2.5	I III.
Малорудні карбонатно-магнетuтові кварцити	XII-ХIII	10-12	3.0	III
Хлоpидо-магнетитові кварцити	XIV	12-14	3.3	IV
Малорудні краско-мартитові кварцити	ХIII-ХІ	12-16	2.7	V
Магнетито-гематитові джеспіліти	XVI-XVIII	16-20	3.2- 3.3	V
Гетито-гематитові кварцити з кристалами мартиту	XIV	12-16	3.3	V
Малорудні магнетито-силікатні кварцити	XIV-XV	12-16	3.0	V
Мартитові, краско-мартитові кварцити хлоридо-карбонатно- магнетитові кварцити	XIV-XV	14-18	3.2-3.4	V

У південній частині родовища спостерігаються зони окислення лінійного типу, які відносяться до розривних порушень, глибина їхнього поширення коливається від 50-100 м до 400-500 м.

У лежачому боці продуктивної товщі залягають інтенсивно дислоковані

талькові й кварцит-карбонат-хлорит-біотитові сланці з прошарками безрудних кварцитів. Потужність останніх коливається від 10 до 45 м.

У висячому боці залягають породи п'ятого сланцевого й п'ятого залізистих горизонтів. П'ятий сланцевий горизонт представлений гетит-гематитовими (фарбовими) і безрудними кварцитами з прошарками гетит-гематитових сланців. Потужність горизонту 10-25 м.

П'ятий залізистий горизонт представлений повністю окисленими породами – гетит-мартитовими й мартитовими джеспілітами, горизонтальна потужність його досягає 70-90 м. У товщі п'ятого й четвертого залізистих горизонтів зустрічаються багаті залізні руди.

Кайнозойські відкладення представлені суглинками, глинами жовтими, червоно-бурими, рідше - пісками у вигляді лінз і сірих глин. У процесі розвідки і розкриття родовища в кайнозойських відкладеннях підземні води не були виявлені.

Обводнювання кар'єру спостерігається тільки на локальних ділянках за рахунок підземних вод кайнозою й атмосферних опадів. Кристалічні породи родовища майже цілком здреновані шахтами рудника ім. Комінтерну, розташованими уздовж східної границі родовища.

Підземні води, присвячені до сланців і метапесчанників за умовами поширення і циркуляції відносяться до трещино-прошарового типу. При природному режимі вони мають напір. Під дренувальним впливом гірничих виробок вони здобувають безнапірний характер. Водоносність сланців і метапесчанників незначна і відрізняється нерівномірністю. Карбонатні породи, що входять до складу верхньої світи, поширюються за межами західного контуру кар'єру №1. Залягають ці породи у виді одного потужного основного шару і декількох малопотужних рівнобіжних шарів. Карбонатні породи є сильно тріщинуватими, вилуженими і закарстованними. Тріщинуваті і закарстовані карбонатні породи є колектором підземних вод. За умовами циркуляції, поширення і гідравлічних особливостей підземні води, присвячені до карбонатних порід, відносяться до напірного, тріщіно- прошарового та тріщіно-карстового типу.

Складна гідрогеологічна характеристика карбонатних порід за умови природного режиму викликала б ускладнення при освоєнні родовища. Однак, проведені роботи з осушення цих порід, з метою захисту від раптових поривів від підземних виробок карбонатних порід, коли останні будуть втягувати в зону обвалення, одночасно забезпечують безпеку ведення видобувних робіт у кар'єрі. Крім того, запропонована розробка карбонатних порід відкритим способом ще більш забезпечує надійність робіт у кар'єрі.

Водоносність порід середньої свити (залізистих і сланцевих горизонтів) тісно зв'язана з їхньою тріщинуватістю і петрографічним складом. Циркулюючи по тріщинах, порах, тектонічних порушеннях, підземні води утворюють єдину гідравлічну зв'язану систему. Про це свідчить факт зниження рівня води в результаті дренувального впливу підземних гірничих виробок, шахт суміжних рудників.

У цілому, відпрацювання залізистих кварцитів на родовищі проводиться в сприятливих умовах.