4. Запис звуку

Звуковий запис – це фіксування звукових коливань (механічних коливань середовища) на носії звукової інформації

Носіями інформації є грампластинки, магнітофонні касети, гнучкі магнітні диски, лазерні (оптичні) диски, міні-лазерні диски для плеєра, компакт-касети для диктофонів, радіо.

Грамзапис (грамофонний запис) — це механічний запис звуку на диску (платівці) із синтетичних матеріалів. Для вивчення окремих тем шкільного курсу біології вчителі використовують грамзаписи голосів тварин у природі тонів серця, звукових зовнішніх подразників. В умовах класу учні можуть слухати за допомогою електрофона (програвача) голоси птахів, земноводних, плазунів та ссавців. Прослуховування голосів доцільне під час підготовки учнів до екскурсії в природу.

Магнітні записи робляться на магнітну стрічку: запис і відтворення здійснюються за допомогою магнітофона (диктофона).

Гнучкі магнітні, або флоппідиски, — це поширені носії інформації для відтворення на комп'ютері. Найпопулярніші гнучкі (пластикові) диски розміром 3,5" (дюйма). Обсяг інформації, що може зберігатися на диску, невеликий — 1,44 мегабайта.

Оптичні, або компакт-диски (абревіатура CD — від анг. Compact Disk) — пластикові диски (діаметром 120 мм), інформація на яких записана в цифровому коді. Найпоширенішими є CD-audio — компакт-диски зі звукозаписами. В 90-ті роки XX ст. поширення дістанії диски групи CD-ROM (Compact Disk Read Only Memory) — CD-video, CD-R, CD-RW тощо. Обсяг інформації, що зберігається на CD-ROM, становить 700 мегабайтів (це відповідає обсягу інформації, що міститься приблизно в 4000 книжкових томах). Останнім часом швидко завойовують популярність компакт-диски групи DVD (Digital Versatile Disk) — DVD-video (для запису відео), DVD-ROM (для запису мультимедії та програм), DVD-RW (заготовка, що дає змогу робити свої записи й перезаписи, тобто стирати старі записи й робити нові на тому самому місці). Обсяг інформації, що зберігається на DVD, становить від 3 до 9 гігабайтів (це відповідає обсягу інформації, що міститься в 5—13 CD-ROM).

5. Формати аудіо стиснення

Сти́снення звукови́х да́них (стиснення аудіо) — тип стиснення даних, кодування, що застосовується для зменшення обсягу аудіофайлів або заради можливості зменшення смуги пропускання для потокового аудіо.

Формати аудіо

без стиснення:

CDDA (англійською Compact Disc Digital Audio), CD-Audio, Audio-CD — найпоширеніший стандарт цифрового запису звуку на компакт-диск без стиснення;

SACD (англійською Super Audio Compact Disc), розроблений фірмами Philips і Sony;

WAV (англійською waveform audio format), розроблений компаніями Microsoft та IBM;

зі стисненням:

без втрат:

APE — Monkey's Audio (.ape, .apl) — популярний формат кодування цифрового звука;

FLAC — найякісніший вільний кодек проекту Ogg vorbis;

WMA — Windows Media Audio 9.1 Lossless — ліцензований формат файла, розроблений компанією Microsoft для зберігання і трансляції аудіо-інформації;

з втратами:

AAC (.m4a, .mp4, .m4p, .aac) — Advanced Audio Coding — стандартна схема стиснення із втратами для аудіоданих, розроблена у 1997 році Fraunhofer IIS як альтернатива форматам mp3. Наразі поширена менше ніж mp3 і ogg vorbis;

Doulby Digital (AC-3) — система цифрового багатоканального звуку для кінематографа;

Ogg vorbis — вільний формат, що має перевагу над MP3;

MP3 (MPEG Layer 3) — найпоширеніший і найпопулярніший формат, що відтворює звук наблежено до реального при сильному стисканні;

Musepack — відтворює якісний звук лише на високих частотах (.mpc);

RealAudio — підтримка потокового звуку, дуже швидке декодування (.ra, .rm);

TvinVQ — якісний формат для запису звуку на низьких чатсотах (.vqf);

WMA — Windows Media Audio — ліцензований формат файла компанії Microsoft для зберігання і трансляції аудіо-інформації;

MIDI — Musical Instrument Digital Interface — для обміну даними між музичними інструментами;

MOD — формат музичних композицій комп'ютерів Amiga.