- •1. Поняття економіко-математичної моделі. Сутність, мета і задачі моделювання.
- •2. Класифікація економіко-математичних моделей.
- •3. Методика і технологічні етапи побудови економіко-математичних моделей.
- •1. Предмет та об’єкти математичного програмування.
- •1. Математична постановка задачі математичного програмування.
- •2. Класифікація задач математичного програмування.
- •3. Приклади економічних задач математичного програмування.
- •8. Основні властивості розв’язків злп
- •10. Симплексний метод розв’язування злп.
- •11.Економічна інтрепретація прямої та двоїстої задач лінійого програмування.
- •9. Графічний метод розв’язуваня злп.
- •12.Правила побудови двоїстих задач
- •13. Основні теореми двоїстості та їх економічний зміст
- •14. Аналіз лінійних моделей економічних задач
- •15. Економічна і математична постановка цілочислової задачі лінійного програмування
- •16. Геометрична інтерпретація розв’язків цілочислових злп на площині
- •17. Загальна характеристика методів розв’язування цілочислових злп.
- •18. Методи відтинання. Метод Гоморі.
- •26.Принцип оптимальності.
- •27.Багатокроковий процес прийняття рішень
- •28.Предмет і задачі теорії ігор
- •29.Основні поняття теорії ігор. Классифікація ігор
- •30. Платіжна матриця(матриця гри).Матриця ризиків
- •31.Прийняття рішень в умовах повної невизначеності
- •32.Приклад економічної інтерпретації пари спряжених задач.
- •33. Аналіз розв’язків спряжених економіко-математичних задач
- •37. Аналіз коефіцієнтів матриці обмежень
- •39. Економічна і математична постановка транспортної задачі
- •40. Властивості опорних планів транспортної задачі
- •41. Методи побудови опорного плану транспортної задачі
- •42. Випадок виродження опорного плану транспортної задачі
- •43. Методи розв’язування транспортної задачі
- •44. Задача, двоїста до транспортної
- •45. Метод потенціалів розв’язування транспортної задачі
- •46. Монотонність і скінченність методу потенціалів
2. Класифікація задач математичного програмування.
Класифікація задач математичного програмування залежить від критерію, згідно якого вона проводиться. Задача з погляду різних критеріїв може належати до кількох різних класів, оскільки кожен критерій підкреслює лише одну властивість задачі. Основних два великих класи задач математичного програмування – це лінійні і нелінійні задачі. Критерієм лінійності задачі є лінійність функції мети та усіх обмежень задачі (коли вони є алгебраїчною сумою добутків констант на змінні у першій чи нульовій степенях). Для відшукання розв’язків лінійних задач розроблений універсальний метод їх розв’язання, симплексний метод, та методи, що ґрунтуються на симплексному методі (метод Лемке, метод потенціалів тощо). Для знаходження розв’язків нелінійних задач не існує універсального методу. Кожний підклас задач вимагає особливого підходу до їх розв’язання.
Математичне програмування поділяють на два великих розділи: лінійне та нелінійне. У залежності від типу області означення задач їх поділяють на дискретні та неперервні. Якщо значення змінних (невідомих) задачі можуть приймати довільних значень на деякому непевному проміжку, то такі задачі відносять до класу неперервних задач. Якщо деякі змінні можуть набувати певних дискретних значень, зокрема цілочислових, то їх відносять до класу дискретних задач. Бувають так звані змішані задачі, для яких характерні як дискретні, так і неперервні змінні. Розрізняють також детерміновані та стохастичні задачі. Детерміновані задачі не містять випадкових змінних та параметрів. Для стохастичних задач характерними є невизначеність деяких параметрів задачі: вони можуть набувати тих чи інших значень, наперед точно невідомо яких. Задачі математичного програмування можуть бути однокроковими та багатокроковими, тобто статичними та динамічними.
Багатокрокові задачі насамперед пов’язані з багатовимірністю задачі, коли крок за кроком знаходять оптимальні значення і отриманий результат на одному кроці впливає на умови знаходження розв’язку на наступному етапі. Необхідність приймати рішення поетапно пов’язана також і з тим, що істотну роль у задачі відіграє фактор часу чи деяка визначена послідовність операцій. Багато задач математичного програмування можна одночасно розглядати і як одно крокові і як багатокрокові, залежно від способу їх розв’язання. Наприклад можна розглядати задачу першого кроку як самостійну.
Отримані результати розв’язку задачі використовувати як вхідні параметри для задачі наступного кроку і т. д. Так задача оптимізації обороту стада сільськогосподарських тварин у плановому році може бути розв’язана як багатокрокова (12 кроків визначаються кількістю місяців) та як одно крокова задача, яка містить 12 блоків. Проте цілий ряд багатокрокових задач можна розв’язати лише за умови послідовного прийняття рішень, тобто лише засобами динамічного програмування, основоположником якого вважають Р.Белмана.
Ми зупинились лише на найбільших класах задач математичного програмування. У багатьох із них можна виділити рід підкласів.
