4. Мазева основа як активний носій лікарських речовин. Вимоги дфу до мазевих основ.

Мазеві основи розглядаються зазвичай як допоміжні речовини (Basis unguenti), але лікувальний ефект мазей зумовлюється спільною дією лікарських речовин і основи. Чим більш вдало вибрана основа, тим більш активно буде протікати вивільнення лікарських речовин з мазі.

Мазеві основи повинні володіти сукупністю наступних властивостей:

- мажучою здатністю, тобто мати оптимальні консистентні властивості, які забезпечують утворення на шкірі чи слизовій оболонці тонкої, суцільної, не сповзаючої плівки;

- добре сприймати лікарські речовини в будь-яких агрегатних станах;

- хімічною стійкістю, тобто не змінюватися під дією повітря, світла, не реагувати із введеними в них лікарськими речовинами;

- стійкість в мікробіологічному відношенні, тобто не піддаватися забрудненню мікроорганізмами.

Мазева основа є носієм лікарських речовин і забезпечує об'єм і потрібні фізико-технологічні властивості мазі. Вибір основи залежить від фізико-хімічних властивостей введених, до них лікарських речовин і характеру дії мазі. Основа, яка б забезпечувала максимальний терапевтичний ефект мазі, повинна відповідати таким вимогам:

- мати необхідні структурно-механічні властивості;

- мати необхідну абсорбційну здатність;

- не змінюватися під дією чинників зовнішнього середовища і не вступати в реакцію із введеними до неї лікарськими речовинами;

- мати хімічну стійкість;

- бути фармакологічно індиферентною, не повинна чинити подразливої та сенсибілізувальної дії, сприяти зберіганню початкового значення рН шкіри або слизової оболонки;

- не піддаватися мікробній контамінації;

- властивості основи повинні відповідати призначенню мазі.

Нині як основи для мазей використовують значну кількість різних компонентів, інколи - окремих речовин. Вони є, як правило складними фізико-хімічними системами. Великий асортимент і різноманітність властивостей основ для мазей визначає необхідність їх класифікації.

5. Класифікація мазевих основ.

Сучасна фармація використовує велику кількість різних мазевих основ. Це зумовлюється різноманітністю фізико-хімічних властивостей лікарських речовин, які призначають у формі мазей. В зв’язку з цим в аптеці необхідно мати такий набір мазевих основ, який дозволив би знайти для кожного окремого пропису мазі найбільш раціональну основу. Саме ці спостереження занесені в статтю ДФ «Unguenta», в якій перелічено понад 20 мазевих основ.

Всі мазеві основи можна поділити на три групи:

а) ліпофільні (гідрофобні) - основи, нерозчинні у воді і інших полярних рідинах. Можуть сприймати (абсорбувати) невелику кількість води за рахунок високої в’язкості, після добавки емульгаторів перетворюватись в емульсійні основи (емульсія типу в/o);

б) гідрофільні (ліпофобні ) - основи, розчинні у воді і змішуються з іншими полярними рідинами. Не змішуються з ліпофільними речовинами, але можуть абсорбувати деяку кількість за рахунок в’язкості, в присутності відповідних емульгаторів перетворюватись в емульсійні основи (емульсії типу о/в);

в) емульсійні (ліпофільно-гідрофільні) - основи, які відокремлені в особливу групу, володіють як ліпофільними, так і гідрофільними властивостями (залежно від типу емульсій).

Ліпофільні основи. До ліпофільних основ належать основи, які містять жири, воски, вуглеводи, силіконові рідини, а також абсорбційні основи. Жири являють собою тригліцериди жирних кислот. Із м’яких жирів застосовують свинячий жир, деякі гідрогенізовані жири; із твердих - яловичий жир; з рідких - деякі рослинні олії.

Свинячий жир - Adeps suilus depuratus - це гідрогенізовані жири: саломас (гідрожир) - Adeps hydrogenisatus - сплав 55% саломасу, 30% рослинної олії і 15% яловичого жиру; гідрогенізовані соєві та арахісові олії;

Рослинні олії: соняшникова - Oleum Helianthi, олія персикова - Oleum Persicorum та інші.

Воски представляють собою складні ефіри жирних кислот та вищих одноатомних спиртів. Для мазевих основ застосовують:

ланолін - Lanolinum; бджолиний віск - Cera flava;

Вуглеводневі основи: вазелін - Vaselinum; парафін твердий - Paraffinum sodium; церезин - Ceresinum; вазелінова олія або рідкий парафін - Oleum Vaselini seu Paraffinum liquidum; штучний вазелін - Vaselinum artificiale; нафталанська нафта - Naphthalanum liquidum raffinatum (Naphtha naphtalani).

Силіконові основи: - есілон – 5; - діоксид кремнію SiO2 (оксим).

Адсорбційні ліпофільні основи – це сплави вазеліну з ланоліном в співвідношеннях 9:1 (очні мазі), 6:4 (мазі з антибіотиками).

Гідрофільні основи. Гідрофільні мазеві основи являють собою студні ВМС або високодисперсних гідрофільних глин. Після нанесення на шкіру їх плівки підсихають і внаслідок достатньої пружності утримуються на шкірі. До гідрофільних основ відносяться: - крохмально - гліцеринова основа; - желатиново - гліцеринові основи (виготовляють з різним вмістом желатину (1-3% та гліцерину 10-30%)); - колагенові основи; - основи на базі МЦ і Na - КМЦ; - поліетиленові основи; - основи з глинястих матеріалів (бентонітові глини); - абсорбційні гідрофільні основи. Безколірні композиції гідрофільних речовин з ПАР (суміш ПЕО - 40 (рідини) з ПЕО - 400 (тверда як віск речовина), взяті порівну з добавкою 5% цетилового спирту в якості емульгатора.

Дифільні основи. До дифільних основ відносяться: - гідрофільно - ліпофільні (сплави ліпофільних основ з емульгаторами); - основи типу в/о (сплав вазеліну з ланоліном водним); - основи типу о/в ( основи жирів та води)

Згідно ДФ Х та ХІ якщо не вказана мазева основа, крім того коли мазь є фармакопейною, потрібно брати вазелін. ДФ України вказує, що тип основи вибирають в залежності від фармакологічного ефекту.