- •Одеса- 2015
- •Основні положення
- •Зміст пояснювальної записки
- •Завдання на проектування
- •Назва угідь, назва господарства і його адреса
- •Методика виконання курсової роботи
- •Підготовчі та вишукувальні роботи для створення робочого проекту покращення природних кормових угідь
- •Впорядкування території природних кормових угідь. Складання схем пасовищезмін та сінокосозмін.
- •Організація покращення або відновлення травостою Розрахунок потреби добрив
- •Розрахунок потреби насіння
- •Розрахунок кількості стовпів для огородження пасовищ
- •Вибір технологічних схем покращення природних кормових угідь
- •Визначення витрат і еколого-економічної ефективності
- •Перенесення проекту в натуру
- •Основні вимоги щодо оформлення креслень робочого проекту та пояснювальної записки.
- •Додатки
Впорядкування території природних кормових угідь. Складання схем пасовищезмін та сінокосозмін.
Після виконаних підготовчих та вишукувальних робіт та прийнятого рішення щодо вибору виду покращення кормових угідь, на плановій основі, виготовленій у масштабі 1:5000, студент виготовляє ескіз робочого проекту впорядкування території природних кормових угідь, на якому вказуються межі ґуртових ділянок, розміщення худобопрогонів, їх ширина і протяжність, розміщення літніх таборів, захисних лісонасаджень.
На тривалість періоду відростання травостою впливають природні особливості зони, у якій розміщено об’єкт проектування, стан існуючого травостою, хімічні властивості ґрунтів та організаційно-господарські вимоги.
Продуктивність пасовищ та ефективність витрат на їх створення багато в чому визначається системою їх використання. Найбільш ефективним способом використання пасовищ є загінний випас або регульований. Не можна допустити безсистемного випасання та знищення молодого травостою, бо пасовищні трави не встигають відновити запасні поживні речовини і випадають, травостій зріджується і засмічується бурянами та менш цінними, у кормовому відношенні, рослинами.
Пасовищний корм є найдешевший, якщо порівнювати з собівартістю кормової одиниці різних видів кормів. Доля кормів в собівартості продукції тваринництва досить значна (для молочного стада ВРХ – більше 40 %, для м’ясного – більше 60 %). Тому собівартість молока, одержаного в пасовищний період майже у два рази нижча, ніж у стійловий період. Основа раціонального використання пасовищ - загальна система організації території пасовищ.
Комплекс заходів по раціональному використанню кормових угідь та догляду за ними визначається пасовищезміною.
Пасовищезміна – це науково обґрунтована система використання пасовищ, що передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні з систематичним проведенням заходів по покращенню травостою.
Ділянку пасовища поділяють на декілька загонів. Рекомендують організаційний випас тварин в загоні чергового випасу не більше 6 днів, приблизно 2 – 4 дні.
Розмір пасовищезміни в степовій зоні коливається в межах 60 -100 га (в ньому утворюється 7-15 загонів). При проектуванні загонів чергового випасу певне значення набуває їх:
а) організація у відношенні сторін світу;
б) пануючі вітри та рельєф.
Доцільно розташувати загони довгою стороною з заходу на схід. Для того, щоб уникнути руйнування дернини, змиву та розмиву ґрунтів, рух ґрунту не повинен відбуватися вздовж схилу.
Для скорочення транспортних витрат і перегону худоби доцільно поліпшувати ділянки найбільш близько розташовані до тваринницьких ферм.
Для випасу тварин формують, в залежності від видів, в гурти і отари. ВРХ формують в гурти по 100 – 120 голів, молодняк – 150-180 голів. Овець формують в отари по 400 – 600 голів. Коней формують у табуни по 100 – 150 голів.
Кожна ділянка повинна випасатись одним видом тварин. При необхідності поєднання різних видів тварин проводять комбінований випас – спочатку випас проводить ВРХ, потім – вівці. Пасовищезміну розробляють на гуртову ділянку одночасно з проектуванням загонів чергового випасу.
При проектуванні пасовищезмін і розміщенні загонів чергового випасу складають схеми пасовищезмін:
-
Номер загону/ Цикл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
І
С
С
С
С
С
С
С
В
В
ІІ
С
С
С
С
С
В
В
С
С
ІІІ
С
С
С
В
В
С
С
С
С
ІУ
С
В
В
С
С
С
С
С
С
У
В
С
С
С
С
С
С
С
В
УІ
С
С
С
С
С
С
В
В
С
УІІ
С
С
С
С
В
В
С
С
С
УІІІ
С
С
В
В
С
С
С
С
С
ІХ
В
В
С
С
С
С
С
С
С
В – відновлення травостою
С – спасування трави худобою
Загони чергового випасу – це територіальні ділянки, на яких організовують випас тварин, а також відновлення і покращення травостою.
Ширина загонів проектується з таким розрахунком, щоб група тварин змогла спокійно розвертатися для зміни напрямку випасу: для корів не менше 1,0 – 1,5 м, для молодняку ВРХ – 0,7- 1,0 м, для овець – 0,3 – 0,5 м, для коней 1,5 – 2,0 м. Ширина загонів залежить від рельєфу і повинна відповідати оптимальним умовам по обробітку ґрунту з точки зору протиерозійної і протидефляційної безпеки. Довжина загонів залежить від наявної ситуації, тобто розчленування території гідрографічною мережею, існуючих штучних і природних перепон. Випас в загоні тварин організовують порційно. При порційному випасі в кожному загоні установлюють електропастух на стовпи, які розміщуються через кожні 10 м. Найкраща форма загонів – прямокутник. Співвідношення сторін встановлюють таким чином, щоб протяжність худобопрогону була мінімальною, що дозволить звести до мінімуму капіталовкладення на їх огорожу.
Поздовжні границі загонів чергового випасу розміщують поперек схилів. Кількість загонів чергового випасу розраховують за слідуючою формулою:
К = (Пв/В) + О, ( 1 ), де
К – кількість загонів чергового випасу;
Пв – період відростання травостою;
В – випас тварин в загоні чергового випасу, днів;
О – кількість загонів відведених для відпочинку.
Для відпочинку виділяється 2–3 загони. Період відновлення травостою для лісостепової зони складає 30 – 35 днів, для степової – 36 – 40 днів.
Недостатня кількість зеленої маси компенсується підгодівлею за рахунок зеленого корму з польових і інших сівозмін.
Загони необхідно розміщувати таким чином, щоб зменшити до мінімуму перегони худоби. Для цього кожний загін своєю короткою стороною повинен примикати до табору, або мати найкоротший зв’язок з ним.
Загони чергового випасу обмежують деревинно - чагарниковими лісосмугами зі схемами садіння -2,5 х 2, 5 ; 2,0 х 2, 5 м . Породний склад дерев – акація, гледичія звичайна, клен, липа, шипшина, глодина.
При впорядкуванні території кормових угідь розміщують літні табори, худобопрогони, а також організовують водопої.
На відстані від ферми більш, ніж на 2 км на пасовищах встановлюються літні табори – місця відпочинку працюючих і утримання тварин, доїння, підгодівлі, ізолятори для тварин ( 5 % від загальної кількості тварин) тощо. Літній табір – це дуже важливий сезонний господарський центр. Основне призначення літнього табору – бути місцем відпочинку і сну тварин, доїння, підгодівлі і т.ін. Поряд з навісами для худоби в таборі проектуються складські приміщення для різних кормів, ветеринарний ізолятор, приміщення для попередньої обробки молочної продукції, приміщення для робочого персоналу, транспортного інвентаря і т.д.
Літній табір розміщують на підвищених і сухих місцях, поблизу джерела води, віддалено від транзитних доріг, по можливості в центрі пасовищного масиву. Розрахунок площі літнього табору: для ВРХ – 30 м2/гол.;
для молодняка – 20 м2/гол.; для овець – 7 м2/гол.
Рл.т. = Ог. х Нл.т. ( 2 ), де
Ог. - кількість голів ВРХ, що випасаються на пасовищі;
Нл.т. - норматив площі літнього табору на 1 голову, м2 .
Наприклад, у гурту з 180 голів ВРХ площа під літнім табором (Рл.т.) буде становити 180 х 30 = 0,64 га.
Літній табір повинен бути огородженим по периметру, а зі сторони худобопрогонів передбачаються ворота.
Водопійні майданчики проектують для забезпечення тварин водою в пасовищний період. Для цього використовують природну гідрографічну мережу, привізну воду, а на постійних ділянках постійних пасовищ будують артезіанську свердловину.
Водопійні майданчики проектують з розрахунку 5м2/гол.
Рв.м. = Ог х Нв.п ( 3 ), де
Ог — кількість голів, що випасаються;
Нв.п. - норматив площі водопійного майданчика на 1 гол. в м2
Рв.м. = 180 х 5,0 = 0,09 га.
Сіножаті – це кормові угіддя з природним або штучним травостоєм, які систематично використовуються для сінокосіння.
Покращення або відновлення травостою сіножатей аналогічно пасовищам, за винятком того, що в травосумішках переважають злакові культури (60%), а бобові займають 40%.
Для природних сіножатей рекомендується наступна сінокосозміна:
1-й рік – 2-3 укоси у фазі бутонізації
2-й рік – 2-3 укоси у фазі цвітіння
3-й рік – 2 укоси у фазі колосіння
4-й рік – 1 укіс у фазі онасінення.
Для зв’язку сінокосозмінних ділянок між собою, з польовими станами, джерелами водопостачання проектують дорожню мережу шириною 3 – 4 м.
Після виконання організації території кормових угідь з урахуванням запроектованих елементів (загони, худобопрогони, літні табори, дороги, лісосмуги тощо ) складається проектна експлікація (табл. 1).
Таблиця 1. Проектна експлікація
№ загонів |
Загальна площа, га |
у тому числі |
Чиста площа, га |
|||
дороги, га |
худобо- прогони, га |
лісосмуги, га |
літні табори, га |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
Пасовища |
||||||
1. |
|
|
|
|
|
|
2. |
|
|
|
|
|
|
∑ |
|
|
|
|
|
|
Сіножаті |
||||||
1. |
|
|
|
|
|
|
2. |
|
|
|
|
|
|
і т.д. |
|
|
|
|
|
|
Усього |
|
|
|
|
|
|
