Методи рефлексодіагностики

Для встановлення акупунктурного діагнозу, тобто ступеня функціонального дисбалансу (надлишок, недостаток)- окремих меридіанів, внутрішніх органів чи функціональних систем організму, використовуються всі наявні джерела інформації про стан хворого: анамнез, огляд загальні та спеціальні методи обстеження пацієнта. Проводиться діагностична пальпація сегментарних МО та ШУ точок, огляд та зондування аурикулярних акупунктурних зон. З числа специфічно акупунктурних методів діагностики можна рекомендувати для засвоєння наступні.

Аурикулодіагностика

Аурикулодіагностика - донозологічна діагностика за станом мікроакупунктурної системи вушної раковини.

ТА що розташовані на стандартних меридіанах, позамеридіанами представляють собою систему корпоральних ТА. Вони відображують звязок між поверхнею тіла та вісцеральними органами у реальному масштабі 1:1. Але крім того, існують ще так звані мікроакупунктурні системи – МАС. Вони розташовані на окремих ділянках тіла і їх ТА відображають звязок із внутрішніми органами у зменшеному просторовому масштабі.

Принципи функціонування МАС.

1. Мікроакупунктурні системи (МАС) існують в кожній частині тіла (наприклад МАС вушної раковини, носа, долоней та стоп, райдужної оболонки ока і т.п.);

2. МАС являють собою голографічну (зменшену за масштабом, але із збереженням пропорцій тіла) обємну репліку загальної анатомії людини;

3. Властивості точок МАС ідентичні властивостям корпоральних точок (за винятком точок райдужки);

4. Точки МАС функціонально двонаправлені, їх можна використовувати як для діагностики (вісцеро-соматичні рефлекси), так і для терапії (сомато-вісцеральні рефлекси);

5. З терапевтичною метою точки МАС повинні застосовуватися у комбінації з точками корпоральної акупунктури.

Кровопостачання вушної раковини забезпечується із зовнішньої сонної артерії через a.temporalis superficialis, a.auricularis posterior; a.occipitalis; a.maxillaris.

Інервація вушної раковини складна і чисельна, це обумовлено ембріологічним походженням вушної раковини з жаберних дуг. Вушна раковина це єдине місце на тілі людини, де гілки стовбурових вегетативних нервів (IX, X) виходять на поверхню шкіри.

Зв’язок аурикулярних нервів з ретикулярними, гіпоталамічними, таламокортикальними та лімбічними структурами та їх взаємодія з вісцеральними афферентами забезпечує можливість обєктивної аурикулодіагностики.

Використання мікроакупунктурної системи (МАС) вушної раковини значно розширює можливості корпоральної рефлексотерапії. Нерідко стимуляція аурикулярних акупунктурних зон перевищу за ефективністю та швидкістю дію на корпоральні ТА. Вушна раковина це унікальна ділянка поверхні людського тіла. Тільки тут в інервації шкіри бере участь блукаючий нерв (головний вісцеральний нерв виходить назовні). На передній і задній поверхні вушної раковини розрізняютьзони, які відповідають різним органам та системам. Кожна з цих зон, в залежності від представництва в ній різних органів та частин тіла, має різну кількість аурикулярних точок акупункутури (АТА).

У більшості людей (біля 90%) аурикулярні зони рефлекторно зв’язані з різними частинами тіла гомолатерально. Тобто, при наявності больового синдрома справа рекомендується діяти на праве вухо і навпаки, але у ліворуких таке представництво може мати обернуту локалізацію. Тому зрозуміло, що на правій вушній раковині проекційна зона печінки, як і легені, займає більше місця, ніж на лівій. Жовчний міхур та апендикс представлені тільки справа, а підшлункова залоза та селезінка - тільки зліва.

Аурикулодіагностикаповиннарозпочинатися з детального огляду і вивчення індивідуальних особливостей вушних раковин. У жінок розміри зовнішнього вуха менші, ніж у чоловіків. Форма та розміри вушних раковин підлягають віковим змінам. Різниця між правим та лівим вухом, як правило, значні навідь у практично здорових людей. В кожному конкретному випадку треба звертати особливу увагу на індивідуальні характерні риси анатомічного рельєфу вушної раковини, що є вирішальним у визначенні точної локалізації акупунктурних зон та точок. Інколи детальний огляд може допомогти у діагностиці та виявленні активних зон. При цьому у відповідних зонах виявляються елементи висипу (везікули, папули, розеоли, лусочки, депігментації), рубчики, мацерації, зони гіпіремії, незвичного забарвлення шкіри, підсилення судинного малюнку,кущоподібного росту волоссята ін. Локалізацію виявлених змін співвідносять з вісцеро-соматичною проекцією на вушну раковину і роблять відповідні припущення щодо дисфункції та хворобливого стану тих чи інших органів і систем.

Ідентифікація АТА передбачає виявлення зон больової гіперестезії з допомогою невеликих зондів. Визначення реактивних точок починають, як правило, не з самої болючої зони, яку очікують знайти, а з зони, що знаходиться поблизу неї. Так, якщо очікують знайти болючоюю зони шлунку, то пошук починають із зони стравоходу або печінки із поступовим наближенням до зони шлунку. Знаходження реактивної точки супроводжуєтся, як правило, мимовільними реакціями, що проявляються гримасою болю, здригуванням, заплющуванням повік, зморщуванням лоба, сіпанням голови, переривчастим диханням і т.п., або ж хворий словесно підтверджує її болючість. Знайдену точку мітять розчином фарбника і визначення болючих точок при необхідності продовжують.

Реактивність точок підвищена при гострих захворюваннях і різко вираженому больовому синдромі, при хронічних патологічних процесах точки виявляються важче. Іноді виявляються зони зі зниженью чутливістю до натискування, що свідчить, як правило, про периферичні порушення.

В деяких випадках при натискуванні визначають багато болючих точок, що утруднює вибір зони потрібної для дії. Для відокремлення первинних і вторинних больових точок рекомендується масаж вушної раковини у напрямку знизу вгору (від мочки до верхівки вуха). Після такого масажу вторинні больові точки стають нечутливими, а точки з підвищеною чутливістю, що залишилися, є первинними, такими що дають значний лікувальний ефект при їх стимуляції.

При індикації реактивних зон вушної раковини широко застосовуються різноманітні технічні пристрої, принцип дії яких полягає на вимірюванні електропровідності, яка в зоні реактивної точки, як правило, вища від оточуючих ділянок шкіри. Інколи електропровідність реактивної точки знижена (підвищений опір шкіри). Визначення біофізичних параметрів точок акупунктури відкриває можливості для кількісного визначення їх функціонального стану як з метою діагностики, так і для контролю за ефектривністю лікування. В клінічній практиці для підвищення надійності визначення реактивних точок апаратні методи поєднують зі звичайним пресорним визначенням АТА. Хоча локалізувати функціонально ушкоджений орган з допомогою аурикулодіагностики можна досить точно, детальний характер патогенетичних змін і ступінь функціонального дисбалансу у відповідних меридіанах, як правило, визначається іншими методами.

Коліно (MA-AH3)

Пальці ноги (MA-AH)

Щиколотка (MA-AH2)

Пята (MA-AH1)

Шень-мень (MA-TF1)

Внутрішні геніталії (MA-TF)

Середина трикутної ямки (MA-TF)

Таз (MA-TF)

Симпатична нервова система (MA-AH7)

Зовнішні геніталії (MA-H1)

Сідничний нерв (MA-AH6)

Сідниці (MA-AH5)

Уретра (MA-H3)

Сечовий міхур (MA-SC8)

Товста кишка (MA-SC4)

Пряма кишка (MA-H2)

Тонка кишка (MA-SC2)

Дванадцятипала кишка (MA-SC1)

Центр вуха (MA-H1)

Рот (MA-IC5)

Верхівка козелка (MA-T2)

Стравохід (MA-IC6)

Трахея (MA-IC2)

Серце (MA-IC)

Наднирники (MA-T)

Потрійний обігрівач (MA-IC4)

Легені (MA-IC1)

Ендокринні залози (MA-IC3)

Лоб (MA-AT)

Скроня (MA)

Потилиця (MA-AT)

Пальці руки (MA-SF1)

Запястя (MA-SF2)

Стегно (MA-AH4)

Сечовід (MA-SC7)

Апендикс (MA-SC3)

Попереково-крижові хребц і (MA-SF3)

Лікоть (MA-SF3)

Нирки (MA-SC)

Панкреас та жовчний міхур (MA-SC6)

Грудні хребці (MA-AH9)

Плече (MA-SF4)

Печінка (MA-SC5)

Шлунок (MA-IC)

Селезінка (MA-IC)

Кардіа (MA-IC7)

Шийні хребці (MA-AH8)

Ключиця (MA –SF5)

Центральний край (MA-AT)

Язик (MA-L)

Щелепа (MA-L)

Зуби (MA-L)

Щока (MA-L)

Внутрішнє вухо (MA-L)

Око (MA-L1)

Передня зона мочки вуха (MA-L)

Мигдалик (MA-L)

Рис. 3. Систематика аурикулярних зон (ВООЗ, 1987).

Вушна раковина поділяється на 10 зон. Міжнародно визнана локалізація близько 90 аурикулярних ТА.

Таблиця 8.

Аурикулярні акупунктурні зони.

№ зони	Міжнародне літерне визначення	Кількість ТА	Анатомічна назва		Проекційна зона
			Англійська	Українська
1.	Н	8	Helix	Завиток	Діафрагма, органи промежини.
2.	SF	6	Scaphoid Fossa	Човен	Верхня кінцівка.
3.	AH	14	Antihelix	Протизавиток	Тулуб з хребетним стовпом, нижня кінцівка
4.	TF	5	Triangular Fossa	Трикутна ямка	Органи статевої системи, малого тазу.
5.	T	6	Tragus	Козелок	Залози внутрішньої секреції.
6.	AT	6	Antitragus	Протикозелок	Органи черепної порожнини, центральна нервова система
7.	IC	10	Inferior Conha	Нижня раковина	Органи грудної порожнини.
8.	SC	11	Superior Conha	Верхня раковина	Органи черевної порожнини.
9.	EL	10	Ear Lobe	Мочка вуха	Обличчя
10.	PS	9	Posterior Surface	Задня поверхня	Задня поверхня тулуба, антигіпертонічна зона.

Більш детальна локалізація аурикулярних ТА надана в додатку 2.

Номенклатура талокалізація стандартних аурикулярних точок.

Аурикулотерапія застосовується більше ніж у 100 країнах світу. Згідно неповної статистики, кількість АТА перевищує 300.Але номенклатура та локалізація точок ще не є уніфікованою. В 1986 р. Всекитайській асоціації акупунктури тапрогріванняВООЗ було доручено підготувати проект міжнародної класифікації АТА. В 1987 р. на засіданні регіональної робочої групи ВООЗ,присвяченого стандартизації акупунктурної номенклатури, було прийнятонову номенклатуру (Рис.3., Табл. 8).

Тест Акабане. Тест Акабане використовується з 1952 р. (техніка ритмічного клювання стандартним джерелом тепла – сигаретою, спеціальною жертовною паличкою- з підрахунком кількості клювань). Тест було вдосконалено чешським лікарем Кайдошем В. (1976); який запропонував техніку постійного прогрівання з визначенням часу появи відчуття пекучого жару у секундах. Зараз існують апарати для тесту Акабане з контактним термоелементом та регулятором температури (Самосюк І.З., Лисенюк В.П., 1991).

Для тестування, як репрезентативні, використовують кінцеві точки 12 головних меридианів, що розташовані на дистальних фалангах пальців рук та ніг з двох боків.

Отримані результати наносять на меридіанний графік, який прокалібровано рівномірно у секундах, і порівнють їх, беручи до уваги як відносні коливання термочутливості по меридианах, так і асиметрію показань для відповідних меридианів з обох боків. Меридиани, термочутливість яких виходять за межі коридора норми ( 3 сек від середньої величини усіх вимірів), вважаються енергетично розбалансованими.

Лікувальному впливу піддається меридіан з найбільш вираженою термічною гіпоалгією.

Тест Акабане дає інформацію про стан переважно парасимпатичногл відділу вегетативної нервової системи.

Метод Накатані. Метод вперше описав японський лікар I.Nacatani (1950). Ним було знайдено та вивчено феномен зміни електропровідності шкіри в акупунктурних точках меридіанів. За Накатані, будь які зміни у внутрішних органах проявляються на шкірі у вигляді зміни її електропровідності у точках акупунктури відповідного меридіану. Ці лінії підвищенної електропровідності автор назвав “ріодораку”.Обстеживши велику групу хворих та здорових людей, Накатані виявив, що характерні зміни ЕШС в ТА спостерігаються у 9 з 10 хворих на захворювання нирок, а у здорових людей вони не виявляються.

За Накатані, будь-які зміни у внутрішніх органах відбиваються на шкірі, а меридиани ведуть себе як чутливі індикатори цих змін, сигналізуючи про розвиток хвороби, і певною мірою, про її масштаб. В подальшому було визнано, що феномен ріодораку спостерігається не тільки при захворюванні органа, а відзеркалює і його фізіологічні зміни. Феномен ріодораку пояснюється вісцеро-шкірними симпатичними рефлексами. Відомо, що ЄШС залежить в першу чергу від стану симпатичної частини вегетативної нервової системи, стовбурових структур мозку та ретикулярної формації.

Спочатку для функціональної характеристики того чи іншого меридиана обстежувались всі ТА, що були на ньому, надалі для кожного канала було знайдено найбіль показові, репрезентативні точки. Більшисть з них розташовані в ділянці променево-запясткового суглоба та на стопі. Локалізація ТА для вимірювання ЕШС за методом Накатані наведена у табл №.

Для вимірювань використовують ланцюг постійного струму силою 200 мкА в режимі замкнутих контактів і напругою 12 В, та “вологий” електрод, яким торкаються перпендикулярно до шкіри в ТА на 3 секунди . Якщо за 3 секунди не настає стабілізації показань, вимірювання проводять протягом 7 секунд на кожній з репрезентативних точок усіх меридианів. Виміри проводять у репрезентативних точках всіх дванадцятьох меридианів з обох боків, тобто усього 24 виміри. Отримані результати заносять до спеціально розробленої на підставі численних експериментів графічної карти Накатані з нерівномірно розтягнутими шкалами для окремих меридіанів. Підрахувавши середне арифметичне результатів отриманих вимірів, визначають індивідуальний коридор норми, графічно відкладаючи по 7 мм віще і нижче від середнього значення всіх проведених вимірювань. Значення, що розташовані в фізіологічному коридорі відповідають сбалансованому стану фізіологічної активності меридиана і свідчать про відсутність патології в органах та системах, що повязані з даним меридианом.

При значному відхиленні даних за межі коридору норми, певний показник достовірно відображує патологію відповідної функціональної системи чи органа.

Якщо результати вимірювань виходять за верхню межу коридора, то меридиан, і відповідні внутрішні органи, перебувають у збудженому стані, або в наявності є запальний процес. Підвищені показники можуть реєструватися після рентгенівського чи гамма опромінення, дії ультрафіолетового випромінення (засмага, кварц) на велику ділянку шкіри.

Якщо результати вимірювань розташовуються нижче коридора норми, то меридиан і відповідні органи та системи перебувають у функціонально пригніченому стані. Це свідчить про існування перешкод нормальному метаболізму, функціонуванню та утворенню енергії (наприклад хронічне запалення, дегенеративний процес, ендокринна гіпофункція, цироз та фіброз паренхиматозного органа, предонкологічний стан, онкологічне захворювання), або про вживання хворим седетивних чи психотропних препаратів.

Якщо у хворого спостерігаються значні розбіжності у показаннях лівого та правого меридіанів, вони можуть спричинятися не тільки характером захворювання внутрішніх органів, але і такими дисфункціями шкірних нервів як невралгія чи оніміння з одного боку, непомітною для ока подряпиною шкіри на місці вимірювання, тощо. В кожному випадку треба вирішувати, який з двох симетричних меридіанів відображує істинну картину захворювання зважаючи на додаткову інформацію, і не слід брати до уваги середню величину з парних вимірювань.

У хворих може спостерігатися значне відхилення показників за межі кородора норми, причому кількісним показником серйозності захворювання є не стільки ступінь відхилення показника від коридору норми, скільки його лабільність, здатність повертатися до норми під впливом терапевтичних заходів під час лікування. В міру покращення стану хворого спостерігається тенденція і до нормалізації ріодораку.

Буває, що всі ручні меридіани показують енергетичну недостатність, а ніжні – надлишок. Це може свідчити про функціональні розлади нервової системи типу неврозу, чи емоційно-психічниї порушень. В таких випадках доцільно поділити показання на групи ручних та ніжних і проводити їх аналіз для кожної групи окремо.

Слід враховувати також, що значення параметрів ЕШС змінюються на протязі доби і пори року згідно природніх біоритмів організму, а також у звязку зі змінами факторів зонішнього середовища (атмосферного тиску, коливань пареметрів геомагнітного поля, температури, вологості, сонячної радиації і т.п.), а також фізичного та емоційного стану особи, що обстежується.