Мієломна хвороба

•В основі - розростання пухлинних клітин лімфоплазмоцитарного ряду - мієломних клітин в кістковому мозку і поза ним.

•Мієломні клітини секретують парапротеїни, які виявляються в крові та сечі (білок Бенс-Джонса)

•Форми в залежності від характеру мієломних клітин: плазмоцитарна, плазмобластна, поліморфно-клітинна, дрібноклітинна мієломи.

Патологічна анатомія мієломної хвороби

• Характерне утворення дифузних або вогнищевих (плазмоцитома, мієломи) мієломних інфільтратів.В залежності від характеру їх розрізняють дифузну, дифузно- вузлувату і множественно-вузлувату форми.

•Локалізація пухлин:

•плоскі кістки (ребра, кістки черепа)

•хребет, рідше - трубчасті кістки

•внутрішні органи - селезінка, лімфовузли, печінка, легені та ін

•В кістках - отеопороз і остеолізис

•Мієломна нефропатія - причина смерті 1/3 хворих (мієломна зморщена нирка)

Мієломна хвороба (рентгенограма черепа)

Мієломна хвороба (череп хворого)

Мієломна хвороба (гістологічна картина)

Лікування мієломної хвороби

Мієломна хвороба в початковій стадії, "тліюча" або "уповільнена" мієлома, найчастіше не вимагають негайної терапії. Показаннями до початку лікування є поява симптомів захворювання, пов'язаних із збільшенням вмісту парапротеїну, гіпервіскозним і геморагічним синдромом, прогресією остеолітичних уражень (кістковий біль, компресія хребта і спинного мозку, переломи кісток), гіперкальціємією, порушенням функції нирок, амілоїдозом, розвитком вираженого анемічного синдрому, появою інфекційних ускладнень.

Лікування мієломної хвороби

При множинній мієломі променева терапія є паліативним методом лікування локальних кісткових уражень, особливо з вираженим больовим синдромом. Доза опромінення не перевищує, як правило, 20-24 Гр (5-7 сеансів протягом одного-півтора тижнів). Великі сумарні дози (35-50 Гр) можуть бути виправданими лише для лікування солітарної плазмоцитоми (кісткової або м'яких тканин). Спеціальними показаннями для променевої терапії служать ураження кісток лицьового черепа і його основи.

Лікування мієломної хвороби

Основним методом лікування хворих множинною мієломою, у яких не планується проведення високодозової терапії, є цитостатична терапія циклонеспецифічними засобами, особливо алкілуючими агентами (мелфаланом, циклофосфамідом) в поєднанні з кортикостероїдними гормонами. Слід пам'ятати, що віддаленим наслідком побічної дії алкілуючих препаратів може бути виникнення вторинної гострої мієлолейкемії або мієлодиспластичного синдрому, а також накопичення токсичної дії на кістковий мозок з порушенням продукції стовбурових клітин, що в подальшому може стати перешкодою на шляху до проведення аутологічної трансплантації.

Лейкемоїдні реакції

• Лейкемоїдні реакції - зміни в периферичній крові подібні з лейкемічними, але лейкемічні інфільтрати в органах відсутні. Причини:

•Хронічні інфекції (туберкульоз)

•Ревматичні хвороби

•Сепсис

•Метастази злоякісних пухлин в кістковий мозок