30 Червня 1940 р. Червона армія зайняла Бессарабію та Північну Буковину.

2 серпня 1940 р. - рішення Верховної Ради СРСР про прийняття Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР; Північна Буковина, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти увійшли до УРСР, а з решти території Бессарабії й Молдавської автономної республіки ( яка з 1924 р. перебувала у складі УРСР) створено Молдавську PCP.

Таким чином, майже всі українські етнічні землі були об'єднані в єдиній державі. Лише Закарпаття перебувало у складі Угорщини.

Радянізація західних областей України

Радянізація - це система заходів, спрямованих на встановлення радянської влади, побудову соціалістичного суспільства за економічною та політичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях.

Основні заходи радянізації:

- поширення радянського законодавства;

- уніфікація адміністративно-територіального устрою (скасування поділу на воєводства, поділ на області та райони…);

- направлення зі східних районів великої кількості кадрів (часто російськомовних);

- націоналізація промислових підприємств;

- конфіскація поміщицького та інших великих землеволодінь і передача землі селянам;

- початок примусової колективізації (весна 1940 р.);

- заборона всіх політичних партій, громадських, кооперативних, культурно-освітніх товариств, створених раніше; дозволено діяльність лише КП(б)У, комсомолу, радянських профспілок;

- розширення мережі навчальних закладів усіх рівнів; заснування бібліотек, клубів тощо;

- українізація освіти, преси;

- уведення безкоштовного навчання, медичного обслуговування;

- суворий контроль партійно-радянського керівництва над усіма сферами життя;

- командно-адміністративні, методи впровадження радянської політики;

- нехтування місцевих особливостей та традицій;

- утиски церкви, особливо греко-католицької;

- репресії щодо місцевого населення; депортація у східні райони.

Депортація – примусове виселення з постійного місця проживання окремих осіб чи цілих народів.

Результатом політики радянізації стало, з одного боку, покращення рівня життя найбідніших прошарків населення, розвиток економіки краю, а з іншого - зростання незадоволення репресивними методами влади. Підтримка серед населення ідеї створення самостійної Української держави, вступ до загонів ОУН.

Початок Великої Вітчизняної війни

22 червня 1941 р. - порушення Німеччиною Договору про ненапад на СРСР, початок Великої Вітчизняної війни.

Напад на Радянський Союз розпочався згідно з розробленим німецьким генштабом і затвердженим Гітлером 18 грудня 1940 р. планом «Барбаросса». Союзниками Німеччини у війні були Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина (допомогу також надавали Іспанія та Болгарія).

План «Барбаросса» - кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР, згідно з яким війна проти СРСР повинна була стати «блискавичною», тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін, до того як супротивник зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили.

Згідно з планом «Барбаросса» гітлерівські війська складали три групи армій.

Група армій	Головнокомандувач	Напрямки удару
«Північ»	В.-Й. фон Леєб	Ленінград, Прибалтика
«Центр»	Ф. фон Бок	Москва, Мінськ, Смоленськ
«Південь»	Г. фон Рундштедт	Україна, Крим

В Україні ворогові протистояли Південно-Західний та Південний фронти, Чорноморський флот, Дунайська та Пінська військові флотилії.

Україна в планах гітлерівських окупантів

- перетворити Україну на німецьку колонію, джерело сировини, трудових ресурсів, родючих земель.

Окупація території України гітлерівськими військами

22 червня 1941 р. - бомбардування німецькою авіацією українських міст, бої на кордонах.

23 - 29 червня 1941 р. - найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк-Броди-Рівне.

30 червня - 11 липня 1941 р. - відступ Червоної армії на обох фронтах: на Півдні німецько-румунські війська захопили Північну Буковину й Бессарабію та підійшли до Дністра; на Заході України взяли Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне, Житомир і наблизилися до Києва.

11 липня - 22 вересня 1941 р. - Київська оборонна операція, у результаті понад 600 тис. чол. опинилися в оточенні. У цій операції загинули командувач фронту М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко, начальник штабу фронту В. Тупикод.

19 вересня 1941 р. - гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва тривала 71 день, вона надовго затримала німців і дала змогу провести евакуацію на схід людей і великих підприємств Лівобережжя та Донбасу.

5 серпня - 16 жовтня 1941 р. - оборона Одеси тривала протягом 73 днів. Для посилення оборони Криму радянські війська організовано й непомітно для ворога евакуювались з-під Одеси.

25 жовтня 1941 р. - гітлерівці зайняли Харків. До кінця жовтня під ворожою окупацією опинилася також значна частина Донбасу.

30 жовтня 1941 - 4 липня 1942 р. - героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів.

16 листопада 1941 р. - радянські війська залишили Крим (крім невеликої ділянки з Севастополем).

У грудні 1941 р. німці зазнали поразки в битві під Москвою.

12-29 травня 1942 р. – невдала наступальна операція радянських військ під Харковом. У районі Барвінковського виступу в оточення потрапили три радянські армії, втрати склали 240 тис. чол. Катастрофа сталася внаслідок прорахунків керівництва країни.

22 липня 1942 р. - остаточна окупація території України німецько-фашистськими військами після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області (нині Луганської), але ціною величезних жертв, героїчного опору народу німецький план «блискавичної війни» був зірваний.

Причини невдач Червоної армії на початку війни

- Прорахунки керівництва країни на чолі з Й. Сталіним: ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ; заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності; зволікання з переоснащенням армії та побудовою оборонних споруд; відсутність чіткого плану на випадок масштабних військових дій (перемогти ворога збирались «малою кров'ю» на його території).

- Перевага німецьких сил на напрямках основних ударів.

- Сталінські репресії командного складу, досвідчених воєначальників напередодні війни.

- Жорстка централізація, атмосфера страху в країні вбивали ініціативу, гальмували вирішення нагальних проблем.

- Міжнародна ізоляція СРСР.

Мобілізаційні заходи в Україні

Мобілізація - переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан.

Основні заходи мобілізації:

- мобілізація до лав Червоної армії (з України - понад 2 млн. чол.);

- створення загонів народного ополчення з числа добровольців;

- спорудження оборонних укріплень;

- перебудова народного господарства на воєнний лад (збільшення випуску воєнної продукції, подовження робочого дня до 11 годин, скасування відпусток, дозвіл керівництву переводити працівників на будь-яку роботу без їхньої згоди, жорстка трудова дисципліна тощо);

- евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх установ, людей, цінностей та швидке налагодження виробництва в тилу (26 червня 1941 р. в Україні створено спеціальну комісію з евакуації на чолі з Д. Жилою; всього з України евакуйовано понад 550 великих підприємств, не менше 3,5 млн. населення; все, що не встигали вивезти, знищували);

- державна позика, добровільна здача населенням коштовностей та грошей до Фонду оборони;

- знищення органами НКВС політичних в'язнів, які перебували в українських в'язницях.

Прослідкуйте наступ німецьких військ територією України. Зверніть увагу на трагічний контрнаступ радянських військ біля Баравенково та на Керченський півострів