2 Кінематичні елементи та характиристики
РІЗАННЯ
На рис.2.1 надана кінематична схема процесу обточування прохідним різцем. Вектора швидкостей головних рухів будують відносно розглядаємої точки на ріжучій кромці (4,рис2.1)
Головний рух різання Dr (головний рух) - прямолінійний поступальний або обертовий рух заготовки чи ріжучого інструменту, який відбувається з найбільшою швидкістю в процесі різання.
Швидкість головного руху різання V (2,рис2.1) – швидкість розглядаємої точки ріжучої кромки або заготовки у головному русі різання.
Рух подачі Ds – прямолінійний поступальний або обертовий рух ріжучого інструменту чи заготовки, швидкість якого менше швидкості головного руху різання, призначеного для того, щоб розповсюдити відокремлення окремих шарів матеріалу на всю оброблювану поверхню. В залежності від напрямку руху подачі визначають поздовжній або поперечний рух. Можливо здійснювати одночасно рух подачі в поздовжньому та поперечному напрямку. Наприклад, при такому комбінованому русі можна сформувати при точінні конічну або фасонну поверхні.
|
Рисунок 2.1 - Елементи руху в процесі різання при обточуванні
Швидкість руху подачі Vs (5,рис2.1) – швидкість розглядаємої точки ріжучої кромки або заготовки у русі подачі.
Результуючий рух різання Dl– сумарний рух різального інструменту відносно заготовки, включаючий головний рух різання та рух подачі.
Швидкість результуючого руху різання Vе (1,рис2.1)– швидкість розглядаємої точки ріжучої кромки у результуючому русі різання.
Робоча площина Ps (3,рис2.1) – площина, у якій розташовані напрямки швидкостей головного руху та руху подачі.
Кут швидкості різання η – кут у робочий площині між напрямками швидкостей результуючого руху різання та головного руху різання.
Кут подачи μ - кут у робочий площині між напрямками швидкостей руху подачі та головного руху різання.
Поверхня головного руху Rr (1,рис2.2) – поверхня заготовки, створена ріжучою кромкою у головному русі різання. Наприклад, при точинні інструментом з прямолінійною ріжучою кромкою. Це може бути конус, коли φ <90о або площина, коли φ =90о.
Поверхня різання R (2,рис2.2) – поверхня заготовки, створена ріжучою кромкою у результуючому русі різання. Наприклад, при точинні з поздовжньою подачею –гвинтова поверхня.
1) Поверхня головного руху - Rr; поверхня різання - r
Рисунок 2.2 - Поверхня різання та поверхня головного руху
3 Системи координатних площин
І КООРДИНАТНІ ПЛОЩИНИ
Для визначення числових значень кутових параметрів елементів леза використовують системи координат та координатні площини. Розглядають інструментальну, статичну та кінематичну системи координат див. рис.3.1
Інструментальна система координат (ІСК) – прямокутна система координат з початком у вершині леза орієнтована відносно геометричних елементів ріжучого інструменту (РІ), прийнятих за базу (рис.3а).
Статична система координат (ССК) – прямокутна система координат з початком у розглядаємій точці ріжучої кромки, ориєнтована відносно напрямку швидкості головного руху різання (рис.3б).
Кінематична система координат (КСК) – прямокутна система координат з початком у розглядаємій точці ріжучої кромки, орієнтована відносно напрямку швидкості результуючого руху різання (рис.3в).
|
а
|
б
|
в
а) інструментальна; б) статична; в) кінематична.
Рисунок 3.1 - Системи координат при точинні з поперечною подачею
При виготовленні та контролі інструменту доцільно користуватися ІСК, після установлення ріжучого інструменту на верстат – ССК, а при детальному аналізі параметрів елементів леза у процесі різання, особливо при роботі з великими подачами, – КСК. Вибір системи координат залежить від поставленої мети. Частіше усього у технічній літературі кути леза ріжучого інструменту передбачають у ССК.
Форма леза інструменту визначається формою та розміщенням у просторі його поверхонь та ріжучих кромок, тобто за допомогою кутів, які називаються геометричними параметрами (геометрією) ріжучого інструменту.
Для визначення геометрії різця приймають такі площини (рис.3.2):
- основна площина Pv;
- площина різання Pn;
- головна січна площина P.
- робоча площина PS;