Основні положення теорії інформаційної безпеки

Людям властиво захищати свої секрети. Розвиток інформаційних технологій, їх проникнення у всі сфери людської діяльності призводить до того, що проблеми інформаційної безпеки з кожним роком стають все більш і більш актуальними – і водночас дедалі складнішимиТехнології обробки інформації безперервно удосконалюються, а разом з ними змінюються і практичні методи забезпечення інформаційної безпеки. Безперечно, універсальних методів захисту не існує, багато в чому успіх при побудові механізмів безпеки для реальної системи залежатиме від її індивідуальних особливостей, облік яких погано піддається формалізації. Тому часто інформаційну безпеку розглядають як певну сукупність неформальних рекомендацій по побудові систем захисту інформації того або іншого типу. Однак за практичними прийомами побудови систем захисту лежать загальні закономірності, які не залежать від технічних особливостей їх реалізації. Такі універсальні принципи і роблять інформаційну безпеку самостійною науковою дисципліною^

Визначення та загальні властивості інформації

Основні складові інформаційної безпеки.

Інформаційна безпека – багатогранна, можна навіть сказати, багатовимірна область діяльності, в якій успіх може принести тільки систематичний, комплексний підхід.

Спектр інтересів суб'єктів, пов'язаних з використанням інформаційних систем, можна розділити на наступні категорії, що показані на рис.1: забезпечення доступності, цілісності іконфіденційності інформаційних ресурсів та інфраструктури,що її підтримує.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА

Рис.1.1 Основні складові інформаційної безпеки

Іноді в число основних складових ІБ включають захист від

несанкціонованого копіювання інформації

Інформація – це результат відображення та обробки в людській свідомості різноманіття навколишнього світу, відомостей про предмети, що оточують людину, явища природи, діяльність інших людей і т.д.

Звичайно виділяють такі види представлення інформації як букви, символи, цифри, слова, тексти, малюнки, схеми, формули, графіки, таблиці, плани, креслення, алгоритми і т.д. З цих видів можуть створюватися більш складні види та структури представлення інформації: команди, повідомлення, довідки, рішення, інструкції, масиви, файли, томи і т.д.

Інформація, що втілена і зафіксована в деякій матеріальній формі, називається повідомленням. Повідомлення можуть бути безперевними (аналоговими) і дискретними (цифровими).

Безперервне повідомлення представляється деякою фізичною величиною (електричною напругою, струмом і т.д.), зміни якої відображають протікання деякого процесу. Фізична величина, що передає безперевне повідомлення, може приймати будь-як значення і змінюватися в довільні моменти часу. Таким чином, в безперервному повідомленні кінцевої довжини може міститися велика кількість інформації.

Для дискретних повідомлень характерна наявність фіксованого набору окремих елементів, з яких у дискретні моменти часу формуються різні послідовності елементів. Важливим є не фізична природа елементів, а та обставина, що набір елементів кінцевий і тому будь-яке дискретне повідомлення кінцевої довжини передає кінцеве число значень деякої величини, а отже, кількість інформації в такому повідомленні кінцева. При дискретній формі представлення інформації окремим елементам її можуть бути привласнені числові (цифрові) значення. У таких випадках маємо цифрову інформацію.

Елементи, з яких складається дискретне повідомлення, називають буквами чи символами. Набір цих букв (символів) утворює алфавіт. Число символів в алфавіті називається об’ємом алфавіту. Інформація в КС піддається різним процесам: введення, збереження, обробка, вивід.