2.Бібліотечний фонд як складник документного фонду
Головною підсистемою документного фонду є бібліотечний фонд.
Бібліотечний фонд — це систематизована сукупність документів, що відповідають завданням, типу, профілю бібліотеки, а також документним потребам її користувачів і призначена для використання і зберігання документів впродовж усього часу, поки вони представляють для користувачів реальну або потенційну цінність.
До основних переваг, що дозволяють вважати бібліотеку головною ланкою документної комунікації, відносяться:
повнота БФ;
різноманітність типів і видів збираних документів;
надання населенню не лише первинних, але і вторинних документів;
загальнодоступність і безкоштовність користування документами у бібліотеці.
На відміну від архівів і музеїв у фондах бібліотек зібрані опубліковані і неопубліковані документи, що мають широке соціальне призначення. Вони різноманітні за змістом, знаковій системі запису і відтворенню інформації, матеріальній основі і конструкції, тому їх тиражують. Бібліотеки мають можливість придбати до свого фонду необхідну кількість екземплярів конкретної назви або видання, тобто бібліотеки мають в розпорядженні найбільш широкий за складом фонд, здатний обслуговувати усі сфери людської діяльності. Перевага бібліотеки перед архівом і музеєм полягає в загальнодоступності документів для населення, в способі їх використання у бібліотеках.
Найменш доступний архів. Він забезпечує обмежене використання архівних документів, що зберігаються тут в єдиному екземплярі.
Музей організовує одночасний доступ відвідувачів до рідкісних документів, але обмежує їх безпосереднє отримання. Видача ж додому документів в архівах і музеях взагалі виключена. Широке громадське використання документів у цих установах ускладнено ще і тим, що для доступу в архів потрібно лист-рекомендацію відповідної організації, а для відвідування музею — плата за вхід.
Бібліотечний фонд є найбільш доступними для населення в силу його більш розгалуженої мережі в країні, областях, місті в порівнянні з архівами і музеями. Вони зібрані в державних, відомчих, бібліотеках на громадських засадах і в особистих бібліотеках громадян.
Бібліотечні фонди різноманітні за складом і структурою. Усі документи, включені до бібліотечного фонду, можна розділити на групи (частини) за різними ознаками:
1)зміст;
2) спосіб виготовлення;
3) матеріальна конструкція;
4) періодичність і т. п.
За змістом бібліотечні фонди прийнято ділити на універсальні і спеціальні.
Універсальним вважається бібліотечний фонд, якщо у ньому представлені документи з усіх галузей знань, усіх типів (офіційні, наукові, науково-популярні, учбові, довідкові тощо) і видів документів (видання, кінофотофонодокументи, документи на новітніх носіях інформації, неопубліковані документи і т. п.).
Спеціальним (спеціалізованим) є бібліотечний фонд, якщо у ньому переважають документи певного змісту (фонди НТБ, сільськогосподарських, медичних й інших бібліотек), типу (фонди бібліотек для сліпих, учбові, довідкові, виробничі) і виду (фонд патентних документів, фоно-, відео-, дискотека і т. п.).
Універсальні і спеціальні (спеціалізованими) фонди мають відповідно універсальні і спеціальні бібліотеки.
Документи кожного виду усередині фонду групуються окремо, в підфонди, які утворюють структуру бібліотечного фонду. Чим більше бібліотека, тим складніше структура її бібліотечного фонду. Так, у бібліотеці створюється книжний і газетний підфонди, неопублікованих і кінофотофонодокументів і т. п.
Підфонд кінофотофонодокументів − частина бібліотечного фонду, що складається з документів, які містять звукову і образотворчу інформацію, відтворення якої можливе за допомогою спеціальних технічних засобів, — діа- і фільмопроекторів, магнітофонів, відеоапаратури та ін.
Підфонд дисертацій — частина бібліотечного фонду, що складається з дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата або доктора наук, а також авторефератів дисертацій. Він може бути виділений у великих бібліотеках до самостійного фонду, наприклад, в УкрНТІ і Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського, а також у бібліотеках наукових установ, у яких вони виконані або захищені.
Підфонд рукописів, що депонують, — збори відповідним чином оформлених рукописів, цілком закінчених статей або інших документів, що представляють інтерес для невеликого кола читачів.
Підфонд образотворчих документів — частина бібліотечного фонду, що складається з естампів, художніх репродукцій, образотворчих плакатів, листівок і альбомів, витворів образотворчого мистецтва, гравюр, фотознімків і т. п. Іноді він називається фондом ізовидань.
Підфонд картографічних видань — частина бібліотечного фонду, що складається з документів, що містять умовне узагальнене зображення поверхні Землі і інших небесних тіл, а також просторового розміщення і розвитку різних об’єктів і явищ (рукописні, друкарські карти, атласи, плани, креслення, глобуси, рельєфні карти).
Підфонд нормативних і технічних документів — частина бібліотечного фонду, що складається з нормативних документів зі стандартизації, техніко-економічних нормативів і норм, патентних документів, типових проектів і креслень, каталогів промислового устаткування і виробів, прейскурантів на матеріали, устаткування, вироби, звітів, неопублікованих перекладів, інших науково-технічних документів.
Підфонд нотних видань — частина бібліотечного фонду, що складається з нот, випущених у вигляді книжкових, журнальних або листових видань.
Підфонд рідкісних книг — частина бібліотечного фонду, що складається з особливо цінних (у т. ч. що представляють бібліографічну рідкість) творів друку.
Підфонд рукописів — частина бібліотечного фонду, що складається з рукописних книг, архівів, колекцій автографів та ін. рукописних (машинописних) документів.
Підфонд мікрокопій — частина бібліотечного фонду, що складається зі зменшених у декілька разів (десятків, сотень) друкарських і рукописних текстів, ілюстрацій, креслень, нот і т. д. Цей підфонд іноді називають мікрофільмотекою або страховим фондом.
Можуть бути виділені в самостійні підфонди довідкові документи, переклади, дискети та ін. документи, що забезпечує їх надійне збереження і зручність користування. Кожен з підфондів взаємозв’язаний з іншими, і разом вони утворюють специфічну ієрархічну систему. У системі універсальних фондів дитячих бібліотек вищою ланкою є національна бібліотека для дітей, що має якнайповніший і більший фонд дитячих видань.
Міські дитячі бібліотеки істотно поступаються за повнотою і об’ємом обласним. Шкільні бібліотеки мають в розпорядженні мінімальний комплект підручників і інших учбових видань. Фонди бібліотек різних типів і видів складають єдиний БФ України.