18.1. Основні визначення

У ДСТУ 1.7: 2001 застосовуються терміни та визначення згідно з ДСТУ 1.1, а також інші:

Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту (здійснюється через національний стандарт - це опублікування національного НД на основі міжнародного (регіонального) стандарту чи підтвердження однаковості його статусу з національним із зазначенням можливих відхилень від МС (допускаються відхилення, які не змінюють зміст стандарту). Правила позначення народного чи регіонального стандарту здійснюється згідно з ДСТУ 1.7.

Редакційне (технічне) змінення - будь-яке дозволене змінення, що не змінює змісту стандарту.

Структура стандарту - порядок розміщення розділів, підрозділів, пунктів, таблиць, додатків тощо.

Технічний відхил - будь-яка розбіжність у технічному змісті міжнародного і національного стандартів.

Пряме застосування міжнародного стандарту - застосування стандарту незалежно від прийняття його через будь-який інший нормативний документ.

Опосередковане застосування міжнародного стандарту - застосування через інший нор­мативний документ, до складу якого входить зазначений стандарт.

Гармонізовані стандарти - стандарти на один і той же об'єкт, затверджені різними органами стандартизації, які забезпечують взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однознач- -е розуміння результатів випробувань або інформації, що надається відповідно до цих стандартів.

Міра відповідності національних стандартів міжнародним (регіональним). Порівняння -аціональних стандартів з відповідними міжнародними дає можливість оцінити їх відповідність міжнародним. Позначка міри відповідності (повна чи обмежена) наводиться після назви -аціонального стандарту та позначки МС, з включенням дати його опублікування. Рекомендова­но такі позначки і скорочення:

• «ідентичний» чи «ЮТ» відповідно: ДСТУ ISO 9001-2001 (ISO 9001:2000, IDT) Системи управління якістю. Вимоги;

«модифікований» чи «MOD»: ДСТУ 2345-2000 (ІЕС 60185: 1987, MOD) Трансформато­ри струму;

«нееквівалентний» чи «NEQ»: ДСТУ 4339-2004 (ISO 12218: 1997, NEQ) Поліграфія. Ке­рування процесами. Виготовляння офсетних друкарських форм.

Ідентичний стандарт (IDT). Національний стандарт ідентичний МС за: технічним змістом, структурою і викладом (або є ідентичним перекладом); технічним змістом, хоча може містити незначні редакційні змінення. Такий стандарт гармонізовано з МС.

Модифікований стандарт (MOD). Національний стандарт є модифікованим, якщо: має технічні відхилення, які точно встановлено; точно відтворює структуру МС.

Нееквівалентним стандартом вважається такий, що: має технічні відхилення, які чітко не встановлео і не пояснено; має зміни у структурі, які точно не ідентифіковано. Нееквівалентні стандарти не гармонізовано з МС.

Методи прийняття міжнародних (регіональних) стандартів

Метод підтвердження полягає у тому, що національний орган зі стандартизації оголошує (опублікуванням), що МС надано статус національного.

Метод обкладинки - МС (регіональний стандарт) може видаватися методом замінення об­кладинки МС на національну (з певними зміненнями та/чи технічними поправками). На обкладинці зазначається, що це національний стандарт. Перевагами цього методу є відсутность потреби в передрукуванні і у використанні повного тексту МС.

Метод перевидання. Існує три способи: передрук; переклад (з передруком оригіналу чи без); перероблення (прийняття за новим проектом).

Передрук - МС видається як національний стандарт прямим репродукуванням і може включати національний вступ та/чи передмову, переклад тексту, поправки та/чи зміни, інший заголовок тощо. Наявні зміни включають до національно вступу (передмови).

Переклад - у разі, якщо НС є лише перекладом, він може публікуватися як одно- чи двомо­вний (в одномовних виданнях вказується мова оригіналу). Таке видання може мати примітки стосовно редакційних змінень, технічних відхилень, які подаються після відповідного пункту, до якого належить, або/і у національному вступі до стандарту.

Перероблення (прийняттям за новим проектом) вважається випадок, якщо МС видано як національний стандарт, який не є передруком чи ідентичним перекладом МС. Цей факт зазнача­ється у національному стандарті, а також зазначається наявність/відсутність відхилень від МС. Наявність відхилень і 'їх причини вказують у національному вступі прийнятими способами.

Як вже зазначалось, Україна з 1993 р. - член Міжнародних організацій ISO і ІЕС, з 1997 р. - Міжнародної організації законодавчої метрології (0IML) і член-кореспондент Європейського комітету стандартизації (CEN).

Держспоживстандарт України відповідно до закону представляє інтереси України в міжна­родних організаціях зі стандартизації, вживає заходів щодо адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського союзу, здійснює співпрацю в цій сфері з відповідними органами інших країн, ухвалює рішення про приєднання до міжнародних (регіона­льних) систем стандартизації, укладає договори на співпрацю у сфері стандартизації.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені Законом⁴, то застосовуються норми міжнародного договору.

Участь у роботі міжнародних органів зі стандартизації для нашої країни має велике організаційно-методичне значення для підвищення рівня стандартів, скорочення термінів їх роз­роблення, прискорення науково-технічного прогресу, розвитку зовнішньої торгівлі та всебічних зв'язків з зарубіжними країнами. Співпраця України з міжнародними і регіональними організаціями зі стандартизації полягає в безпосередній участі у роботі цих організацій та їх ТК (включаючи міждержавні) з розроблення міжнародних, міждержавних і регіональних стандартів та інших спеціальних документів, які регулюють міждержавні відносини у сфері цих питань, спільні наукові дослідження, обмін досвідом та інформацією, взаємні консультації, навчання кадрів тощо.

Для України важлива участь Держспоживстандарту в роботі консультативних комітетів ISO: STACO (Комітет з принципів стандартизації), CASCO (Комітет з оцінювання відповідності), INFC0 (Комітет з науково-технічної інформації), ISONET (Комітет інформаційної мережі ISO), як члена- кореспондента в DEVCO (Комітет з питань розвитку або надання допомоги країнам, що розвива­ються), COPOLCO (Комітет зі захисту інтересів споживачів), REMCO (Комітет зі стандартних зразків матеріалів). Україна також успішно розвиває співпрацю з європейськими організаціями у питаннях стандартизації, сертифікації та управління якістю (рис. 1.12).*

Україна зобов'язалася наблизити у рамках договору з Європейським союзом свої законо­давство, стандарти, норми, правила і сертифікацію до європейських.

Двостороння чи багатостороння співпраця з питань стандартизації передбачає також гармонізування стандартів України з національними стандартами країн-партнерів. У поліграфії певна робота виконана з вибору оптимальних форматів, оформлення та підвищення тривкості видань тощо.

Перегляд стандартів у нашій країні передбачає, зокрема, пряме застосування міжнародних стандартів та основних їх вимогу розроблюваних національних стандартах.

Станом на 2009 р. в Україні прийнято 5664 національних стандарти, які гармонізовано з міжнародними і європейськими (у 2003 р. - 517), прийнято ЗО тис. технічних регламентів з підтвердження відповідності.

Забезпечення якості продукції (послуги) - одне з найважливіших завдань діяльності будь- якого підприємства чи організації. Міжнародний досвід показує, що високий рівень їх якості мож­ливий лише за наявності на підприємстві ефективної системи її забезпечення. Це відображається у контрактах на постачання продукції, в яких вимоги до якості продукції чи послуги доповнюються вимогами до перевіряння системи якості у постачальника.

Для регулювання процесу перевірення систем якості ISO у 1987 р. затвердила першу, а у 1994р. - другу версії серій міжнародних стандартів ISO 9000 - ISO 9004, в яких ураховано досвід різних країн, у тому числі і нашої країни, із впровадження систем управління якістю продукції. З урахуванням прогресивного значення та регулюючої ролі при виході на міжна­родний ринок і встановлення прямих зв'язків, згадані стандарти прийняті для прямого викори­стання у нашій країні.

МС ISO серії 9000 не дають конкретні рецепти вирішення завдань, а передбачають можливості підприємств випускати якісну продукцію. Мають нормативний характер і є моделями для порівнювання систем якості на виробництві, які оцінюються чи акредитуються. До речі, вони не передбачають однаковості рішення.

МС ISO 9000 ставлять перед підприємством завдання отримати сертифікат від незалежного експерта і його поновлення (кожні чотири-п'ять років сертифікат повинен поновлюватися).

2000 p. ISO розробила нову версію стандартів ISO серії 9000 (ISO 9000:2000)**. Стандарти ISO 9000 прийнято тогочасним Держстандартом України у ідентичному (ЮТ) перекладі для засто­сування в Україні з грифом ДСТУ ISO 9001-2001, ДСТУ ISO 9000-2001, ДСТУ ISO 9004-2001. Стандарти призначені для добровільного застосування. Можуть стати обов'язковими у разі по­треби клієнта чи суспільства.

Стандарт ISO 9001:2000 Система управління якістю. Вимоги - замінює стандарти ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003: 1994. ISO 9001:2000 - єдиний стандарт, призначений для застосу­вання у конкретних ситуаціях і для сертифікування систем якості. Причому допускається часткове сертифікування, що виключалось у стандартах версії 1994 року.

Стандарт ДСТУ ISO 9001:2001 містить вимоги до систем управління якістю, спрямовані на забезпечення якості і підвищення рівня задоволеності споживача. Його можуть застосову­вати внутрішні та зовнішні сторони, а також органи з сертифікації для оцінювання здатності організації дотримуватися вимог замовника, регламентованих і власних вимог організації і для контрактних цілей. Стандарт розроблено в узгодженості зі стандартом ДСТУ ISO 9004-2001 і призначено доповнювати один одного, однак їх можна застосовувати окремо.

На відміну від стандарту ISO 9001: 1994, у якому система якості розглядалась як сукуп­ність 20 елементів з частковим або повним охопленням функцій організації, нова версія стандарту всю діяльність у системі якості розглядає як мережу взаємопов'язаних процесів, кожен з яких перетворює певну сукупність входів (матеріальних чи інформаційних) у виходи і сприяє прийнят­тю процесного підходу в розробленні, впровадженні та поліпшенні результатів функціонування системи. Така діяльність може вважатися процесом. Вихід одного процесу безпосередньо може бути входом до наступного. Прикладом може бути процес виготовлення друкарської форми: —► цифрова версія текстової/ілюстраційної інформації —► фотоформа (чи прямий вивід інформації на формну пластину) —► копія —► друкарська форма —► пробний відбиток —

Перевага процесного підходу - неперервний контроль над зв'язками окремих процесів у межах системи процесів, а також над їх сполученням та взаємодією.

На рис. 1.13 наведено узагальнену модель системи управління якістю, в основі якої лежить процес, зв'язки між етапами якого описано у відповідних розділах стандарту.

Замовники (рис. 1.13) відіграють важливу роль у визначенні вимог як входів. Відстежування ступеня задоволеності замовників потребує оцінювання інформації, пов'язаної зі сприйняттям замовниками того, як організація виконала його вимоги.

До речі, до всіх процесів можна застосовувати методологію, відому як: «Плануй - Вико­нуй - Перевіряй - Дій» (англ. мовою «Plan - Do - Check - Action (PDCA)». PDCA описується (стисло) як:

плануй: установлюй мету та процеси, необхідні для видавання результатів, що відповідають вимогам замовника та політиці організації; виконуй: впроваджуй процеси;

перевіряй: контролюй та вимірюй процеси і продукцію, відповідно до політики, мети та ви­мог до продукції, а також звітуй про результати;

дій: вживай заходи для постійного поліпшення показників функціонування процесу.

Рис. 1.13. Модель системи управління якістю, в основу якої покладено процес:

► Види діяльності, що створюють додаткові цінності

Інформаційний потік

Вимоги нової версії стандарту (ISO 9001) дають можливість урахувати сучасні тенденції, які відображені навіть у назві стандарту: Системи управління якістю. Вимоги, у якій поняття «Забез­печення якості замінено на «управління якістю».

Настанови стандарту ISO 9004: 2000 (ДСТУ ISO 9004-2001) Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності виходять за межі вимог стандарту ISO 9001: 2000. ДСТУ ISO 9004 призначено для врахування результативності та ефективності системи управління якістю, тобто потенційних можливостей поліпшення показників діяльності організацій (підприємств). У ньому, порівнянно з ISO 9001, розширено завдання щодо задо­волення інтересів замовників і враховано потребу задоволеності організації (підприємства). Оскільки цей стандарт стосується процесів діяльності організації, то принципи управління, покладені у його основу, можуть поширюватися на всі рівні в організації. Стандарт не при­значено для сертифікування та регламентувальної чи контрактної діяльності і не є настановою щодо застосування стандарту ISO 9001: 2000. Терміни та визначення, що застосовуються у цьому стандарті, подано в ISO 9000: 2000.

В описі ланцюга постачання користуються зміненою термінологією. Так, якщо у стандарті версії ISO 9004: 1994 організація, на яку розробляється система якості називається «постачаль­ник», а її постачальники - «субпідрядники», то у стандарті версії 2000 р. відповідно: «організація» та «постачальник». Такий ланцюг виглядає таким чином:

постачальник —> організація замовник (зацікавлені сторони).

Термін «продукція» у тексті цього стандарту може також означати «послуга».

Стандарт ISO 9000: 2000 Системи управління якістю. Основні положення та словник (ДСТУ ISO 9000-2001) описує основні положення системи управління якістю, які є предметом стандартів серії ISO 9000. Його дія поширюється на:

• організації, які прагнуть досягти переваги завдяки впровадженню системи управління якістю;

• організації, які прагнуть до впевненості у тому, що їх постачальники виконуватимуть їхні вимоги до продукції;

• замовників продукції;

• усі сторони, зацікавлені в однаковому розумінні термінології, яку застосовують у сфері управління якістю (наприклад, постачальники, замовники, регламентувальні органи тощо);

• усі сторони: внутрішні чи зовнішні стосовно організації, які оцінюють або проводять аудит системи управління якістю на відповідність вимогам стандарту ISO 9001 (на­приклад, аудитори, органи сертифікації, регламентувальні органи);

• осіб, внутрішніх чи зовнішніх, стосовно організації, які консультують чи допомагають у підготовці з питань системи управління якістю, прийнятної для цієї організації;

• розробників відповідних нормативних документів зі стандартизації.

Отже, згідно з вищесказаним, стандарт ISO 9000 - допоміжний (довідковий) документ.

Контрольні запитання

1. Фактична і офіційна (юридична) стандартизації.

2. Мета стандартизації.

3. Які основні особливості стандартизації у поліграфії?

4. Основні спеціальні вимоги стандартів до друкованої продукції.

5. Основні терміни в галузі стандартизації.

6. Види нормативних документів зі стандартизації та об'єкти стандартизації.

7. Види стандартизації.

8. Основні принципи і методи стандартизації.

9. Який оптимальний рівень уніфікування та стандартування виробів?

10. Поняття і роль переважних чисел.

11. Види прогресій і їх особливості.

12. Переважні числа і ряди переважних чисел у поліграфії.

13. Особливості класифікування та кодування технічної інформації.

14. Який основний Закон України встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні?

15. Суб'єкти стандартизації в Україні. Основна діяльність.

16. Яка основна діяльність ТКС?

17. Категорії нормативних документів та їх об'єкти.

18. Види стандартів.

19. Комплекси міжгалузевих і міждержавних стандартів.

20. Правила розроблення, позначення, впровадження, застосування, перегляду, внесення змін, скасування, опублікування НД зі стандартизації.

21. Хто організує та відповідає за впровадження стандартів. Як здійснюється впровадження?

22. Особливості позначення НДзі стандартизації.

23. Суть державного нагляду за станом стандартизації. Правові основи. Право власності на видання та розповсюдження НДзі стандартизації?

24. Особливості надання інформаційних послуг зі стандартизації.

25. Економічний аспект стандартизації.

26. Стандартизація на міжнародному рівні.

27. Правила і особливості прийняття та застосування в Україні міжнародних та регіональних стандартів.

28. Співпраця України з міжнародними (регіональними) організаціями зі стандартизації.

29. Загальна характеристика стандартів серії ISO 9000.

30. Модель системи управління якістю як процес.

31. Що таке «пряме» і «опосередковане» застосування стандартів?

32. Поняття «ідентичний», «модифікований» і «нееквівалентний» стандарт?

ЧАСТИНА 2. ОСНОВИ МЕТРОЛОГІЇ

Розділ 1. Зв'язок з кваліметрією. Поняття вимірювання й оцінювання

Забезпечення високого рівня якості продукції (послуг) вважається в усьому світі основною проблемою національної економіки і визначає темпи промислового розвитку країни. З цією про­блемою тісно пов'язана потреба ефективних методів управління технологічними процесами з урахуванням певних специфічних особливостей якості. Насамперед, потрібно вміти встановлю­вати об'єктивні показники властивостей якості, які є достатніми для її визначення. У кваліметрії приймається, що продукція (послуга) має властивості, а останні - якість (скорочено: показники якості). Друге завдання - можливість їх об'єктивного вимірювання (оцінювання).

Кількісне визначення рівня якості продукції необхідне при вирішенні багатьох завдань ста­ндартизації і забезпечення якості. Останнє є предметом кваліметрії (від лат. кореня «квалі» - qualite - якість, властивість і давньогр. «metrio» - виміряти). Дослівний переклад кваліметрії - наука про вимірювання якості.

Кваліметрія у своїй діяльності тісно пов'язана з метрологією і математикою. Метрологія за­безпечує кваліметрію об'єктивними методами вимірювань, заснованими на встановленні зна­чень фізичних величин дослідним шляхом за допомогою технічних засобів, які мають нормовані характеристики, а математика - можливістю створення відповідних моделей та обчислень.

З урахуванням можливостей вимірювань і кількісного оцінювання з'являється змога пла­нувати та управляти якістю продукції.

Поняття «якості» вважається філософською категорією. На «якість» накладає свій відбиток належність її до тієї чи іншої галузі, сфери, професія людини і її положення у ієрархічній схемі ви­робництва чи управління. Наприклад, папір у поліграфії оцінюється за друкарсько-технічними властивостями, а, скажімо, в електротехніці - за діелектричними показниками. Неоднаково та­кож оцінюється, наприклад, виробниче обладнання (машини). Безпосередній виконавець (робіт­ник) вагомішою вважає зручність роботи на машині (пристрою), а керівник (менеджер) оцінює ту ж машину з огляду її продуктивності. Тобто, у першому випадку ергономічний підхід, а у другому - економічний.

Часто поняття «якість» пов'язують з однією головною властивістю, яка найповніше її харак­теризує, наприклад, клеюча здатність клею. Такий показник називають визначальним.

Теоретично будь-який об'єкт оцінювання може мати безліч властивостей, з яких треба вирі­знити лише ті, які найбільшою мірою задовольняють конкретну потребу (у даний момент).

У ДСТУ ISO 9000-2001 подається визначення якості, - це ступінь, до якої сукупність влас­них характеристик задовольняє вимоги.

Таким чином, «якість продукції» (у широкому її розумінні) завжди пов'язана зі ступенем за­доволення конкретих потреб.

Потреби, зазвичай, виражаються у властивостях і їх кількісних характеристиках таких як: надійність, економічність, функціональна придатність, безпечність тощо.

Сам собою термін «якість» не є кількісною мірою і самостійно майже не вживається. Най­частіше йдеться про:

• відносну якість, якщо продукція або послуги класифікуються залежно від їх ступеня переважання або засобу порівняння;

• рівень і міру якості, якщо оцінка якості визначається кількісно на підставі вимірю­вань.

У кваліметрії використовується три методи вимірювання якості продукції (послуги):

• інструментальний (об'єктивний метрологічний);

• органолептичний (суб'єктивний за допомогою органів відчуття людини);

• комбінований (поєднання інструментального й органолептичного).

До речі, у метрології вимірювання розглядається як окремий випадок оцінювання, а у кваліме­трії вимірювання й оцінювання - не підпорядковані поняття. Для усунення неточностей керуються метрологічним поняттям вимірювання, а кількісне оцінювання у кваліметрії - це функція відношення показника якості оцінюваної продукції до показника якості еталонної (базової) продукції (послуги).

Вимірювання й оцінювання рівня якості результатів діяльності необхідне для управління. Управління є поєднанням планування, реалізації і контролювання. Ці діяльності (елементи систе­ми) рівною мірою - важливі. Успішна діяльність системи можлива за умови, що результати конт­ролювання аналізуються і є підставою для вдосконалення планування і реалізації (втілення). Ви­ще викладене - основа будь-якої подібної діяльності незалежно від її масштабності: створюється (випускається), наприклад, книга чи система управління якістю книжкової продукції.

Поліграфія за профілем діяльності належить до хіміко-технологічних виробництв, яким влас­тиве широке застосування хімії у всіх її аспектах (хімічні реакції, поверхневі й об'ємні явища, аналітика). Інші її особливості - у використанні різноманітних технологічних процесів та матеріа­лів і у тому, що готова продукція остаточно оцінюється за психофізіологічними законами спожи­вача. Це значно ускладнює можливість об'єктивного оцінювання продукції і потребує поєднання об'єктивних та суб'єктивних методів.

Технічний прогрес у будь-якій галузі промисловості значною мірою визначається рівнем розвитку вимірювальної техніки та ефективністю її використання.

Висока якість продукції досяжна лише, якщо вимірювання - невід'ємна частина технологі­чного процесу (ТП). Загальний розвиток науки і техніки здебільшого дає можливість сьогодні об'єктивно вимірювати переважну більшість параметрів хіміко-технологічних процесів.

Відомо, що розширення сфери використання вимірювальної техніки, створення нових при­ладів і підвищення кваліфікації операторів, які займаються вимірюванням, дає більший економі­чний ефект порівняно з розширенням виробництва продукції, оскільки дає можливість нормалі­зувати ТП, скоротити брак, зменшити витрати матеріальних та трудових ресурсів.

Метрологія - наука про вимірювання; важлива її складова частина - законодавча метрологія.

Законодавча метрологія - частина метрології, що містить законодавчі акти, правила, ви­моги та норми, які регламентуються і контролюються державою для забезпечення єдності ви­мірювань.

Технічний прогрес у промисловості і науці прямо пов'язаний зі станом метрологічного за­безпечення (МЗ). Своєю чергою МЗ виробництва залежить від досконалості засобів вимірюваль­ної техніки (ЗВТ) і визначає можливість єдності і точності вимірювань. Ефективність сучасного МЗ завдячує широкому застосуванню ЕОМ і відповідних комп'ютерних програм.

У своєму розвитку ЗВТ пройшли довгий шлях від найпростіших (лінійки, пісочний годинник) до сучасних електронних та оптичних вимірювальних приладів.

Важливе досягнення вимірювальної техніки - можливість вимірювального перетворення для переходу від однієї фізичної величини (ФВ) до іншої - найчастіше електричної. То важливіше це перетворення у разі, коли прямі вимірювання неможливі, наприклад, при вимірюванні оптич­ної густини фотоформ. Таким чином, специфічним для кожної вимірюваної величини стає тільки первинний перетворювач (задавач), а інші пристрої можуть бути уніфікованими.

Діяльність у галузі метрології забезпечує Державна метрологічна система, зокрема, єдність вимірювань у державі.

Розділ 2. Термінологія метрології

В Україні діє стандарт ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення. У Законі України (№1765-IV, 2004р.) «Про внесення змін до Закону України про метрологію та метрологічну дія­льність», подано, зокрема, основні терміни та їх визначення.

Навколишнє середовище - осередок різноманітних об'єктів, які мають свої властивості. Властивість - якісна категорія, що виражає визначальну характеристику об'єкта (процес, явище), яка є основою спільності або відмінності з іншими об'єктами і виявляє його відношення до них. Кількісний опис різних властивостей різноманітних об'єктів можливий за допомогою поняття ве­личини. Величина не існує у відриві від об'єкта з властивостями, вираженими цією величиною.

Фізична величина (ФВ) (коротко: «величина») - властивість, спільна в якісному відношенні у багатьох матеріальних об'єктів та індивідуальна в кількісному відношенні у кожного з них (ДСТУ 2681-94) (довжина, маса, температура, сила струму). ФВ поділяють на реальні та ідеальні. Ідеа­льні величини - узагальнення (моделі) реальних понять, якими переважно оперує математика. Реальні величини бувають фізичними (властиві матеріальним об'єктам) і нефізичними (прита­манні суспільним наукам). ФВ, своєю чергою, поділяються на вимірювані й оцінювані. Перші можуть виражатися кількісно певним числом установлених одиниць вимірювання. Оцінюються величини за допомогою шкал.

Шкали величин - послідовність їх значень, прийнята за результатами точних вимірювань.

Людина за допомогою своїх органів чуття може сприймати близько десяти ФВ: довжину, тем­пературу, масу, силу, яскравість світла, тон і насиченість кольору, силу і тон звуку, а також багато ін­ших властивостей, які не мають розмірностей. Відомо, наприклад, що досвідчені фарбувальники роз­різняють до 40 відтінків чорного. За допомогою технічних засобів можна виміряти понад 200 ФВ.

Одиниця фізичної величини - істинне значення величини, якому за означенням присвоєно числове значення, рівне 1.

Фізичні величини мають конкретну реалізацію: наприклад, довжина сторінки книги і дов­жина друкарської машини. Оскільки, в прикладі йдеться про одну і ту ж величину - довжину, то це стосується однорідних величин. Для відмінності однорідних величин між собою введено поняття розміру фізичної величини.

Розмір фізичної величини - кількісний вміст ФВ у конкретному об'єкті, наприклад, маса жу­рналу 1,0 кг.

Часта неточність - застосування поняття «величина», наприклад, вираз «величина тиску у друкарській машині» є некоректним, оскільки «тиск» власне величина. У деяких рекомендаціях взагалі пропонується поняття «величина» застосовувати тільки до фізичних величин. У такому разі, наприклад, вислів «величина розтиску фарби» не є вдалим. У подібних випадках можна скориста­тися термінами «розмір», «значення», «межі» тощо.

Однорідні величини порівнюються між собою за значеннями.

Значення фізичної величини - числове відображення фізичної величини з позначенням її одиниці. Наприклад, 25 моль, де 25 - числове значення величини.

Кожна одиниця ФВ має назву: спеціальну чи похідну від назви інших одиниць. Одиниці де­яких однорідних величин можуть відрізнятися за розміром, наприклад, метр, фут, дюйм, - будучи одиницями довжини, мають різні розміри: 1 фут=0,3048 м, 1 дюйм=25,4.10~³м.

Основна фізична величина - ФВ, що входить до системи величин та незалежна від інших величин системи.

Похідна фізична величина - ФВ, що входить до системи величин та визначається через ос­новні величини цієї системи.

Розмірність фізичної величини - вираз, що відображає її зв'язок з основними величинами системи величин при коефіцієнті пропорційності (зазвичай) рівному одиниці. Розмірність основ­ної фізичної величини - умовний символ фізичної величини в даній системі величин. За кожною основною величиною закріплено символ (прописна грецька чи латинська літера), який назива­ється розмірністю основної ФВ. Наприклад, L² - площа (L - розмірність одиниці довжини).

Істинне значення фізичної величини (Хіст) - значення ФВ, яке б ідеально відображало певну властивість об'єкта. Поняття «істинного значення» потрібне як теоретична основа розвитку теорії вимірювань. Поняття розміру та істинного значення величини відрізняються між собою тим, що розмір величини не пов'язаний з розміром її одиниці, а істинне значення - добуток числового значення і прийнятого розміру одиниці фізичної величини.

Дійсне (умовно істинне) значення (Х_л) ФВ - значення ФВ, встановлене експериментально після відповідного статистичного оброблення і є таким близьким до істинного, що може його за­мінити. За своєю природою воно рівне середньому арифметичному (X).

Хд = Х = ]Гх_;/п, (2.1)

І=1

де п - кількість вимірювань.

Засіб вимірювальної техніки (ЗВТ) - технічний засіб (комплекс), який призначено для вимі­рювань і має нормовані метрологічні характеристики.

До ЗВТ належать засоби вимірювань (ЗВ), програмні засоби, еталони, стандартні зразки або допоміжні пристрої (їх комбінації"), вимірювальні пристрої (ВПр).

Тип засобу вимірювальної техніки - сукупність ЗВТ однакового призначення (однаковий принцип дії, однакова конструкція).

Засіб вимірювань - ЗВТ, який реалізує процедуру вимірювання. До ЗВ належать кодові ЗВ, реєструючі ЗВ, вимірювальні прилади (ВП), вимірювальні канали та системи.

Засіб вимірювання реалізує в ідеальному випадку лінійну залежність між значеннями ви­мірюваної величини та її відповідним розміром.

Вимірювальний пристрій - ЗВТ, який виконує лише одну із складових частин процесу вимі­рювання (вимірювальну операцію). Це: міри, компаратори, вимірювальні перетворювачі, масш­табні перетворювачі, обчислювальні комплекси.

Робочий засіб вимірювальної техніки (засіб вимірювань) - ЗВТ, ЗВ, призначені для вимі­рювань, не пов'язаних з передаванням розміру одиниці ФВ іншим засобам.

Варіація показів засобу вимірювань - різниця між двома показами ЗВ, коли одне і те саме значення вимірюваної величини досягається внаслідок її збільшення чи зменшення. Перевіря­ється плавним підходом зліва та справа до даної поділки діапазону вимірювання.

Еталон одиниці фізичної величини - ЗВТ, призначений для відтворювання та (або) збері­гання одиниці ФВ і передавання її розміру нижчим за повірною схемою ЗВТ; виконаний за особ­ливою специфікацією і офіційно затверджений як еталон.

Первинний еталон - еталон, що відтворює одиницю ФВ з найвищою в країні точністю.

Державний еталон - первинний або спеціальний еталон, офіційно затверджений як держа­вний, що відтворює одиницю вимірювання та передає її розмір іншим еталонам відповідно до вимог щодо первинних еталонів. Державні еталони - технічна основа МЗ підприємств, організа­цій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яка реалізується шляхом порівняння (по- вірки або калібрування) еталонів і ЗВТ (якими вони користуються) з державними.

Порядок створення, зберігання та обігу державних еталонів, а також зіставлення їх з між­народними еталонами й еталонами інших країн установлює Держспоживстандарт України.

Міжнародний еталон - еталон, який за міжнародною угодою призначено для узгодження розмірів одиниць, що відтворюються і зберігаються державними еталонами.

Зразковий засіб вимірювальної техніки (засіб вимірювання) - ЗВТ, ЗВ, призначений для повірки інших ЗВТ, ЗВ і затверджений як зразковий.

Повірка засобів вимірювальної техніки (засобів вимірювання) - визначення похибок ЗВТ, ЗВ та їх придатності до застосування на підставі контролювання їх метрологічних харак­теристик.

Державна служба стандартних зразків - мережа організацій різних міністерств, відомств, які відповідають за створення та впровадження стандартних зразків складу і властивостей речо­вин та матеріалів для забезпечення єдності вимірювань.

Єдність вимірювань - стан вимірювань, за якого їх результати виражено в узаконених одиницях вимірювань, а похибки вимірювань відомі із заданою ймовірністю і не виходять за встановлені межі.

Метрологічна атестація засобу вимірювальної техніки (засобу вимірювання) - дослідження ЗВТ, ЗВ, які не підлягають державним випробуванням для визначення їх метрологічних характе­ристик та придатності до застосування.

Калібрування засобу вимірювальної техніки (засобу вимірювання) - сукупність операцій з визначення метрологічних характеристик та придатності ЗВТ до застосування у певних умовах.

Державна служба стандартних довідкових даних - мережа організацій різних міністерств і відомств, які відповідають за отримання та інформаційне забезпечення народного господарства даними про фізичні сталі і властивості речовин та матеріалів.

Розділ 3. Основи метрологічного забезпечення

Метрологічне забезпечення - встановлення, створення та застосування в країні необхід­них еталонів, зразкових і робочих ЗВТ, використання метрологічних правил і норм для забезпе­чення єдності і потрібної точності вимірювань у різних галузях (наука, виробництво, оборона).

Будь-які порушення вимог метрологічного забезпечення або безграмотне застосування ЗВТ призводить до браку в роботі.

За статистичними даними причинами браку продукції можуть бути такі порушення норм МЗ: неправильне застосування ЗВТ (сюди належить також використання неатестованих методик вимірювання) - 50%; відсутність у техдокументації відомостей про тип використовуваних ЗВТ - 20%; неправильний вибір чи призначення ЗВТ - 20%; відсутність (недостатність) контрольних операцій у ТП - 5%; використання ЗВТ з похибками вищими за допустимі - 4%; застосування несправних ЗВТ - 1%.

Основна мета МЗ - поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва і використання матеріальних цінностей та енергетичних ресурсів, а також наукових досліджень.

Метрологічне забезпечення складається з наукової, законодавчої, нормативної, технічної та організаційної основ. *

Наукова основа МЗ - метрологія. Законодавча основа МЗ ґрунтується на законах України, Декретах та постановах Кабінету Міністрів України, спрямованих на забезпечення єдності вимі­рювань. Зокрема на таких, як Закон України №113/98 BP від 11.02.1998р. «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також Закон України №1765-IV.

Нормативна основа МЗ - державні стандарти та інші НД державної системи забезпечення єдності вимірювань (ДСВ), відповідні НД Держспоживстандарту, методичні вказівки та рекомен­дації стосовно номенклатури, оцінювання метрологічних характеристик ЗВТ, правила їх стандар- тування, атестування, державних випробувань, повіроктощо.

Технічна основа МЗ включає систему державних еталонів одиниць ФВ, яка забезпечує їх відтворення з найвищою точністю; систему робочих еталонів і зразкових ЗВТ; систему стандарт­них зразків складу та властивостей речовин і матеріалів (ССЗСВРіМ); систему робочих ЗВТ.

Організаційна основа МЗ - метрологічна служба України, яка складається з Державної і метрологічних служб центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій.

Об'єкти стандартизації: одиниці ФВ; державні еталони та повірні схеми; робочі еталони та зразкові ЗВТ; методи і засоби повірки, калібрування, випробування та метрологічні атестації ЗВТ; номенклатуру нормованих метрологічних характеристик; норми точності вимірювань; способи вираження та форми по­дання результатів і характеристик точності вимірювань; методику оцінювання вірогідності та форми подан­ня даних про властивості речовин і матеріалів, вимоги до проведення експертизи та атестації цих даних;

вимоги до ССЗСВРіМ і ССЛДСВРІМ - служби стандартних довідкових даних про фізичні сталі, властивості речо­вин і матеріалів; організування і порядок проведення сертифікації, державних випробувань, повірки, каліб­рування та метрологічної атестації ЗВТ; порядок здійснення метрологічної експертизи нормативної, проек­тної, конструкторської, технологічної та програмної документації; терміни та визначення в галузі метрології; порядок та форми державного метрологічного нагляду; порядок акредитування метрологічних служб, вимі­рювальних, випробувальних, аналітичних та інших лабораторій на право виконання метрологічних робіт; порядок одержання суб'єктами підприємницької діяльності дозволів (ліцензій) на право виготовлення, по­вірки, калібрування, ремонту, імпорту (ввезення), прокату та продажу ЗВТ.

Забезпечення єдності вимірювань - важлива функція державного управління, оскільки є передумовою ефективного господарювання, торгівлі, економного і раціонального використання ресурсів, наукової діяльності, безпечності продукції для життя і здоров'я споживачів, її сумісності і взаємозамінюваності, охорони навколишнього середовища. Практично єдність вимірювань до­сягається збереженням і точністю відтворювання встановлених одиниць фізичних величин і пе­редавання їх розмірів робочим засобам вимірювання.

Сьогодні технічний прогрес у будь-якій галузі значною мірою визначається рівнем розвитку і застосовності вимірювальної техніки. Трудомісткість вимірювань з огляду витрати праці сьогодні становить від 10 до 50-60% залежно від особливостей галузі.

Не менш важлива функція метрології - забезпечення точності вимірювань. Від точності вимірювань залежить і прогрес науки, оскільки ряд важливих відкриттів було зроблено завдяки підвищенню точності вимірювань. Точність вимірювань дає можливість зменшити витрати при реалізуванні матеріальних цінностей, як при продажі пального на АЗС, так і матеріалів для виго­товлення виробів.

Система МЗ єдності і точності вимірювань в Україні має гарантувати вірогідність результа­тів вимірювань для держави та її громадян. Серед методів, форм і засобів реалізації єдності ви­мірювань розрізняють: систему одиниць фізичних величин; методи і засоби наближення резуль­татів вимірювань до істинних значень; необхідні умови для відтворювання, зберігання та пере­давання значень одиниць фізичних величин засобами вимірювальної техніки; задоволення потреб держави та її громадян у вірогідності результатів вимірювань шляхом державного метро­логічного нагляду; ССЗСВРіМ та ССДДСВРіМ; задоволення потреб суспільства у ЗВТ; узгодження питань розвитку метрології в Україні з діяльністю міжнародних організацій з метрології.

Наведемо деякі з нормативних документів: ДСТУ 3921-1999 Вимоги до забезпечення яко­сті ЗВТ. Частина 1. Система метрологічного забезпечення ЗВТ; ДСТУ 3921.2-2000 Забезпечення якості ЗВТ. Частина 2. Настанови щодо контролювання процесів вимірювання. Організацію і порядок проведення державних випробувань ЗВТ нормує ДСТУ 3400-96.

Розділ 4. Система фізичних величин і система одиниць фізичних величин

Система фізичних величин - сукупність взаємопов'язаних ФВ, у якій кілька величин прий­мають за незалежні, а інші - залежними від них.

Система одиниць фізичних величин - сукупність одиниць ФВ певної системи, наприклад, ін­тернаціональної системи одиниць Si (СІ).

В Україні застосовуються ФВ системи SI, прийнятої XI Генеральною конференцією мір і ва­ги (ДСТУ 3651.0-97).

Найменування одиниць, кратних і частинних від них, що застосовуються в Україні, познаку та правила їх написання, встановлює Де рже пожив стандарт України.

Основні одиниці SI. Одиниці ФВ системи SI позначаються символами LMTIQNJ, які відпові­дають основним величинам - довжини L (метр), маси М (кілограм), часу Г (секунда), сили елект­ричного струму І (Ампер), термодинамічної температури 0 (Кельвін), кількості речовини N (моль), сили світла J (Кандела), площинному куту rad (радіан), тілесному куту sr (стеррадіан). Також засто­совуються похідні одиниці SI і десяткові кратні та частинні від одиниць SI.

Держспоживстандарт України може вводити деякі одиниці, не включені до SI (позасистемні одиниці ФВ) (ДСТУ 3651.1-97). Згідно з ДСТУ 3651.0-97 застосування одиниць SI є обов'язковим, проте допускаються позасистемні одиниці. Водночас дозволяється експортувати товари (а також і ЗВТ) з характеристиками і параметрами, вираженими в одиницях, встановле­них замовником.

Розділ 5. Друкарська система мір

В Україні, як і в більшості європейських країн, прийнято метричну систему мір. Одиниця до­вжини в системі SI - метр. У англо-американських країнах прийнято дюймову систему: Ідюйм у метричній системі дорівнює 25,4 мм. Кратна йому одиниця - фут - 12 дюймів чи 304,8 мм.

У поліграфії України для вимірювань параметрів шрифтів, проміжкових елементів застосо­вується система мір Дідо з одиницею вимірювань - друкарським пунктом. Пунктові кратні такі кеглі шрифтів: нонпарель - 6 пунктів, петит - 8 пунктів, корпус - 10 пунктів, цицеро - 12 пунктів і квадрат - 48 пунктів. Друкарську систему мір пов'язано з метричною такими співвідношеннями: 2660 пунктів становить один метр (1 пункт у системі Дідо - 0,3759 (0,37) мм), нонпарель - 2,25 мм, петит - 3 мм, корпус - 3,759 мм, цицеро - 4,5 мм. У англо-американській системі вимірювань основними одиницями є 1 point (пункт) = 0,3514 (0,35) мм і Іріса = 4,2167 (4,22) мм; в 1 см - 28,5 points. При переведенні з однієї в іншу систему: lpoint = 0,9348 пункта, Іпункт = 1,0697 points.

Розділ 6. Методи вимірювань

Вимірювання - визначальна операція, тому постає дуже важливе питання якості вимірю­вань. На рис. 2.1 представленні поняття із забезпечення якості процесів вимірювання.

Рис. 2.1. Поняття стосовно забезпечення якості процесів вимірювання

Вимірювання - сукупність операцій з відображення вимірюваних величин їх значення­ми із застосуванням спеціальних технічних засобів з нормованими метрологічними характеристиками. Мета вимірювання - отримання кількісного відношення значення ФВ до її зна­чення, прийнятого за одиницю.

Вимірювана величина - ФВ чи параметр її залежності, що підлягає вимірюванню.

Згідно з визначенням, вимірювання - дослідний процес з використанням спеціальних тех­нічних засобів. Вимірювання параметрів об'єктів, на які поширюється державний метрологічний нагляд, здійснюють відповідно до атестованих методик, загальні вимоги до яких встановлюються Держспоживстандартом України.

Процес вимірювання складається з чотирьох основних операцій:

• перетворення ФВ у стан, зручний для порівняння;

• відтворення одиниці ФВ;

• порівняння ФВ з одиницею;

• фіксування результату порівняння.

В основу вимірювання покладено прийоми, які складають метод вимірювання - сукупність прийомів використання принципів і засобів вимірювання. Під принципом вимірювання розумі­ють фізичні явища або їх групу, на яких засновано вимірювання. Наприклад, визначення концен­трації розчину адсорбційним методом.

Існує кілька видів вимірювань. Залежно від способу отримання результатів вимірювань (вид рівняння вимірювання) вони поділяються на прямі, побічні, сукупні, сумісні, опосеред­ковані.

Прямі - вимірювання однієї величини, значення якої визначають безпосередньо з експе­рименту без перетворення її роду з використанням приладів або порівнянням з мірою (напри­клад, визначення сили струму амперметром, довжини сторінки - лінійкою з поділками). Такі ви­мірювання описуються залежністю:

В=Х, (2.2)

де В - вимірюване значення, X - значення, отримане з експерименту.

Прямі вимірювання широко розповсюджені у видавничо-поліграфічній справі.

Непрямі (побічні) - вимірювання, при яких значення однієї чи кількох вимірюваних вели­чин визначають після перетворення її роду або обчислень за відомими залежностями їх від кіль­кох величин - аргументів, що вимірюються безпосередньо. Наприклад, визначення об'єму кону­са за результатами прямих вимірювань параметрів його основи та висоти.

Значення вимірюваної величини розраховують, як

B=f(Xi, Х₂,..„ Хп). (2.3)

Побічні вимірювання застосовуються, якщо точність прямих методів недостатня; якщо ви­мірювання виконують на малих ділянках або вимірюють неконтрастні об'єкти; при вимірюванні специфічних ФВ, наприклад оптичної густини слайдів, друкарських відбитків, оскільки для вимі­рювання оптичної густини прямих методів не існує.

У таких випадках вимірювані величини найчастіше перетворюють у електричні. Цей вид перетворювання у поліграфії широко застосовується у системах автоматичного регулювання і контролювання друкарських процесів, при вимірюванні товщини плівок копіювальних шарів, визначенні концентрацій непрозорих розчинів тощо.

Сукупні - побічні вимірювання, при яких значення кількох вимірюваних однорідних вели­чин отримують розв'язанням рівнянь, що пов'язують різні сполучення цих величин, які вимірю­ються безпосередньо чи опосередковано. Приклад - класична задача визначення маси гирь набору (калібрування за відомою масою однієї з них і за результатами прямих порівнянь мас різних комбінацій гирь). Такі визначення здійснюють служби метрологічного нагляду.

Сумісні - одночасні побічні вимірювання двох або декількох різнорідних величин для вста­новлення залежності між ними. Наприклад, потрібно встановити залежність змінювання кута на­хилу бічної грані друкувальних елементів (0) фотополімерної форми від глибини вимивання (Н), тобто обчислити функцію dQ/dH. Для цього одночасно вимірюють значення 0 зі змінюванням глибини вимивання Н.

Опосередковані - побічні вимірювання однієї величини з перетворенням її роду чи обчис­ленням за результатами вимірювань інших величин, з якими вимірювана величина пов'язана явною функціональною залежністю.

Вимірювання класифікують також за станом вимірюваної величини у часі вимірювання і поділяють на статичні - вимірювання величин, які можна вважати незмінними під час вимірю­вання. Наприклад, вимірювання розмірів книжкової сторінки, сталої температури; динамічні - вимірювання величин, які змінюються під час вимірювань, наприклад, вимірювання вологості паперу і клею при сушінні, вимірювання вібрації.

Залежно від способу вираження результатів, вимірювання поділяють на абсолютні та відносні.

Абсолютні - вимірювання, засновані на прямих вимірюваннях основних величин або на використанні фізичних сталих. Наприклад, визначення фоточутливості копіювального шару офсе­тної формної пластини |S | в м² Дж-¹, кількості речовини - у молях, об'єму розчину - у м³.

Відносні - вимірювання відношення величини до іншої однорідної величини, яка відіграє роль одиниці або вихідної. Наприклад, визначення відношення змінення розмірів друкувальних елементів на офсетній формі до розмірів тих самих елементів на фотоформі.

Вимірювання залежно від типу (досконалості) ЗВТ мають різну точність:

вимірювання максимально можливої точності - вимірювання, точність яких досяжна при наявному рівні техніки. Насамперед, - це еталонні або спеціальні особливо точні вимірювання;

контрольно-повірочні вимірювання - вимірювання, похибки яких не повинні бути бі­льшими за певне задане значення. Такі вимірювання здійснюють лабораторії дер­жавного метрологічного нагляду із застосуванням зразкових ЗВТ; технічні вимірювання - вимірювання, похибки результатів яких визначаються точніс­тю засобів вимірювань. Здійснюються у виробничих умовах.

Вимірювання мають певні характеристики, до яких, крім раніше згаданих (принцип та ме­тод вимірювання) належать похибка вимірювання і якість вимірювання. Якість вимірювання характеризується точністю, правильністю, вірогідністю, єдністю, збіжністю, відтворюваністю і розмірами допустимих похибок.

Похибка вимірювань - різниця (АХ) між отриманим при вимірюванні Хвим й істинним (Хют) значеннями вимірюваної величини

(2.4)

Точність вимірювань - основна ознака якості вимірювань, що відображає наближеність результатів вимірювань до істинного значення вимірюваної величини (ДСТУ 2681-94).

Кількісно точність вимірювання можна виразити величиною, оберненою до модуля віднос­ної похибки

На практиці, переважно, під поняттям точності розуміють похибку вимірювання. Напри­клад, виражати точність вимірювання у відсотках вважається некоректним, - правильніше вка­зувати неточність або похибку.

Правильність вимірювань - характеристика якості вимірювань, що відображає наближе­ність до нуля систематичних похибок. Вона показує наскільки правильно вибрані ЗВТ.

Вірогідність вимірювань - характеризує ступінь довіри до результатів вимірювань й імовір­ність того, що істинне значення результату вимірюваної величини знаходиться в прийнятних ме­жах (ймовірнісні похибки вимірювань) і поділяє результати вимірювань на вірогідні та невірогід­ні. Результати вимірювань з невстановленою вірогідністю не мають цінності і часто стають при­чиною дезінформації.

Наявність похибок знижує вірогідність і, що більшими (вагомішими) є похибки, то меншою буде вірогідність результатів вимірювань.

Єдність вимірювань - стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в узаконених одиницях вимірювання, а похибки вимірювань відомі із заданою імовірністю і не виходять за встановлені межі.

Збіжність (результатів) вимірювань відображає близькість до нуля випадкової похибки. Кі­лькісно може оцінюватися дисперсією результатів вимірювань.

Відтворюваність вимірювань - якість вимірювань, що відображає близькість між собою результатів вимірювань тієї ж самої величини, виконаних у різних умовах (у різний час, різними методами і засобами, у різних місцях).

Розділ 7. Похибки вимірювань

Результат будь-якого вимірювання є лише наближеним до істинного значення вимірюваної величини з причин дії різних похибок. Похибки вимірювань - реальна об'єктивність; вони є неми­нучими через те, що вимірювання - пізнавальний процес, результатом якого є відносна істина. Таким чином, вимірювальна інформація, отримана будь-яким методом, завжди має певну похибку.

Потрібно чітко розрізняти поняття істинного значення ФВ і їх емпіричного прояву, тобто ре­зультатів вимірювань, істинні значення на відміну від результатів вимірювань не залежать від засобів нашого пізнання (результати вимірювань залежать від методів вимірювань, особливос­тей технічних засобів, операторів, умов вимірювань тощо).

Як випливає з визначення похибки вимірювання і рівнянь (2.4), (2.5), у рівняння входить істинне значення вимірюваної величини (Х/_Ст), яке апріорі точніше за результат вимірювання, але істинне значення переважно невідоме, тому його замінюють так званим дійсним значенням (Х_А), яке з певною похибкою можна вважати істинним. Оскільки дійсне значення є лише наближеним, то і похибка АХ визначається наближено.

Похибки вимірювань виявляють свою дію в різних формах. За формою подання (визна­чення) похибки поділяють на абсолютні, відносні і зведені.

Абсолютна похибка вимірювання - різниця між результатом вимірювання й істинним (дій­сним) значенням вимірюваної величини

АХ= Хвим - Хіст(а), (2.6)

де Хвим - результат і-того вимірювання; Хістш - істинне (дійсне) значення вимірюваної величини.

Згідно з рівняннями (2.4, 2.6) абсолютна похибка має ту ж розмірність, що й вимірювана величина, наприклад, АІ = 0,05А.

Але абсолютна похибка не є мірою точності оскільки, наприклад, якщо ДХ=0,1 г при Хвим=100г вона мала, в при Х_Вим=0,5 г - велика.

Відносна похибка вимірювання відношення абсолютної похибки вимірювання АХ до істин­ного (дійсного) значення вимірюваної величини Хістм

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОД! ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 1

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА 1

СТАНДАРТИЗАЦІЯ, МЕТРОЛОГІЯ, ВІДПОВІДНІСТЬ, 1

ЯКІСТЬ У ПОЛІГРАФІЇ 1

ЗМІСТ 2

СПИСОК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 6

ШАНОВНИЙ ЧИТАЧУ! 9

Розділ 1. Загальні відомості. Мета та основні принципи 12

1.1. Коротка історія розвитку стандартизації і метрології 13

Розділ 2. Спеціальні вимоги стандартів до друкованої продукції 17

Розділ 4. Основні принципи і методи стандартизації 88

Розділ 5. Рівень уніфікування та стандартування виробів 97

6.1. Спеціальні ряди чисел. Формати аркушів паперу. Золотий переріз. Стандартний пакувально-модульний ряд 106

Розділ 7. Класифікація та кодування технічної інформації 112

Розділ 9. Характеристика НД за мірою їх обов'язковості. Кодекси усталеної практики стандартизації 119

Розділ 10. Категорії і види нормативних документів та їх об'єкти 120

10.1. Види стандартів 124

11.2. Єдина система конструкторської документації (ЄСКД) 126

11.3. Єдина система технологічної документації (ЄСТД) 126

Розділ 13. Правила перевірення, перегляду, внесення змін, поправок, скасування НД. Інформування про стан у галузі НД 135

Розділ 14. Право власності, видання та розповсюдження НД. Надання інформаційних послуг. Національний фонд НД та міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO 137

Розділ 15. Правові основи стандартизації. Державний нагляд за впровадженням і дотриманням НД 138

Розділ 16. Економічний аспект стандартизації 139

Розділ 17. Міжнародні організації зі стандартизації і метрології 140

ЧАСТИНА 2. ОСНОВИ МЕТРОЛОГІЇ 150

Розділ 1. Зв'язок з кваліметрією. Поняття вимірювання й оцінювання 150

Розділ 2. Термінологія метрології 152

Розділ 3. Основи метрологічного забезпечення 155

Розділ 4. Система фізичних величин і система одиниць фізичних величин 157

Розділ 5. Друкарська система мір 158

Розділ 6. Методи вимірювань 158

Розділ 7. Похибки вимірювань 162

ifmm коливання оптичної густини друкарської фарби або товщини 'їі шару на відбиту,• = і:.:~ : -а :^го лу приймається, що растрові елементи візитка абсолютно непрозорі, вілсутнє відбивання , ;>жіювання світла тощо. 169

(2.12) 169

Розділ 8. Засоби вимірювальної техніки 171