Співвідношення наукових підходів і понять

Підходи до вивчення
Психологічний підхід	Психотерапевтичний підхід	Соціально- психологічний підхід
Основна категорія вивчення
Діяльність	Травма та її наслідки	Безпека
Напрям психології
Екстремальна психологія	Кризова психологія	Психологія безпеки
Ключові поняття
Надійність Психологічна придатність. Професійна адаптація. Стрес-фактори (М. Корольчук, 2006).	Кризи розвитку. Травматичні кризи. Кризи втрати (А. Осипова, 2005).	Психологічна безпека середовища. Психологічна безпека особистості (І. Баєва, 2012).

2. Предмет психології екстремальних ситуацій.

Екстремальна психологія – науково-практичний розділ психології, який вивчає психологічні закономірності діяльності особистості при виникненні надзвичайних обставин та ситуацій, пов’язаних з підвищеним професійним ризиком, небезпекою для життя та здоров’я, та розробляє науково обґрунтовані заходи психологічного забезпечення професійної та функціональної надійності працівників екстремальних професій при виконанні задач в умовах, що потребують граничної мобілізації фізичних, психологічних та моральних якостей особистості.

Виділення екстремальної психології як окремого науково-практичного розділу психологічної науки пов’язано з особливими морально-правовими аспектами діяльності працівників екстремальних професій в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності. Екстремальна психологія здійснює синтез основ психологічних знань з питань діяльності особистості в особливих умовах, основ безпеки життєдіяльності та основних правових норм, які регулюють поведінку та взаємовідносини між індивідами, між особистістю та суспільством в умовах надзвичайних ситуацій, викликаних подіями техногенного, природного або соціального походження.

Предметом екстремальної психології є вивчення загальнопсихологічних закономірностей функціонування психіки та життєдіяльності індивіда в зоні граничних можливостей організму, особистості, групи, соціуму, а також удосконалювання управління та практичної діяльності підрозділів МНС України у надзвичайних ситуаціях. Об’єктом екстремальної психології є психічна реальність, а саме психологічні характеристики людини та соціальної групи як суб’єктів екстремальної ситуації. Іншими словами, об’єктом екстремальної психології виступають працівники професійно-екстремальної діяльності, які займаються профілактикою та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Слід зазначити, що існують певні неузгодженості у зв’язку з предметом і об’єктом екстремальної психології. Це пов’язано з функціонуванням і реорганізацією таких міністерств, як Міністерство внутрішніх справ, Міністерство оборони, Міністерство надзвичайних ситуацій. Саме тому й виділяються такі галузі психологічної науки, як юридична психологія, військова психологія й екстремальна психологія, які вивчають поведінку людей в екстремальних умовах, проте психологічне забезпечення спрямоване на суб’єктів різних видів професійної діяльності: військовослужбовців, працівників внутрішніх справ, пожежників-рятувальників. У вищезазначених галузях психології розглядаються аспекти поведінки особистості у надзвичайних ситуаціях різних типів: екстремальна психологія розглядає поведінку людини в ситуаціях техногенних і природних катастроф (пожежа, землетрус, аварії тощо); юридична психологія вивчає особливості поведінки в надзвичайних ситуаціях суспільно-політичного характеру (тероризм, бандитизм, паніка у натовпі); військова психологія аналізує психотравмуючі чинники та їх вплив на психіку особистості в умовах воєнних дій.

У межах дослідження важливим є розуміння сутності проблем екстремальної психології як відображення різних видів професійної діяльності у надзвичайних ситуаціях. Так, представник юридичної психології О. Тімченко вказує на необхідність окремого виділення екстремальної юридичної психології як науково-практичного розділу, який вивчає психологічні закономірності діяльності правоохоронних органів при виникненні надзвичайних обставин і ситуацій, пов’язаних із підвищеним професійним ризиком. Основним завданням екстремальної юридичної психології вчений визначає психологічне забезпечення професійної та функціональної надійності персоналу при виконанні завдань в умовах, що потребують граничної мобілізації фізичних психологічних і моральних якостей особистості.

Представники військової психології розглядають психічні стани (страх, фобії, висотна ейфорія, апатії тощо), які виникають у фахівців у надзвичайних ситуаціях воєнного часу (М. Варій, 2003); розробляють методи регуляції та саморегуляції психічних станів військовослужбовців у екстремальних умовах (А. Г. Маклаков, 2004); аналізують стрес-фактори, які впливають на ефективність професійної діяльності (В. Лебедєв, 1989); впроваджують новітні технології у психологічну екстремальну підготовку особового складу військових підрозділів (А. Караяні, І. Сиром’ятников, 2006; А. Воробйов, 2012).

Психологи Міністерства надзвичайних ситуацій досліджують такі проблеми, як психологічне забезпечення професійних дій із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (Ю. Шойгу, 2007); психологічні основи прогнозування, підвищення і відновлення працездатності працівників пожежно-рятувальних підрозділів (М. Кришталь, 2011); екстремально-професійна підготовка до діяльності (М. Козяр, 2009); психологічне забезпечення окремих видів діяльності (В. Садковий, 2009); проблеми психологічної придатності, професійної та функціональної надійності діяльності фахівців (О. Тімченко, 2007).

Методологічну основу психології екстремальних ситуацій складають концептуальні підходи до вивчення психологічного стресу (В.О. Бодров, Л.О. Китаєв-Смик, R. Lazarus, А.Б. Леонова, Н.І. Наєнко, Г. Сельє, C.D. Spielberger, В.В. Су-ворова та інш.).

Суттєве значення для розвитку психології екстремальних ситуацій мають:

• положення, що пов’язані з розробленою у вітчизняній психології теорією єдності психіки і діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов та інш.);

• теоретичні положення загальної та генетичної психології, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб’єкта власної життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко та інш.);

• системно-структурний підхід до вивчення психологічної готовності до діяльності (О.Д. Ганнушкін, М.І. Д’яченко, Л.С. Нерсесян, В.М. Пушкін, О.Д. Сафін, М.І. Томчук та інш.);

• концепція відстрочених реакцій на травматичний стрес (посттравматичних стресових реакцій) (Ф.В. Бассін, Д. Вільсон, М. Горовиць, Л.А. Пергаменщик, Н.В. Тарабрина, Ч. Фіглі, З. Фрейд, Д. Шпігель та інш.).

Джерела психології екстремальних ситуацій складають:

• нормативно-правові документи, що регулюють діяльність органів та підрозділів МНС України;

• дані про особливі психічні стани і реакції, що спостерігаються у ризиконебезпечних ситуаціях (Ю.О. Олександровський, Г.О. Балл, М.Д. Левітов, Ю.М. Швалб та інш.), у тому числі – фахівців екстремальних професій (С.П. Бочарова, М.С. Корольчук, І.О. Котенєв, В.С. Медведєв, О.М. Столяренко, О.В. Тімченко та інш.);

• праці сучасних вітчизняних психологів з теорії та практики психологічної допомоги (О.Ф. Бондаренко, В.П. Москалець, Н.В. Чепелєва, С.І. Яковенко, Т.С. Яценко та інш.).