9. Показання свідків, порядок їх дослідження.Імунітет свідка.

Згідно ЦПК України

Стаття 63. Показання свідка

1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.   НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 63 Цивільного процесуального кодексу України 1. Показання свідка - це один із найважливіших засобів доказування у цивільному процесі, з якого суд одержує відомості про обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Про процесуальний статус свідка див. ст. 50 - 51 ЦПК. 2. Показання свідка можуть бути отримані шляхом допиту свідка безпосередньо в судовому засіданні або в порядку судового доручення відповідно до статті 132 цього Кодексу. У випадку отримання показів свідків в порядку виконання судового доручення, такі покази оголошуються в судовому засіданні відповідно до статті 183 ЦПК. Проте у ч. 5 ст. 132 передбачено, що у випадку, якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть в суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку. Про порядок допиту свідків у судовому засіданні див. коментарі до ст. 180, 181, 182 ЦПК. 3. Друге речення коментованої статті встановлює недопустимість показань свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності. З цього можна зробити висновок, що обставини, про які він дає показання, повинні бути відомі йому особисто. На нашу думку, показання свідка з чужих слів не допускаються взагалі, а не лише тоді, коли він не може назвати джерела.

Свідок — це особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються цивільної справи. Не є доказом в цивільному процесі показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Свідком може бути лише фізична особа, тому що вона може сприймати та відтворювати інформацію.

Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім'я, місце проживання (перебування, роботи, служби) та обставини, щодо яких він може дати показання.

Однак недостатньо особі, яка бере участь у розгляді цивільної справи, заявити клопотання про виклик свідка, треба підтвердити суду, що майбутні показання такого свідка стосуються конкретної цивільної справи.

Законодавцем зазначений порядок допиту свідків в цивільному процесі.

1. Кожний свідок допитується окремо.

2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час судового розгляду. Судовий розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав.

3. Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права та обов'язки, з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань.

4. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги.

5. Присяга проголошується свідком усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

6. Допит свідка розпочинається з пропозиції головуючого в судовому засіданні розповісти все, що Йому відомо у цій справі, після чого першою йому задає питання особа, за клопотанням якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.

7. Свідок, даючи показання, може користуватися записами, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Після допиту ці записи показуються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду. Порядок використання свідком письмових записів при даванні показань встановлений ст. 181 ЦПК.

8. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задавати свідкові питання в будь-який час його допиту.

9. Допитаний свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свідку залишити зал судового засідання до закінчення розгляду справи.

10. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть задавати питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також суд.

11. Суд може призначити одночасний допит 2 чи більше свідків для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях.

Свідок має право відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом. Право на відмову від надання показань щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів гарантовано ст. 63 Конституції. Особи, які мають право відмовитися від давання показань, зазначені в ст. 52 ЦПК.

Свідок має право на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду (ст. 86 ЦПК).

Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Також законодавцем передбачено, що суд може допитати свідка за місцем його проживання або перебування з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.

За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин з'явитися в судове засідання і проживає за межами територіальної підсудності суду, що розглядає справу, допитується суддею суду за місцем проживання свідка. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.

У ст. 94 ЦПК передбачено один з видів заходів процесуального примусу, а саме привід до суду свідка на той випадок, якщо останній не виконує вимог суду щодо його виклику, через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про привід до суду передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

Злісна неявка свідка до суду може бути визнана проявом неповаги до суду і спричинити відповідальність свідка за ст. 185-3 КпАП.

Однак не підлягають приводу до суду особи, які не можуть бути допитані відповідно до ст. 51 ЦПК, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди 1 і 2 груп, особи, які доглядають дітей віком до 6 років або дітей-інваліді в.

Якщо в судове засідання не прибули свідок, експерт, спеціаліст, суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість продовження судового розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про оголошення перерви. Одночасно суд може вирішити питання про привід свідка, експерта, спеціаліста, які не з'явилися.

Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами перекладача (ст. 7 ЦПК).

За завідомо неправдиві показання або за відмову віддавання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність. Неправдивими визнаються такі показання свідка, які полягають у неправдивому викладенні суду обставин, що мають значення для встановлення істини у цивільній справі. Також законодавець передбачив кримінальну відповідальність за відмову свідка від давання показань у межах цивільного процесу.

Не можуть бути допитані як свідки:

— недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі та нездатні через свої фізичні або психічні вади вірно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати з цього приводу показання. У випадку, якщо в суду будуть докази, які підтверджують такі обставини, суд повинен відмовити особі у клопотанні про допит такого свідка. Так, до фізичних вад, за наявності таких особа може не мати можливості давати показання в цивільній справі, може бути віднесена сліпота такої особи, внаслідок якої вона не могла сама бути очевидцем події. Але ця сама особа може підтвердити обставини, сприйняті на слух;

— особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, про такі відомості. Наприклад, представники в судовому процесі, захисники у кримінальних справах — про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника, оскільки норми про адвокатську таємницю передбачають, що нею є питання, за якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, отриманих адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків (ст. 9 Закону "Про адвокатуру"). Крім того, відповідно до ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. не підлягає розголошенню лікарська таємниця тощо;

— священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

-— професійні судді, народні засідателі та присяжні — про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення. Так, законодавцем чітко зафіксовано, що під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.

Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Треба також враховувати конституційне право фізичної особи відмовитися від давання показань. Але така відмова повинна бути щодо конкретно визначених суб'єктів. Тобто щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб).

Так, згідно зі ст. 63 Конституції особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Однак необхідно враховувати, що у випадку, якщо ці особи не скористаються правом на відмову давати показання, це не звільняє їх від кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивих показань, передбаченої ст. 384 КК.

Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити суд про причини відмови. Якщо особа відмовляється давати показання в процесі, їй потрібно не тільки повідомити суду про причини такої відмови, але й підтвердити зазначені причини відповідними документами. Це можуть бути документи, з яких вбачається їх родинний зв'язок, наприклад, братів та сестер; у дружини, чоловіка є обов'язок надати суду свідоцтво про шлюб тощо.