Експертиза розчленованого трупа

Якщо в морг поступають частини розчленованого трупа і інших предметів, виявлених разом з ним, робиться дуже ретельний і детальний їх опис і фотографування.

При експертизі розчленованого трупа необхідно визначити:

1. Людині або тварині належать частини трупа;

2. Групову і типову приналежність частин трупа шляхом дослідження крові, м'яких тканин або кісток;

3. Наявність ознак отруєння за допомогою судово-хімічного дослідження;

4. Особливості протезів, у тому числі зубних (якщо є), і зразків волосся з голови, зовнішніх статевих органів і інших частин тіла.

Документація судово-медичної експертизи

Кожне судово-медичне дослідження документується за формою, передбаченою законом.

У усіх випадках судово-медичної експертизи складається Висновок судово-медичної експертизи.

На підставі постанови слідчого ( чи ухвали суду) проводиться судово-медична експертиза і складається «Висновок судово-медичної експертизи».

Структура укладення (акту) судово-медичної експертизи (дослідження) :

1) Вступна частина

2) Описова (дослідницька) частина

3) Висновки (висновок). Історія розвитку судової медицини

В глибокій старовині спостерігалися окремі випадки практичного застосування медичних відомостей для судових і слідчих цілей.

Наприклад, в Древньому Римі в 44г. до нашої ери було зроблено дослідження трупа Юлія Цезаря придворним лікарем Антистієм, який виявив 23 рани, і тільки одну визнав смертельною.

У кодексі Юстиніана, покладеним в основу римського права (529-534гг. нашої ери), говориться про роль лікарів в судовому процесі, що «лікарі власне не свідки, вони більш судді, ніж свідки».

Виникнення наукової судової медицини в Європі відноситься до XVI століття, коли було введено кримінальне укладення Карла V («Кароліна», 1532г.), яке передбачало проведення судово-медичної експертизи в справах, пов'язаних з оглядом трупів у разі дітовбивства, різних поранень, а також при лікарських помилках.

У Росії в XVI - XVII вв. в окремих випадках проводилася експертиза живих рекрутів, і огляд трупів осіб, загиблих насильницькою смертю.

Офіційне застосування судово-медичної експертизи введене в Росії в 1716г. Військовим статутом Петра I.

Військовий статут передбачав обов'язкову судово-медичну експертизу трупа у випадках насильницької смерті із складанням письмового укладення. Зважаючи на відсутність достатнього числа лікарів розтин трупів робилися у великих містах при великих госпіталях.

У 1828г. був затверджений «Статут судової медицини», а в 1829г. були опубліковані «Правила для лікарів при судовому огляді і розкритті мертвих тіл».

Викладання судової медицини в Росії почалося в 90-х роках XVIII століття в Московському університеті.

За радянських часів в жовтні 1918г. був організований підвідділ судово-медичної експертизи в Народному комісаріаті охорони здоров'я і була створена струнка система судово-медичної служби, яка існує і нині.

У Україні в 1995 році був виданий Указ МОЗ України

«Про розвиток і удосконалення судово-медичної служби України«, який зараз регламентує судово-медичну діяльність в нашій країні.