- •1 Завдання на курсовий проект
- •2 Визначення основних параметрів локомотива
- •2.1 Дотична потужність локомотива
- •2.2 Зчіпна вага локомотива
- •2.3 Розрахунок і побудова тягової характеристики локомотива
- •2.4 Вибір діаметра коліс локомотива
- •2.5 Розрахунок параметрів тягового редуктора
- •Де nдmax – максимально допустима частота обертання якоря тед (приймаємо в розрахунках рівною 2200 – 2300 хв-1) Підставляючи вирази (2.13), (2.14) у формулу (2.12) одержимо
- •3.1 Визначення розмірів візка локомотива
- •3 Визначення основних розмірів екіпажної частини
- •3.2 Визначення розмірів локомотива
- •4 Компонування локомотива
- •4.1 Розміщення основного та допоміжного обладнання локомотива
- •4.2 Будова та робота основних вузлів екіпажної частини локомотива
- •5 Розрахунок ресорного підвішування
- •5.1 Вибір схеми і розрахунок на міцність пружних елементів ресорного підвішування
- •5.1.1 Розрахунки на міцність листової ресори
- •5.1.2 Розрахунок на міцність гвинтової пружини
- •6 Витків.
- •5.1.3 Розрахунки на міцність гумового амортизатора
- •5.1.4 Визначення жорсткості та статичного прогину ресорного підвішування
- •5.2 Визначення частоти коливань підресореної маси
- •5.3 Визначення критичної швидкості руху
- •5.4 Розрахунок демпфірування коливань
- •6 Вписування локомотива в криву
- •6.1 Геометричне вписування методом параболічної діаграми
- •6.2 Динамічне вписування локомотива в криву
- •6.2.1 Загальні питання
- •6.2.2 Складання рівнянь рівноваги сил і моментів
- •6.2.3 Визначення сил, що входять до рівнянь рівноваги
- •6.2.4 Изначення сумарних моментів сил тертя і повертальних моментів
- •6.2.5 Оцінка динамічних якостей проектованого тепловоза
- •6.2.6 Приклади динамічного вписування.
- •Список літератури
5.4 Розрахунок демпфірування коливань
У ресорному підвішуванні тепловозів демпфірування (гасіння коливань) здійснюється за допомогою гасників сухого тертя (фрикційних), або листових ресор. В окремих випадках використовуються гідравлічні гасники, які ненадійно працюють у буксовій ступені через дію на них ударних (імпульсних) навантажень. Тому гідрогасники частіше використовуються в другій ступені ресорного підвішування (ТЕП70), в якій від дії ударних навантажень вони захищені пружністю буксової ступені підвішування.
У дослідній експлуатації використовуються пневматичні гасники, робочим тілом яких є стиснуте повітря. Такі гасники надійно працюють в обох ступенях ресорного підвішування.
Демпфіруючий вплив на систему мають гумові амортизатори, у яких є внутрішнє тертя.
Демпфірування в ресорному підвішуванні прийнято вважати задовільним, якщо робота тертя, утворена демпферами, складає 3-6% роботи пружних сил підвішування в цілому. Ця величина носить назву коефіцієнта відносного тертя.
Робота пружних сил підвішування візка
,
(5.39)
де
статичний
прогин підвішування,
;
жорсткість
підвішування візка,
;
величина
відхилення рами візка при коливаннях
(динамічний прогин).
При розрахунках слід задатись величиною динамічного прогину
.
Робота сил тертя в підвішуванні візка, яка утворена фрикційними гасниками, Дж
,
(5.40)
де
сила
тертя одного гасника, кН,
кН;
число гасників (
).
Коефіцієнт відносного тертя
За необхідності слід збільшити силу тертя, яка утворена фрикційним демпфером.
Робота сил в’язкого тертя гідрогасників візка, Дж,
,
(5.41)
де
сумарний
коефіцієнт опору гасників візка,
,
,
(5.42)
де
коефіцієнт відносного демпфірування
рекомендує значення
);
критичний
коефіцієнт опору, при якому коливання
практично відсутні,
,
,
(5.43)
де жорсткість підвішування візка, кН/мм;
вага підресореного вантажу, кН.
Коефіцієнт відносного тертя ресорного підвішування візка з листовими ресорами визначається за формулою
,
(5.44)
де
коефіцієнт відносного тертя листової
ресори;
- кількість
листових ресор у візку;
частина
навантаження на кожну ресору.
Частина
навантаження на листову ресору при
збалансованому підвішуванні тривісного
візка
.
У візка
є чотири листових ресори:
.
Коефіцієнт відносного тертя ресори
,
(5.45)
де
коефіцієнт
тертя між листами ресори; приймаємо в
умовах недостатнього змащення рівним
0,4;
товщина
листа, мм;
довжина ресори, мм;
загальна
кількість листів у ресори.
Розміри листової ресори визначені або прийняті вище.
6 Вписування локомотива в криву
6.1 Геометричне вписування методом параболічної діаграми
Щоб забезпечувати рух локомотива по кривій ділянці шляху, доводиться враховувати особливості такого руху як при укладанні рейок, так і при конструюванні локомотивного екіпажа. При великій жорсткій базі локомотива може відбутися заклинювання гребенів бандажів у середині рейкової колії кривих малого радіуса. Для того щоб цього не сталося, криві малого радіуса укладають зі збільшеною шириною колії.
Для полегшення вписування локомотивного екіпажа в криві малого радіуса застосовують поворотні візки і роблять осьовий розбіг колісних пар.
Для оцінки доцільності застосування заходів, що забезпечують проходження локомотива по кривих, необхідно перш за все розглянути геометричні співвідношення між розмірами рейкової колії і локомотивного екіпажа. Вирішення цих питань становить предмет розрахунків геометричного вписування у криві. При цьому вирішуються такі завдання:
- чи вписується локомотив з даною жорсткою базою в криву заданого радіуса;
- визначається необхідний осьовий розбіг;
- визначається кут набігання колісних пар на зовнішню рейку при найбільшому перекосі екіпажа;
- визначаються максимальні відхилення кінців і середин рам екіпажа відносно рейкового шляху в кривій.
Через відмінності в розмірах кривої, бази екіпажа і зазора в кривій застосування звичайного масштабу для розв’язання задач геометричного вписування графічним способом неможливо. Щоб використовувати графічний метод вписування, доводиться вдаватися до спеціальних прийомів.
Якщо для поперечних і поздовжніх напрямів обрати різні, не пов'язані один з одним масштаби, то коло, що зображує кругову криву рейкової колії, перетворюється в еліпс, який на ділянці, де вписується локомотив (при вершині еліпса), з великим ступенем точності може бути замінений параболою. Цей спосіб вписування називається параболічним.
Порядок вписування:
1 Викреслюється база локомотива в масштабі mX=1/n, при цьому можна прийняти n рівним 25-50.
2 Знаходять ординати рейкових шляхів. Ординати зовнішньої рейки визначають за формулою
, (6.1)
де х - поточні абсциси бази локомотива (креслярські),
R - заданий радіус кривої, мм;
my - масштаб по вертикалі, який зазвичай приймають рівним 1:1 або 1:2.
Для більш точної побудови параболи необхідно брати більше значень х. Розрахунок координат точок параболи зводять у таблицю 6.1.
Таблиця 6.1 - Розрахунок координат точок параболи
Х |
Х1 |
Х2 |
Х3 |
………… |
Хn |
X2 |
(Х1)2 |
(Х2)2 |
(Х3)2 |
…………. |
(Хn)2 |
y |
y1 |
y2 |
y3 |
………….. |
yn |
За обчисленими значеннями y будують параболу, яка зображує зовнішню рейку (рисунок 6.1).
Зображення внутрішньої рейки буде отримано, якщо параболу зовнішньої рейки зрушити паралельно самій собі уздовж осі y на величину
, (6.2)
де 2σ - сумарний зазор між гребенем бандажа і рейкою на прямій ділянці колії, мм;
Δ - розширення рейкової колії в кривій, мм.
Рисунок 6.1 - Вписування тепловоза в криву параболічним методом
Схема екіпажа зображується в масштабі mX так, щоб поздовжня вісь кузова була паралельна осі Ох.
При mX і будь-якому mY стріла у вертикальному напрямку буде в натуральну величину.
При параболічному методі всі зазори і відхилення повинні вимірюватися тільки вертикально. Кути зображуються у спотвореному вигляді і визначаються з виразу
(6.3)
При геометричному вписуванні досліджуються такі положення екіпажа:
-положення притиснення до зовнішньої рейки (установлення по хорді або динамічне);
-положення найбільшого перекосу;
-притиснення до внутрішньої рейки;
-проміжне положення;
При всіх досліджених положеннях визначаються:
-потрібні розбіги колісних пар;
-величини зазорів між гребенем бандажа та рейкою;
-кути набігання колісних пар;
-кути між осями кузова та візків.
