1. Необов'язковість gui

Linux має графічну складову. Linux здатний працювати з високоякісними графічними адаптерами і моніторами для вирішення деяких завдань. Однак графічне оточення не є невід'ємною частиною Linux. Це лише верхній рівень системи. Це означає, що GUI запускається тільки якщо і коли це необхідно. Якщо ваша система більшу частину часу витрачає на забезпечення роботи веб-додатків, ви можете відключити графічний інтерфейс і використовувати вивільнені пам'ять і CPU. Якщо вам необхідно використовувати в роботі GUI, ви можете підключити його, а закінчивши цю роботу, знову відключити.

У Linux існують і графічні засоби управління, а також засоби для виконання офісних робіт, таких як робота з електронною поштою, перегляд веб-ресурсів та обробка документів. Однак в Linux графічні засоби адміністрування зазвичай є front-end'ами для інструментів консолі (командного рядка), тобто сприймають дії користувача в графічному інтерфейсі та виконують відповідні команди в текстовому. Це означає, що все, що ви можете зробити за допомогою графічних засобів, ви також можете здійснити за допомогою команд у консолі. Крім того, використання графічних засобів не перешкоджає ручному редагування конфігураційних файлів. Значення цієї можливості може бути неочевидним. Якщо те, що робиться з використанням графічного засобу адміністрування, може бути виконано за допомогою команд в консолі, це означає, що для виконання таких завдань можуть бути створені спеціальні скрипти (послідовності операцій, які користувач може виконувати на комп'ютері). Скрипти дозволять автоматизувати завдання. Linux надає найкраще з двох і не примушує до роботи тільки в тексті або тільки в GUI. Ви самі вибираєте найбільш підходящий для вас метод.

Конфігураційні файли в Linux є зручними для сприйняття текстовими файлами. Вони схожі на файл INI в Windows. У цьому полягає філософська відмінність від підходу Windows Registry. Зазвичай конфігураційні файли стосуються окремих програм і зберігаються окремо від інших конфігурацій. Однак більшість конфігураційних файлів розміщується в дереві каталогів в одному місці (/etc), так що і шукати їх треба тут. Текстовий конфігураційний файл легко скопіювати, перевірити і відредагувати конфігурацію без використання спеціальних системних засобів.

2. Розширення в іменах файлів

У Linux розширення імен файлів не використовуються для визначення типів файлів. Вірніше, для визначення типу файлу в Linux аналізується зміст header (заголовку). Ви все ж можете використовувати розширення для зручності сприйняття, але для Linux вони не мають значення. З іншого боку, деякі програми, наприклад, веб-сервер, можуть використовувати домовленості з найменувань для ідентифікації типів файлів, але це стосується окремих додатків.

У Linux для ідентифікації виконуваних файлів використовуються права доступу до файлів. Будь-якого файлу можна присвоїти статус виконуваного, так що творець програми або скрипта або адміністратор може зробити їх виконуваними. Одне з явних переваг такого підходу — безпека.