1. Історичні етапи становлення правової роботи в народному господарстві.

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 p., політичні та соціально-економічні перетворення, спрямовані на розбудову демократичної правової держави, докорінно змінили і сферу суспільного виробництва.

За таких умов дедалі більшою мірою підвищуються роль і значення правових форм і методів управління економікою, правового забезпечення виробничої діяльності, зміни законності у сфері господарювання, державної, трудової, виробничої, технологічної дисципліни на всіх рівнях і в усіх ланках економіки країни. Реалізувати ці завдання, ефективно захистити законні права та економічні інтереси підприємств, організацій і установ покликані юридичні служби.

Роль юридичних служб постійно зростатиме, бо у процесі розбудови правової держави особливо актуальною стає законність — одностайне розуміння, суворе і неухильне виконання законів усіма органами, організаціями, посадовими особами і громадянами в усіх сферах суспільного життя. Законність, правопорядок у сфері економіки — це система врегульованих правом суспільних відносин у сфері керування діяльністю господарських організацій.

Ознайомлення з історією організації та діяльності юридичних служб дає змогу з’ясувати їх передісторію, етапи еволюції та вдосконалення.

Уперше про юрисконсультів згадується в декреті РНК “Про оплату праці службовців та працівників радянських установ” від 27 липня 1918р., де всі працівники поділялись на чотири групи, кожна з яких поділялась, у свою чергу, на категорії. Юрисконсульти були віднесені до II категорії першої групи відповідальних працівників. Спочатку контроль за діяльністю юрисконсультів був покладений на загальноконсультаційний відділ наркомату юстиції. Але з лютого 1923 p. контроль за їхньою діяльністю в порядку загального нагляду здійснювала прокуратура. Далі було ще кілька реорганізацій у цій сфері. На першому загальносоюзному засіданні юрисконсультів державної промисловості (17-22 травня 1925р.) обговорювались актуальні питання правового регулювання господарської діяльності держави. Того ж року РНК затвердила Положення про юрисконсультів державних підприємств і Положення про бюро юрисконсультів. Структурно юридичні служби діяли при керуючому органі підприємства і тільки йому підпорядковувались. Після другого всесоюзного засідання (20-25 березня 1927р.) було прийнято постанову “Про юрисконсультів державних установ, підприємств та кооперативних організацій і нагляд за їх діяльністю”. Знову нагляд за законністю діяльності юрисконсультів здійснювала прокуратура. Після створення в 30-х роках галузевих наркоматів з власними юридичними службами зв’язок цих служб з прокуратурою майже припинився. А в період Великої Вітчизняної війни посади юрисконсультів на багатьох підприємствах взагалі були скорочені (через особливі умови воєнного часу, зниження ролі договорів у народному господарстві та ін.).

Рада Міністрів СРСР постановою “Про укладення господарських договорів” від 21.04.1949 визнала за потрібне поновити діяльність юридичних служб у господарських органах.

А вже починаючи з 1953 р. у центральних і місцевих органах державної влади, на підприємствах, в організаціях і установах було створено юридичні служби. Новий етап розвитку і вдосконалення юридичних служб у народному господарстві почався під час економічної реформи 1965 p. Але тільки з прийняттям директивними органами постанови “Про покращення правової роботи в народному господарстві” від 23 грудня 1970 p. діяльність юридичних служб набрала вигляду стрункої системи.

Організація діяльності юридичної служби в народному гос­подарстві в процесі свого розвитку постійно удосконалювалася. Спочатку, до 1922 року працівники юридичної служби, зокрема, юрисконсульти були підзвітні і організаційно підпорядковані На­родному комісаріату юстиції і у своєї діяльності юрисконсульти керувалися постановами Народного Комісаріату юстиції РРФСР, зокрема постановою «Про відділи юстиції у Москві та Петрог­раді». В постанові регламентувалося необхідність надання юри­дичними відділами та юрисконсультами висновків з юридичних питань. Правова допомога підприємства надавалася юридичними службами або юрисконсультами відповідних Рад народних депу­татів, а в деяких випадках відповідних відомств.

У другий половині 30 років, коли відбувався процес створен­ня галузевих наркоматів, роль органів юстиції в організаційному керівництві юридичних служб суттєво знизилася. В окремих нар­коматах юридичні служби апарату взяли на себе функції методич­ного керівництва юрисконсультами системи. Проте, вони нерідко включалися у склад різних невідокремлених структурних підроз­ділів і не мали достатньої самостійності для виконання вказаної роботи.

Як правило фахівцям юридичної служби або юрисконсультам відводилася роль радників, тому вони не брали активної участі в діяльності суб'єктів господарського права та суттєво не впливали на внутрішньогосподарські відносини. Іноді юрисконсульта вклю­чали в який-небудь відділ апарату управління підприємства і його робота практично обмежувалася рамками цього відділу.

Становлення діяльності юридичної служби стримувалося від­сутністю чіткого нормативного регулювання відносин, пов'язаних з виконанням даної роботи. Проте подальше вдосконалення уп­равління господарством розвитку товарно-грошових відносин в області економіки створювало об'єктивні передумови поліпшення роботи правових служб в народному господарстві.

Це положення знайшло нормативне закріплення в постанові Ради Міністрів СРСР від 30 червня 1967 року «Про подальше поліпшення порядку укладення договорів на постачання продук­ції для матеріально-технічного постачання підприємств і організа­цій». Відповідно до цієї постанови в колишніх республіках СРСР затверджувалися відповідні положення про юридичну службу.

Зокрема, постановою Ради Міністрів РРФСР від 29.03.1963 року було затверджено Примірне положення про юридичний від діл, головного (старшого) юрисконсульта, юрисконсульта підприємства, установи, організації.

Таким чином, вперше республіканським законодавством було визначене правове положення працівників юридичних служб неза­лежно від того, в якій галузі народного господарства вони працю, ють. І хоча положення про юридичну службу мало певні недоліки саме їх поява була великим кроком вперед для вдосконалення пра­вової роботи. Це спричинило за собою помітні практичні зрушен­ня: на підприємствах вводилися нові, розширювалися раніше існу­ючі юридичні служби. Останнім надавалася самостійність, вони були підпорядковані безпосередньо керівникам підприємств.

Важливу роль у підвищенні ролі юрисконсульта на підпри­ємстві відіграла постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 23.12.1970 року №1025 «Про поліпшення правової роботи у на­родному господарстві»1. Цією постановою на Міністерство юсти­ції СРСР та його підрозділи на місцях були покладено методичне керівництво правовою роботою в народному господарстві, надано право проводити ознайомлення з станом правової роботи на кон­кретному підприємстві та надавати відповідні рекомендації щодо її поліпшення, узагальнювати практику постановки правової ро­боти, її ефективності. Саме в той час Міністерству юстиції СРСР та іншим міністерства і відомствам СРСР було надано завдання вжити заходи щодо удосконалення господарського законодавства СРСР.

В зв'язку з більш широким використанням економічних ме­тодів управління, велику актуальність у всіх сферах діяльності отримали питання матеріальної відповідальності як специфічного засобу економічного стимулювання господарських органів. Це у свою чергу посилило увагу до питання поліпшення правової робо­ти в народному господарстві.

Проте з часом було потрібно не тільки підвищення рівня пра­вової роботи, але й значне зміцнення юридичної служби в народ­ному господарстві, чітке визначення її завдань, функцій, прав та обов'язків. Важливим кроком в цьому напрямі з'явилося затвер дження постановою Ради Міністрів СРСР 22.06.1972 року Загаль­ного положення про юридичний відділ (бюро), головного (старшо­го) юрисконсульта міністерства, відомства, виконавчого комітету Ради народних депутатів, підприємства, організації, установи.

Зазначене положення більш повно регулювало відносини, учас­никами яких були працівники юридичних служб. Одне з головних місць у здійсненні правової робота на підприємстві відводилися саме юридичній службі, як самостійному спеціалізованому струк­турному підрозділу господарюючого суб'єкта, покликаного займа­тися питаннями сугубо правового характеру. Тим самим, юридич­на служба була визнана самостійною функціонуючою службою підприємства (установи, організації), що виконує контрольні функції за дотриманням діючого законодавства на конкретному підприємстві (установі, організації) та надає правову допомогу керівникам, адміністрації і підрозділам підприємства (установи, організації) у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням за­конодавства.

Крім того Рада Міністрів Української РСР постановою від 01.10.1986 року №350 «Про підготовку юридичних кадрів для ра­дянських органів» відмітила, що завдання підвищення ролі Рад на родних депутатів у забезпеченні суворого і неухильного виконай, ня законів, потребує посилення юридичної підготовки працівників радянських органів, з метою прийняття компетентних рішень.