Розрахунок пропускної здатності клапана

Пропускну здатність запобіжного клапана для парів і газівслід розраховувати за формулою:

, МПа,

де -щільність реального газу підраховують за формулою:

, МПа

R –визначають по таблиці А.1, ;

– визначають по таблиці А.2 (для ідеального газу B4 = 1);

- выбираютьза таблицями А.1

Приклад розрахунку

Вихідні дані

Газ – Етилен

Площа перерізу клапанаF = 25 мм²

Коефіцієнт витрат, α₁ = 0,3

Температура робочої середи перед клапаном T₁ = 373 К

Найбільший надлишковий тискP₁ = 100 МПа

Пропускна здатність запобіжного клапана:

Щільність:

кг/м³

Варіант	Газ	Площа перерізу клапанаF, мм2	Коефіцієнт витрат, α1	Температура робочої середи перед клапаном T1, К	Найбільший надлишковий тискP1, МПа
1	Азот	10	0,15	273	10
2	Повітря	15	0,20	323	20
3	Водень	20	0,25	373	100
4	Кисень	25	0,30	473	10
5	Метан	30	0,35	273	20
6	Окис вуглецю	35	0,4	323	30
7	Двуокис вуглцю	40	0,45	373	60
8	Етилен	45	0,5	473	70

Газ	k	при 0 <		R, Дж/(кг*К)
Азот	1,40	0,770	0,528	298,0
Аммиак	1,32	0,757	0,543	490,0
Аргон	1,67	0,825	0,488	207,0
Ацетилен	1,23	0,745	0,559	320,0
Бутан	1,10	0,710	0,586	143,0
Водород	1,41	0,772	0,527	4120,0
Воздух	1,40	0,770	0,528	287,0
Гелий	1,66	0,820	0,483	2080,0
Дифтордихлорметан	1,14	0,720	0,576	68,6
Кислород	1,40	0,770	0,528	259,0
Метан	1,30	0,755	0,547	515,0
Хлористый метил	1,20	0,730	0,564	165,0
Окись углерода	1,40	0,770	0,528	298,0
Пропан	1,14	0,720	0,576	189,0
Сероводород	1,30	0,755	0,547	244,0
Сернистый ангидрид	1,40	0,770	0,528	130,0
Углекислый газ	1,31	0,755	0,545	189,0
Хлор	1,34	0,762	0,540	118,0
Этан	1,22	0,744	0,560	277,0
Этилен	1,24	0,750	0,557	296,0

Таблиця А.2

P1 + 0.1, МПа (P1 + 1, кгс/см2)	ЗначенняВ4 при T1K(t1, ºС)
	273 (0)	323 (50)	373 (100)	473 (200)
для азоту, повітря
0	1.00	1.00	1.00	1.00
10.0(100.0)	0.98	1.02	1.04	1.05
20.0 (200.0)	1.03	1.08	1.09	1.10
30.0 (300.0)	1.13	1.16	1.17	1.18
40.0 (400.0)	1.27	1.26	1.25	1.24
100.0(1000.0)	2.03	1.94	1.80	1.65
для водню
0	1.00	1.00	1.00	1.00
100.0 (1000.0)	1.71	1.60	1.52	1.43
для кисню
0	1.00	1.00	1.00	1.00
10.0(100.0)	0.92	0.97	1.00	-
20.0 (200.0)	0.91	-	1.02	1.06
30,0 (300.0)	0.97	-	1.07	1.10
40.0 (400.0)	1.07	-	1.12	1.14
50.0 (500.0)	1.17	-	1.20	1.19
80.0 (800.0)	1.53	-	1.44	1.37
100.0(1000.0)	1.77	-	1.59	-
для металу
0	1.00	1.00	1.00	1.00
10.0 (100.0)	0.78	0.90	0.96	1.00
15.0(150.0)	0.73	0.88	0.95	1.01
20.0 (200.0)	0.77	0.89	0.96	1.02
30.0 (300.0)	0.90	0.96	1.01	1.08
50.0 (500.0)	1.20	1.20	1.20	1.20
100.0(1000.0)	2.03	1.87	1.74	1.62
для окису вуглецю
0	1.00	1.00	1.00	1.00
10.0(100.0)	0.97	1.01	1.03	1.05
20.0 (200.0)	1.02	1.06	1.08	1.11
30.0 (300.0)	1.12	1.16	1.17	1.18
40.0 (400,0)	1.26	1.25	1.24	1.23
100.0(1000.0)	2.10	1.94	1.83	1.70
для двоокису вуглецю
0	1.00	1.00	1.00	1.00
5.0 (50.0)	0.10	0.60	0.80	0.93
10.0 (100.0)	0.20	0.40	0.75	0.87
20.0 (200,0)	0.39	0.43	0.60	0.87
30.0 (300.0)	0.57	0.57	0.66	0.88
60.0 (600.0)	1.07	1.02	1.01	1.07
100.0(1000.0)	1.70	1.54	1.48	1.41
для етилену
0	1.00	1.00	1,00	1.00
5.0 (50.0)	0.20	0.74	0.87	0.96
7.0 (70.0)	0.23	0.60	0.81	0.94
10.0 (100.0)	0.32	0.47	0.73	0.92
15.0(150,0)	0.45	0.51	0.68	0.90
20.0 (200.0)	0.58	0.60	0.70	0.89
30.0 (300.0)	0.81	0.81	0.82	0.95
100.0(1000.0)	235	2.18	1.96	1.77

1. Вимоги безпеки до інструментів.

2. Визначте небезпечні зони, обладнання та засоби захисту.

3. Безпека пристрою та експлуатації машин і механізмів.

4. Класифікація засобів захисту.

5. Окремі види засобів захисту, докладно.

6. Конструкція і матеріал огороджуючих пристроїв.

7. Види запобіжних клапанів.

Практична робота №2Безпека при експлуатації навантажувально-розвантажувальних машин і механізмів. (2 год.)

Розрахунок стійкості баштового крана

Для безпечної організації монтажних робіт виконати розрахунок стійкості баштового крана.

Потрібно:

Перевірити вантажну стійкість баштового крана з урахуванням додаткових навантажень і ухилу шляху при підйомі вантажу вагою Q, кН (без переміщення крана).

Вихідні дані: вага крана G, кН; виліт стріли крана Lв стр, м; довжина колії Lкол, м; ширина колії Sкол, м; відстань від осі обертання стріли до центра ваги крана с, м; швидкість підйому вантажу v =0,5 м/с; час хитливого режиму роботи крана при пуску й гальмуванні t, с; вітрове навантаження на кран W, Па; вітрове навантаження на вантаж W1, Па; відстань від головки рейки до центра додатка вітрового навантаження на кран ρ, м; частота обертання крана навколо вертикальної осі n, хв-1; відстань від головки рейки до оголовка стріли крана h, м; відстань від головки рейки до центра ваги підвішеного вантажу Н, м; кут нахилу шляху крана α, о; відстань від осі обертання крана до ребра перекидання b, м; відстань від осі обертання крана до центра ваги вантажу, що піднімається, а, м; відстань від центра додатку вітрового навантаження - на вантаж до головки рейки ρ1, м; відстань від центра ваги крана до головки рейки h1, м. Розрахункова схема приведена на рис. 1.

Вихідні дані за варіантами наведені в табл. 3.7а

Таблиця 3.7а - Вихідні дані за варіантами

Номер у журналі списку групи	Номер у журналі списку групи Варіативний параметр:	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Q, кН	80	100	40	52	100	60	48	40	80	120
2	n, об/хв.-1	0,2	0,44	0,6	0,2	0,44	0,6	0,44	0,6	0,44	0,6
3	G, кН	250	300	200	180	200	220	270	350	370	265
4	с, м	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3
5	h1, м	15	15	10	15	10	12	15	15	10	12
6	v, м/с	0,5	1,2	1,3	2,0	0,5	1,2	1,3	2,0	1,5	1,6
7	t, с	5	5	5	5	5	5	5	5	5	5
8	h, м	20	25	30	35	20	25	30	35	20	20
9	Н, м	20	25	20	25	20	25	20	25	20	25
10	а, град	0	1	1	2	2	0	1	3	2	2
1	b, м	2	2	2	2	2	2	2	2	2	2
12	а, м	23	24	25	26	23	24	25	26	23	22
13	W, Па	150	200	100	160	160	150	200	100	160	160
14	ρ, м	15	15	10	15	10	12	15	15	10	12
15	W1, Па	50	50	30	50	40	50	50	30	50	40
16	ρ1, м	22	20	20	20	20	20	20	20	20	20

Прискорення вільного падіння прийняти стандартним щодо нормальнихумов: g = 9,81 м/с .

Рис. 3.3 - Розрахункова схема стійкості баштових кранів з вантажем

Вказівки до розв’язання завдання:

Умови вантажної стійкості крана можна сформулювати таким чином: зазначений і розрахований згідно із завданням коефіцієнт вантажної стійкості баштових кранів К_г повинний перевищувати чи дорівнювати 1,15.

Вантажна стійкість баштового крана повинна відповідати умові

К1Мг ≤М_п,

де К₁- коефіцієнт вантажної стійкості, прийнятий для горизонтального шляху без урахування додаткових навантажень дорівнює 1,4, а при наявності додаткових навантажень (вітер, інерційні сили) і впливу найбільшого ухилу шляху, що допускається, - 1,15;

М_г - момент, створюваний робочим вантажем щодо ребра перекидання, тм;

М_п - момент всіх інших (основних і додаткових) навантажень, що діють на кран щодо того ж ребра з урахуванням найбільшого ухилу шляху, що допускається, тм.

Величину вантажного моменту М_г визначають за формулою:

Мг = Q(а - b),

де Q - вага найбільшого робочого вантажу, Н;

а - відстань від осі обертання крана до центра ваги найбільшого робочого вантажу, підвішеного до гака, при установці крана на горизонтальній площині в м;

b - відстань від осі обертання крана до ребра перекидання, м.

Величину утримуючого моменту М_п, що виникає в крані від дії основних і додаткових навантажень, знаходять з виразу:

Мп =М'в - Му Мцс - Ми - М_в,

де

М'_в - відновний момент від дії власної ваги крана:

М'_в=G(b+c)cos а,

G - вага крана, Н;

с -відстань від осі обертання крана до його центра ваги, м;

α- кут нахилу шляху крана, град (для пересувних стрілових кранів, а також кранів-екскаваторів α =3° при роботі без виносних опор і α =1,5° при роботі з виносними опорами; для баштових кранів α =2° при роботі на тимчасових шляхах і α = 0° при роботі на постійних шляхах);

М_у - момент, що виникає від дії власної ваги крана при ухилі шляху:

Му=G ,

- відстань від центра ваги крана до площини, що проходить через точки опорного контура, м;

М_{ц с} - момент від дії відцентрових сил:

п - частота обертання крана навколо вертикальної осі, хв^-1;

h - відстань від оголовка стріли до площини, що проходить через місця опорного контуру, м;

Н - відстань від оголовка стріли до центра ваги підвішеного вантажу (при перевірки на стійкість вантаж піднімають над землею на 0,2 - 0,3 м);

М_и - момент від сили інерції при гальмуванні вантажу, що опускається:

М_н = (a-b),

- швидкість підйому вантажу, м/с (при наявності вільного опускання вантажу розрахункову величину швидкості приймають рівною 1,5 м/с);

g - прискорення сили ваги, рівне 9,81 м/с ;

t - час несталого режиму роботи механізму підйому (час гальмування вантажу), с;

М_в - вітровий момент:

Мв = Мв.к + Мв.г = ,

М_в.к - момент від дії вітру на кран;

М_в.г - момент від дії вітру на підвішений вантаж;

- сила тиску вітру, що діє паралельно площини, на яку встановлений кран, на навітряну площу крана, Па;

- сила тиску вітру, що діє паралельно площини, на якій установлений кран, на навітряну площу вантажу, Па;

с = h₁ і с₁ = h відстань від площини, що проходить через місця опорного контуру, до центра додатка вітрового навантаження, м.

Величину коефіцієнта вантажної стійкості крана, не призначеного для переміщення з вантажем, визначають за формулою:

Примітки: тиск вітру на кран W визначають за формулою:

W = k*q*F,

де к- коефіцієнт аеродинамічного опору (для суцільних балок формою прямокутного перерізу k=1,49, для прямокутних кабін машиністів, противаг, відтяжок кранів і т.п. k=1,2; для конструкцій з труб діаметром 170 мм k=0,7, а з труб діаметром 140-170 мм k=0,5);

q - розрахунковий напір вітру, Па;

F - навітряна поверхня крана і вантажу, .

При проведенні розрахунку кранів на вантажну стійкість тиск вітру для більшості районів країни приймають: для самохідних стрілових кранів - 250 Па, для високих баштових монтажних кранів - 150 Па.

Для кранів висотою (чи встановлюваних на висоті) над поверхнею землі від 20 до 100 м розрахунковий напір визначають інтерполяцією, причому загальну висоту крана розбивають на зони по 20 м, розрахунковий напір у межах кожної зони приймають постійним і визначають за висотою середнього місця зони.

Навітряна поверхня крана визначається площею, обмеженою контуром крана, і ступенем заповнення цієї площі елементами ґрат:

F = aF,

де F- площа, обмежена контуром крана, м²,

а - коефіцієнт заповнення; для суцільних конструкцій a = 1, для ґратчастих конструкцій а = 0,3-0,4.

Навітряну площу вантажу визначають за дійсною площею найбільших вантажів, що піднімаються краном.

Приклад

Величину вантажного моменту М_г визначають за формулою:

Мг = Q(а - b)=80*(23-2)=1680,

Величину утримуючого моменту М_п, що виникає в крані від дії основних і додаткових навантажень, знаходять з виразу:

Мп =М'в - Му Мцс - Ми –

М'_в - відновний момент від дії власної ваги крана:

М'_в =G(b+c)cos а=250*(2+0.3)* =574.2

М_у - момент, що виникає від дії власної ваги крана при ухилі шляху:

Му=G =250*15*

М_{ц с} - момент від дії відцентрових сил:

М_и - момент від сили інерції при гальмуванні вантажу, що опускається:

М_и = (a-b)=

М_в - вітровий момент:

Мв = Мв.к + Мв.г =

Величину коефіцієнта вантажної стійкості крана, не призначеного для переміщення з вантажем, визначають за формулою:

тиск вітру на кран W визначають за формулою:

W = k*q*F=1.49*50*200=14900,

Навітряна поверхня крана визначається площею, обмеженою контуром крана, і ступенем заповнення цієї площі елементами ґрат:

F = aF=1*200=200

1. Назвіть головні організації в області проектування і безпечної експлуатації ВПМ.

2. Як прийнято класифікувати крани мостового типу?

3. Які режими роботи встановлені для кранів в цілому і для механізмів в цілому?

4. Як влаштований і працює нормально-замкнуте електромагнітне гальмо?

5. Як підібрати канат для механізму підйому крана при здвоєному поліспасті?

6. Розкажіть про пристрій двухбалочного мостового крана.

7. Чим відрізняється козловий кран від мостового перевантажувача?

8. Як прийнято класифікувати стелажні крани-штабелери?

9. Розкажіть про способи токопідвода до козлових кранів.

10. Як працює опорно-поворотний пристрій стрілового крана?

11. Навіщо на портальному крані встановлюється рухлива противага?

12. Які навантаження враховуються при розрахунку вантажної стійкості крана?

Практична робота №3Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. (2год.)

Загальні відомості про засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В системі профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпечних умов праці і зменшення професійних захворювань, важливу роль відіграють ЗІЗ. їх використання стає необхідним у тих випадках, коли виникають труднощі у забезпеченні безпеки технологічного процесу і виробничого обладнання існуючими технічними засобами, а також при контакті працюючих зі шкідливими чинниками для здоров’я.

У повсякденній роботі на шкідливих виробництвах ЗІЗ використовується як одна із ланок загального комплексу профілактичних заходів, а при аварійних, ремонтних або інших епізодичних роботах, вони стають основним заходом, що забезпечують безпечне виконання робіт.

Необхідність і порядок забезпечення працівників ЗІЗ регламентується КЗпП, законом "Про охорону праці", постановами Міністерства праці і соціальної політики, державними стандартами та іншими нормативними документами.

При цьому користуються Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, галузевими нормами безплатної видачі спецодягу, спецвзуття і захисних засобів та пристосувань.

Відповідно до законодавчих і нормативних актів, 313 видаються безплатно за встановленими нормами залежно від умов і характеру праці.

Ефективність використання ЗІЗ визначається наступними основними вимогами:

• правильним вибором конкретної марки ЗІЗ;

• підтримуванням ЗІЗ у справному стані;

• навченістю персоналу правилам користування ЗІЗ.

Мета використання ЗІЗ полягає у зниженні, до нормативного значення допустимих рівнів, шкідливих виробничих чинників або повного запобігання негативного впливу їх на організм людини.

На відміну від колективних засобів захисту, ЗІЗ знаходяться безпосередньо на людині, тому не повинні негативно впливати на функціональний стан і працездатність людини.

ЗІЗ залежно від призначення поділяються на наступні класи: ізолюючі костюми; засоби захисту органів дихання; спеціальний одяг; спеціальне взуття; засоби захисту рук; засоби захисту голови; засоби захисту обличчя; засоби захисту очей; засоби захисту органів слуху; запобіжні пристосування; захисні дерматологічні засоби.

Відповідальність за своєчасне забезпечення засобами захисту і правильне їх застосування покладається на адміністрацію підприємства (роботодавця), яка має стежити за тим, щоб робітники під час роботи використовували ЗІЗ і не допускати їх до роботи з несправними засобами або без них, якщо їх видача обумовлена відповідними нормами.

За призначенням ЗІЗ поділяються на такі класи:

1.1. Ізолюючі костюми: пневмокостюми, гідроізолюючі костюми, скафандри.

1.2. Засоби захисту органів дихання: протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски.

1.3. Спеціальний одяг: комбінезони, напівкомбінезони, куртки, штани, костюми, халати, кожухи, фартухи, нарукавники.

1.4. Спеціальне взуття: чоботи, напівчоботи, черевики, напівчеревики, туфлі, калоші, боти, бахіли.

1.5. Засоби захисту рук: рукавиці, рукавички.

1.6. Засоби захисту голови: каски, шоломи, берети, капелюхи.

1.7. Засоби захисту обличчя: захисні маски, захисні щитки.

1.8. Засоби захисту органів слуху, протишумові шоломи, протишумові навушники, протишумові вкладки (беруші).

1.9. Засоби захисту очей: захисні окуляри.

2. Засоби захисту від падіння з висоти та інші засоби: запобіжні пояси, діелектричні килимки, наколінники, наголовники, налокітники, наплічники.

2.1 Захисні дерматологічні засоби: мило, пасти, креми, мазі.

Засоби захисту працюючих за характером їх призначення поділяються на 2 категорії:

1. засоби колективного захисту;

2. засоби індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту залежно від призначення поділяються на такі класи:

1. засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць ( вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);

2. засоби нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць ( джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри);

3. засоби захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів ( огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне управління тощо);

4. засоби захисту від шуму, вібрації (огородження,звукоізоляція, віброізоляція);

5. засоби захисту від ураження електричним струмом (огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне управління);

6. засоби захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);

7. засоби захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція та очистка повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);

8. засоби захисту від високих і низьких температур навколишньою середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанційне керування).

Створення на робочому місці сприятливих і безпечних умов праці тісно пов'язане із забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Основне призначення спецодягу полягає у забезпеченні надійного захисту тіла людини від різноманітних виробничих чинників при збереженні нормального функціонального стану і працездатності. Крім цього, спецодяг має забезпечувати необхідні гігієнічні умови під час роботи, нормальну терморегуляцію організму, бути зручним,

легким, не обмежувати рухи, добре очищатись від забруднення і пратися. Ці вимоги найбільш повно задовольняють бавовняні, вовняні і синтетичні тканини, льняні, шовкові, а також тканини з плівковим покриттям і такі, що просочені різними сполуками (водостійкі, водовідбиваючі, термостійкі, вогнестійкі, маслонафтозахисні, кислотостійкі і т. ін.).

Захисні, експлуатаційні і гігієнічні властивості спецодягу, в першу чергу, залежать від матеріалів, з яких вони виготовляються, а також їх конструктивного виготовлення. Тому при створенні спецодягу керуються вимогами, які враховують весь комплекс показників якості і призначення.

Загальні показники якості спецодягу характеризують його експлуатаційні, гігієнічні і естетичні властивості. До них належать: міцність і жорсткість швів, термін носіння, час безперервного використання, відповідність матеріалів і конструкції умовам праці, стійкість до прання, художньо-естетичні показники і т. ін.

Однією з основних загальних вимог, що ставиться до спецодягу, незалежно від його захисних властивостей, є забезпечення нормального теплового стану людини.

Одяг створює навколо тіла відповідний мікроклімат, який залежить з одного боку від тепловиділень людини, а з іншого — від метеорологічних параметрів зовнішнього середовища і властивостей одягу (його конструкції, фізико-хімічних властивостей матеріалів і т. ін.).

Температура підодягового простору є функцією фізичної активності людини тому оптимальне значення цього показника залежить від інтенсивності праці.

Спеціалізовані показники якості характеризують захисні властивості спецодягу. До них належать:

• опір механічному впливу на спецодяг та його частини;

• теплопровідність, повітропровідність і паропровідність;

• коефіцієнт захисту і здатність до дезактивації (від радіоактивній речовин);

• електричний опір і коефіцієнт захисту від електричних розрядів, електромагнітних і електричних полів;

• пилонепроникливість і стійкість до обезпилювання;

• кислотонепроникненість, лугонепроникненість і т. ін.

Для захисту від електромагнітних полів використовуються костюми з тканини, що мають металізований прошарок.

Особливо високі вимоги ставляться до спецодягу, який призначений для захисту при роботах з радіоактивними речовинами, відкритим вогнем, впливом нафти, кислоти, лугів, нафтопродуктів і т. ін.

Розмір спецодягу позначається величинами основних розмірних ознак у такій послідовності: зріст — обхват грудей. У спецодязі скорочується кількість розмірів шляхом об’єднання сумісних розмірів в один через те що в спецодязі запропонована певна надбавка на вільність рухів при виконанні трудових операцій (12-19 см). Спецодяг випускається за розмірами вказаними у таблиці 1.

При складанні замовлень необхідно правильно визначити зріст і обхват грудей. Зріст вимірюють без взуття від підлоги до найвищої точки голови. Обхват грудей - горизонтально на рівні грудей.

Розміри на товарному ярлику спецодягу наведені у такій послідовності: зріст - обхват грудей. Наприклад, розміри: 170; 176-96,100. Цей одяг підходить працюючим, що мають ріст 174, обсяг грудей 94 см.

Таблиця 1 - Розміри чоловічого і жіночого спецодягу, см

Чоловічий		Жіночий
ззріст	інтервал	зріст	інтервал
158-164 170-176 182-188	155-166,9 164-178,9 179-190	146-152 158-164 170-176	143-154,9 155-166,9 167-178,9
обхват грудей	інтервал	обхват грудей	інтервал
88-92 96-100 104-108 112-116 120-124	86-93,9 94-101,9 102,-109,9 111-117,9 118-125,9	88-92 96-100 104-108 112-116 120-124 128-132	86-93,9 94-101,9 102-109,9 110-117,9 118-126,9 126-133,9

Спецодяг призначений для працівників основних будівельних професій, поділяється на такі групи: спецодяг від загальних забруднень, для роботи на відкритому повітрі, для захисту від води, лугів і кислот, для захисту від токсичних речовин і пилу; для захисту від підвищених температур і теплових випромінювань.

Костюм чоловічий, що складається з куртки і штанів, рекомендується машиністам, кранівникам, водіям, робітникам по ремонту техніки, слюсарям — монтажникам та ін.

Костюми з просочуванням ВП рекомендуються робітникам - машиністам, водіям, що виконують меліоративні роботи, машиністам-електрикам насосних станцій, майстрам наладчикам, що працюють у польових умовах (ГОСТ 12.4.109-82).

Костюми жіночі ЗМи (ГОСТ 12.4.108-82) складаються з куртки і штанів, призначені для працівників тих самих професій, що і чоловічі костюми. Жінки-механізатори можуть користуватися блузами і косинками.

Комбінезони чоловічі (ГОСТ 12.4.100-80) і жіночі (ГОСТ 12.4.108-80) призначені для захисту від механічних пошкоджень і загальновиробничих забруднень, рекомендуються електромонтерам, каменярам, вулканізаторам, операторам котельних установок, слюсарям - інструментальникам.

Костюм чоловічий і жіночий утеплений, а також утеплені куртки і штани, жіночі рекомендуються механізаторам та іншим працівникам, яким згідно існуючих норм належить видавати утеплений спецодяг.

Для захисту від води, лугів і кислот застосовують костюми для працівників водного господарства: бурильників, укладачів дренажних труб, працівників по ремонту і обслуговуванню зрошувальних, дренажних і каналізаційних мереж та іншим.

Для захисту від підвищених температур і теплового випромінювання костюм чоловічий (ГОСТ 12.4.045-87) рекомендується будівельникам газозварникам, бензорізальникам, нагрівальникам металу в печах, кочегарам виробничих печей. Костюм з вовняних тканин рекомендується паяльникам, термістам, робітникам гарячих цехів та ін.

Спеціальне взуття призначається для захисту ніг від несприятливих виробничих і погодних умов (механічних пошкоджень, агресивних речовин, вібрацій, хлору, вологи і т. ін).

Для виготовлення спецвзуття використовують шкіру, гуму і валяну тканину.

Низ взуття (підошва, каблук), як правило, виготовлюють з гуми, а при експлуатації його у вибухонебезпечному середовищі - зі шкіри.

За конструктивними ознаками спецвзуття поділяють на чоловічі і жіночі чоботи, черевики, напівчоботи, напівчеревики.

Гумове спецвзуття забезпечує повний захист ніг від води і агресивних речовин, має високі діелектричні властивості і тому використовується при роботах у сирих умовах, в хімічній, будівельній та інших галузях промисловості.

За конструкцією гумове спецвзуття поділяється на таке, що надягається на верх валяного або шкіряного взуття (калоші різної форми) і таке, що безпосередньо одягається на ногу (чоботи, напівчоботи, боти).

Валяне взуття через його високі теплоізоляційні властивості використовують для захисту ніг від холоду у зимову пору року. Воно зручне при ході по глибокому снігу. Поряд з цим, валяне взуття використовується у гарячих цехах, бо низька теплопровідність повсті забезпечує захист від дії теплового випромінювання.

Високі теплозахисні властивості валяного взуття визначаються специфічною структурою повсті, яку виготовляють з суміші натуральної овечої або іншої вовни. Недоліками валяного взуття є намокання і промокання у сирих умовах і швидкий знос підошви. Для зменшення цього недоліку використовують калоші або валянки з гумовим низом.

Для запобігання травмування ніг твердими предметами у конструкції спецвзуття використовують різноманітні удароміцні елементи у вигляді металевих і пластмасових вставок з ударною міцністю 50, 100,200 Дж, пружні вставки і прокладки, проколостійкі устілки і т. ін.

Призначення спецвзуття залежить від умов праці. Шкіряне спецвзуття поділяється на чоботи, напівчоботи, черевики, напівчеревики і туфлі.

Працівникам у холодний період року рекомендується чоботи юхтові утеплені, монтажникам - чоботи утеплені (ГОСТ 12.4.060 - 78*).

Для роботи з паливно-мастильними матеріалами чоловікам і жінкам рекомендують чоботи нафтомасложирозахисні (ГОСТ 57.89-75). Працівникам різних професій рекомендують і напівчоботи. Працівникам-гальванікам - кислотолугостійкі чоботи гумові чоловічі і жіночі (ГОСТ 5375-79*).

Гамові чоботи чоловічі і жіночі (ГОСТ 5375-79*) марки В рекомендують працівникам водного господарства, трактористам-машиністам меліоративних станцій, бетонярам, землекопам. Спеціальне гумове взуття виготовляється морозостійких та інших модифікацій.

Валяне спецвзуття рекомендується трактористам-машиністам, водіям спецмашин, заправникам автомобілів маслом і пальним, електромонтерам, електрослюсарям.

Працівникам гарячих цехів рекомендують чоботи валяні чоловічі і жіночі (ГОСТ 12.4.050-78*), а чоботи валяні (ГОСТ 18724-80*) рекомендуються для виконання робіт при понижених температурах.

1. Що таке засоби індивідуального захисту. В чому полягає мета їх застосування?

2. На які класи поділяються засоби індивідуального захисту(ЗІЗ)?

3. На які класи поділяються засоби колективного захисту(ЗКЗ) залежно від призначення?

4. В чому полягає основне призначення спецодягу?

5. Назвати показники якості, що характеризують захисні властивості спецодягу.

6. Які існують засоби захисту голови?

7. Що належить до дерматологічних засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) рук?

8. Які існують засоби індивідуального захисту обличчя та очей?

9. Як розшифровують марки окулярів?

27