- •Міністерствоосвіти інаукиукраїниужгородськийдержавнийуніверситет
- •Навчально-методичний посібник
- •Видано за кошти проекту № 10243-96 міжнародної програмиTacis-tempus
- •Передмова
- •Соціальна допомогавдавніхсуспільствах
- •Прояви соціальної допомоги у Вавілоні, Давньому Єгип- ті, Давньому Китаї, Греції таРимі.
- •Проблемні завдання для засвоєнняматеріалу
- •Література
- •Княже піклування і церковно-монастирська допомога в КиївськійРусі.
- •Проблемні завдання для засвоєнняматеріалу
- •Проблемні питання для засвоєнняматеріалу
- •Література
- •Основні положення концепції «держави загального до- бробуту» («соціальноїдержави»).
- •Проблемні завдання для засвоєнняматеріалу
- •Література
- •Основні напрямки соціального забезпечення населення у довоєннийперіод.
- •Проблемні завдання для засвоєнняматеріалу
- •Література
- •ПейнМ.Сучаснатеоріясоціальноїроботи.—к,2000.-456с
- •СмирноваЕ.Р.Государствовсеобщегоблагосостояния/Российскаяэнциклопедиясоциальнойработы.В2-хт.Т.1.-м.,1997.—с.113-119.
- •СоловьевА. В.Морально-этическиепроблемысоциальнойработы//Образованиевобластисоциальнойработыв России —м,1996.—с.16-23.
- •Короткий
- •Iсторико-понятійнийсловниксоціальної роботи
- •88015,М.Ужгород,вул.А.Міцкевича,2/16,кв.9.
Соціальна допомогавдавніхсуспільствах
Прояви соціальної допомоги у Вавілоні, Давньому Єгип- ті, Давньому Китаї, Греції таРимі.
Система допомоги в давніх іудейських та перших хри- стиянськихобщинах.
Общинні принципи життєдіяльності і язичницький сві- тогляд як основа взаємодопомоги у давніхслов'ян.
Основні форми допомоги у давніхслов'ян.
Урезультатіархеологічнихрозкопокі антропологічних дослі-дженьвченіприйшли довисновку,що в давніх суспільствахза-стосування примітивних засобів праці іпобутузмушувало людейжитиі діяти як єдинеціле,ділячипорівну засобиіснування, про-являючи такимчиномтурботу проближнього.
Спробавизначити і описати формисуспільноїдопомогиудав-ніхсуспільствах єдоситьскладною.Ці суспільства настількиріз-номанітнізачасоміснування і географією, що звести проявисоці-альної підтримки доєдиногоцілогонеможливо. Однак короткийоглядспособуїх функціонуваннящодосоціальноїдопомогидозво-ляєпродемонструвати, що в питанняхсуспільноїдопомоги,як і віншихсферах,кожне суспільство організовуєтьсявідповіднодосвогоспособужиття,своєїрелігії, етики, соціально-моральнихцінностей,демографічних,економічнихіполітичнихреалій.
Наголошуючина значнійдоліумовності,в античностіможнавиділити два типисоціальногофункціонування тадопомогибід-нимі слабким. Зодногобоку,допомогабазується на релігійних іморальних приписах, які роблять її обов'язковою. Зіншого,істо-рики знаходять в них елементисоціальногозаконодавства ісоці-альноїполітикив тіймірі,щорелігійніобов'язки передбачали по-слідовніпрогресивнізобов'язаннядопомогизнедоленим (десятина,податок,гостинність).
УВавілоніцар Хаммурапі ще уIIтисячолітті до Різдва Хри-стовоговписав принципидопомогиусвійкодекс, якийстановить
7
найдревніше зібраннявідомихнамзаконів. Уних,зокрема, відо-бражена заборонаборговогорабства і замінайоговідробітками.Вказано, що в часи випробувань і труднощівлюдиповиннідопо-магатиодинодному.
Постійноюдіяльністю, спрямованою на надання соціальних по-слуг населенню, у давнійдержавіВавілонзаймались і культовіхрами.Підїхопікупотрапляли різні категорії населення: військо-вополонені,подарованіабокуплені раби, незаконнонароджені. Уголоднічаси діти збіднихсімейвіддавалися у храми,щобвижи-ви.Здійснюючисоціальнудопомогу,храми отримували підтримкушироких верств населення і перетворювалися в значну соціальну і політичнусилу[25,41].
УДавньому Єгипті(2700-2200 р. до н.є.)турботапрочленівсуспільствапроявляласяперш за все в інтересах збереженнятрудових ресурсів. Цебулапрерогативадержави,зацікавленої впідтримці життєвого рівня людей,зайнятихна суспільнихробо-тах— будівництві каналів, пірамід,гробницьі храмів. Немало-важним фактором буланеобхідністьпопередженняголоднихбун-тів, якізагрожувалистабільностідержави.Для реалізації цихза-вданьдержаваДавньогоЄгипту застосовувала методи централі-зованогопланування виробництва і розподілу продуктівхарчу-вання серед різнихрегіонів,а таксж певнуміграційнуполітику.
ПодібнуситуаціюпрослідковуютьівДавньомуКитаї,деурядще в Іст.до н. є. розробивосновисвоєї соціальноїполітики. Вумовах надзвичайних ситуаційвонавключала всебетриосновніелементи:
безплатний(абоза мінімальну плату) розподілзерна;
використаннявсіхпустуючих площдлязасіву безплатнимзерном;
переселенняголодаючихублагополучні регіоникраїни.
Такаполітика свідчить про відповідальність урядів за своїхлюдей,хочаі проводиласьвоналише в періоди надзвичайних си-туацій.
Зіншогобоку існуютьцивілізації, дедопомогабіднимє скорі-шезасобомурегулюванняпроблемполітичногохарактеру.Саметакпобудовані однезаоднимгрецьке, апотімримське античнісуспільства.
УДавпійГреціївизначальним фактором формуванняідейми-лосердяслужило суспільне вихованнягуманності,взаємодопомогиі солідарності.Особливаувага приділялась догляду захворими,
8
вживались заходищодоопікивійськовихінвалідів, яким надава-лись земельні ділянки і призначалась частиназдобичі.Згодомзо-ни разом із сім'ями перебували на державномуутриманні.
З розвитком і ускладненням міст-держав, запровадженнямде-мократичного устроюмінявся інститутблагодійноїдіяльності іоб'єктцієїдіяльності.Допомогау давніхГреціїі Риміоформля-ється в інститут підтримкибідних,піклуванняпровійськових ін-валідів і хворих. Проте із збільшенняммайновоїнерівності, пау-перизації вільнихремісниківі землеробів тількибіднігромадянимали правожитиза рахуноккаізни.Якщоспочатку припаси і гро-ші отримували лишеповноправнігромадяни, тозгодомтака допо-могарозповсюджувалась навсіхвільнихбідняків.Алер.биневходили доцьогочисла, їх право на рівність ідопомогуневизна-валося.
ВантичномуРимівцей періодз'являютьсяодніз першихконцептуальних підходів ДО милосердя. Стоїки, представникиод-,нієї з античних філософських шкіл, шукалийоговприродномупрагненні до самозбереження,якеповиннорозповсюджуватися інаіншихлюдей, навсе людство.'Пронеобхідністьбратського,співчутливогоставлення до рабів і проти гладіаторськихбоїпви-словлювались Сенека, Епіктет, Марк Аврелій[40,18].
Підтримкаосиротілихі покинутих дітей та дітейбіднихроди-чіву Римі здійснювалась на державномурівні.На виховання та-ких дітей використовувались, зокрема, кошти, отримані від здачі в аренду попередньо скуплених маєтків.Одночасноз державноюблагодійністюіснували муніципальна та приватна, створювалисьблагодійнізаклади. ІмператорПлінійМолодшийнарічні доходизмаєтку створив у 97році особливийблагодійнийфонддлябіднихдітей. При імператоріАвгусті(30 р. до н. є. — 14 р. н. є.)булоза-снованонайпершублагодійнуустанову.
УсхіднійРимськійімперіїВасилійВеликийзаснував у370р.уЦезаріїпросторубудову,щовикористовуваласяяк притулок.У ньо-му в різних відділеннях перебувалидіти, вдови,людипохилоговіку,подорожуючі, хворітаінваліди.Спорудженняцього будинкуможнавважатипершоювідомоюнамформоюзакладусоціальноїдопомоги,який є полівалентним усвоїйдіяльності і використовуєспецифічний підхід допроблемокремихкатегорійнаселення.
Поряд зцимдані зісторіїДавньогоСвіту дозволяють дослід-никам зробитивисновок,що восновномусоціальнадопомогацьо-го періодуносилапрагматичнийхарактер.Рівний розподілблаг
9
служив елементом виживання суспільства ійогосолідарності.
«Вонабулавідображеннямпотребисуспільства у забезпеченнійог.»трудовими ресурсами, пом'ягшенні наслідків соціальнихза-ворушень, які приносять суспільству розруху ілюдськіжертвитазаважаютьстабільному розвиткуекономіки,атакожпотребивоб'єднанні суспільства навколодержавиі урядудляїї зміцнення ідлязахисту національнихінтересів»[24,42]*.
Вокремих випадках,особливоувиборчий період,допомогауДавньомуРиміви сористовувалась як засібзаручитисяпідтрим-кою клієнтури.Римськікосули, а пізніше й імператори ухвалюва-липевніактисоціальноїполітики — ліквідаціюборгів,розподілземліабозабезпечення«хлібаі розваг», яких вимагав народ,щобзробитийогозалежниміпокірним,щобгарантуватисобівиборчуі комерційнуклієнтуру.
Ідеїмилосердя ідопомогине малиоднозначноїпідтримки. На-приклад, Гораційвисміювавбідність,Плавт висловлювавсяпротиподаннямилостині,оскількивонане вирішуєосновноїпроблеми
— не знищуєджерелобідності,а лише продовжує злиденне існу-вання бідняка[40,19].
З виникненнямкласовогосуспільства іпоявоюдревніх цивілі-зацій поняттягуманності,людяності, милосердянаповнюютьсяновимзмістом,входять до моральнихкодексіввсіхрелігій. Самеіз виникненнямспочаткунаціональних, апотімсвітових релігійтурботапробіднихі хворих,опікасиріт таіншіпроявигуманно-стістали розглядатися як обов'язковірелігійнівчинки.
Важливемісцеу розвиткусоціальноїдопомогиісторики відво-дятьіудейському суспільству.Воностворилоцілусистему під-тримки, засновану на альтруїзмі,любовідоближнього.Послідов-никиіудаїзмустворювалиспеціальніблагодійнікаси.Джереламиїх поповнення служили: податки на членівобщин,пожертвуван-ня, спадщини, заповіти наблагодійність,штрафи,оренднаплатаза користуваннямайном общини.Зібранікоштийшли на підтрим-кубідних,які стояли наоблікув таких касах, атакожна викупполонених,створення спеціальних столових длябідних.
Соціальнадопомогав іудейській культурі визначалатакожобов'язок кожноїлюдинитрудитися,щобнебутинідлякоготя-гарем. Ці християнськіцінностівідрізнялися від настанов давніхгреків і давніх римлян.Давнігреки вважали, що трудитисяпо-
*Тутідаліперекладавтора.
10
виннітільки раби, адляримлян цебулонижчегідностіблагород-ногожителяміста.
Однієюзформблагодійностіудавніхєвреївбулапрактика про-щенняборгів,розриванняборговихзобов'язань. Цеповторювалосьвкожен Великийювілейнийрік (раз в 50p.).Важливоючастиноюсинагогальногобогослужіннябув збір пожертвуваньдлябідних.
У Давньому Єрусалимі вдови таіншімалоімущікатегорії насе-лення безкоштовно отримували їжу. Не тільки філософією, а йконкретноюпрактикою християнствабулагостинність,турботапрочужинців. Законодавчо встановлені податки не дозволялизо-середити велике багатство небагатьом людям, вели до перерозпо-ділу прибутків середнужденних.
Ідеологія перших християнськихобщинна змінувимогамзако-ну і громадянських традицій приносить духовність. Першіхри-стияни вкладали в поняття«милосердя»зміст прощення ідіяль-ноїлюбові.Кожнаобщинавиступала як окремий орган піклуван-ня,який черезсвоїх членів організовував відвідування ідопомогувдомадляубогихі хворих.«Першіхристияни роздавалихлібпо-требуючим, приймаливигнанців,якірятувалисявтечею, незапи-туючи, звідкивониз'явилися,не цікавлячись їх національністю,соціальним станом іповедінкою.Відносинидружби і братськоїлюбові,якілежаливоснові відносинперших християн, сприялизміцненнюобщин,які переслідувалися адміністрацією цезарів»[40,21].
Апологетихристиянства писалипроіснування у християнспе-ціальнихкас,в якікоженвіруючийувизначенийденьмісяцяробивдобровільносвійвнесок.Цікоштивитрачались напідтримкуіпохо-ваннябідних,наданнядопомогисиротам,людямпохилоговіку,по-терпілимвід кораблекрушіння, засланим на рудники,ув'язненим.
Переслідуваніримською владою,перші християнськіобщинизбиралигрошінадопомогухворим і ув'язненим. Служіннялюдинісприймалось як служінняБогу.-.Аджезгіднозбіблейськимвчен-ням аутсайдери суспільства (прокажені, представникиіншоївіри,проститутки таіншімаргинальнігрупи)розглядались як такі, щопотребуютьособливої любовіі турботи. Благодійність, самовіддачаслужили іспособомочищеннявідгріхів.УжедосерединиIIст.н. е.благодійністьнабуваєорганізованихформ у виглядіпожертвувань.
Зчасомкількість прихильників християнства, в тому числісеред імущих верств населення, зростала. Мінялося і ставлення збокуправителів Римськоїімперії,в межах якої християнствопе-
11
реважно розвивалося у перші чотири століттясвогоіснування.У
311 p.,коливРиміправив імператор Костянтин, християнствосталоофіційнодозволеною, а до кінця IVст.—пануючоюрелі-гією.Доцьогочасуобщиниоб'єдналися у єдину організацію —церкву, якауправляласяєпископами. Зібрання єпископів, якіотрималиназвувселенськихсоборів,досить часто вирішували нетільки внутріцерковні справи, а й питаннядопомогипотребуючим.Так, вселенськийсобор437р. в Халкідонізобов'язавєпископівприділяти увагувдовамісиротам.
У1100р. Римська церква видалаDecretum— збірканонічнихзаконів з теорії і практики благодійництва.Йоговважаютьоднієюз перших теоретичних настанов у галузісуспільноїдопомоги [74,10].Становлення релігій впливало насоціальнівідносини,в томучислій ті, що регулюють, наприклад, стосунки між багатими ібіднимив конкретному суспільстві.Проголошуючи гідністьлюд-ськоїособи— без дискримінації раси, віри,соціальногостатусу,визначаючипозицію щодопригнічених, нужденних істражда-ючих,християнство принесло ґрунтовнуреволюціюусоціальнівідносини,надавшидопомозіближньомуновогозмісту. Активнепроповідування християнськихідейзгодомвтілилося в благодій-ність, яку поряд з державноюдопомогоюпотребуючимвідносятьдо історичних передумовсоціальноїроботи.
Отже, в давньому суспільстві допомога ініціюваласявладоюіздійснюваласячерез державніаборелігійніінститути, які виходи-ли з почуття відповідальності за своїх громадян і засвоюпаству.Прицьомудляформування політики і практикисоціальноїдопо-могинебувобов'язковимвисокийрівеньекономічногорозвитку.Фінансовоюосновоюслужили різні форми податківабоцерковнихзборів. Для багатьохкраїнДавньогоСвіту середіншихсуспільнихцінностейхарактерноюбула доброчинність,готовністьнадати до-помогу ближньому ще дотого,як занеюзвернуться.
Людствопройшлодовгийшлях, перш ніж визначило не тількифілософію підтримки різних категорій клієнтів, а й принципи та технікузахистуособистостів різних ситуаціях. Перше виділеннятакогоявища,якдопомога,М. В. Фірсоввідноситьдозародженняу давнійГреціїпоняття «філантропія».«Цебулопов'язано з тим,що людство, накопичившипевнийдуховнийдосвід,середіншихсферсвогоіснуванняпочинаєвиділятиособливусферу,депрояв-ляютьсяйогодружні почуття,афекти,моральнізв'язкий від-носини»[74,29].
12
Передумовисуспільноїдопомогиу давніхслов'янсягають сво- їм корінням впервіснообщиннийлад, в первісний колективізм. Цепідтверджується даними багатьох наук:історії,археології, антро-пології,філософії.Взаємодопомога,підтримка, проявгуманностібулипритаманні людям, якіжиливродоплемінномусуспільстві.Визначальним фактором такогопроцесу були,перш за все,уморижиттяіпобуту.
Уцьомузв'язкудослідникисоціальноїісторіїслов'янокрімро-довогоспособужиттявідмічаютьі заняттяземлеробством,скотар-ством,ремісництвом.Самеродовівідносини,якзауважуєМ. В.Фір-сов,до виникнення«класовогосуспільствабулинайважливішимохоронниммеханізмом, факторометнічноїідентифікації і соціалі-заціїіндивіда»[73,29].Рід зберігав верховну владу на землю, ви-ступав регуляторомсімейно-шлюбних відносин,виконувавфунк-ціївзаємодопомоги,фзаємовідповідальності і захисту. Візантій-ський історик і релігійний діячПрокопійКесарійський у VIст.писав, що словяни «...з давніхчарівживуть так,що порядкує гро-мада, ідлятого всісправи, щасливі чи лихі, йдуть догромади..»
{60,34].Філософіюхолізму(цілісності),якабазуваласьнаобщин-них принципах життєдіяльності,доповнювавязичницький світо-гляд. Такимчином,архаїчна формадопомогиу слов'янформува-лась як відчуття«належностідоцілого»—людськоїспільноти,природи,космосу.Побудованана цих принципахдопомогаівза-ємодопомогау давніх слов'ян мала такіосновніформи:
культові;
общинно-родові;
господарські.
У першій із них модельдопомогитіснопов'язанаіз міфологіч-нимсвітомдавніх слов'ян —оберегами,волхвами, язичницькимибогами.У ситуаціяхекономічної]соціальноїчиособистісноїкризисамевонивиконувалиохороннуроль. Політеїстичне віруваннядавніх слов'ян не передбачало культовихспоруд,священиків. По-середниками міжлюдиноюі надприродними силами були знахарі,волхви, кудесники,відуни,ворожбити, зілійники таін.Якщообе-региіволхвинадавали ірреальнупідтримку,то до жреців, чарсдіїв,віщунівзвертались,щобвирішити конкретніжиттєвіпроблеми.
З оформленням інституту релігійних свят виникають братчини (мирщини, зсипки),підчасякихжителіодногоабокількох посе-лень виділяли певнудолюпродуктів насуспільніпотреби. Деслужилосвоєрідним механізмомперерозподілу матеріальних("лаг.
13
Подібнуроль відігравали і родові обряди —похорони,дніпам'яті,погребальні змагання, колиродиміпомерлогоорганізовувалитри-зну,милостинюнатуральнимипродуктами.
Наступний,общинно-родовий рівеньдопомогиізахиступо-в'язанийізродом,сім'єю, поселенням. Самевонипідтримувалинайменш захищених членів спільноти, доякихвідносилися людипохилоговіку, жінки, діти, що немоглибути активними учасни-ками трудового і колективногожиття.До варіантів їх підтримкивідлосять: виділення землі, приймацтво,почерговеутримання,да-рообмін,призначення«громадських»родичів, піклування про«ви-хованців»,«годованців»,вдів.
Господарськіформи допомогиіснували переважнодлявза-ємодопомогиу вирішенні господарськихпроблемприекстре-мальних ситуаціях — пожарах, повенях,падежаххудоби,захво-рюваннях працездатних членів родини. До різновидностейцієїформиналежалитолоки, складчини, супряга. Їх розглядають яксвоєрідний розвиток колективноїдопомоги,коли вонанадаваласьне окремим індивідам, а сім'ї,общині,ціломуроду.
Співставляючи внутріродовівідносинислов'ян і давніх герман-ських та литовських народів, які в той час вели переважно войов- ничийспосібжиттяі,сповідуючикульт фізичної сили, позбавля-лисявід слабких і хворих, дослідникиісторіїсоціальноїдопомогиВ. П.Мельниковта О. І.Холостовапосилаютьсяна С. М. Соловйо-ва,якийвідзначав:«Цізвичаї малимісцеу племенвойовничих,які не терпіли поміж себе людей зайвих, слабих, скалічених, щонемоглинадатидопомогуувійні,захистити родичів,помститизаїх кривди; у племен, якіжилив країніубогій,намагання уберегтивідголодноїсмертідорослихзаставляло жертвуватинемовлята-ми»[35,7].
Отже,спосібжиттяформувавхарактервзаємовідносин і мо-ральнінорми поведінкикожногонароду. Зокрема, у слов'янокріммирних видівзанять,географічних і природньо-кліматичнихумовпроживання значний вплив на формуваннясоціальноїдопомогисправило триваліше існування (упорівнянніз народами ЗахідноїЄвропи)родовогоустрою суспільнихвідносин.
Такимчином,народжена в давні віки архаїчна модельдопомо-ги формуєсвоюідеологію,своїсуб'єкти і об'єкти таціннісністе-реотипи поведінки, які в наступнихісторичнихепохах будуть від-творюватися і розвиватися в залежності відсоціально-економічноїі соціокультурної ситуації окремихдержав.
14
