Недоліки віртуальних машин

Проте, не дивлячись на всі переваги, віртуальні машини також мають і свої недоліки:

Потреба в наявності достатніх апаратних ресурсів для функціонування декількох операційних систем одночасно.

Операційна система працює трохи повільніше в віртуальній машині, ніж на «голому залізі». Однак, останнім часом показники продуктивності гостьових систем значно наблизилися до показників фізичних ОС (в межах одних і тих же ресурсів), і незабаром, за рахунок поліпшення технологій реалізації віртуальних машин, продуктивність гостьових систем практично дорівнюватиме реальним.

Існують методи визначення того, що програма запущена у віртуальній машині (в більшості випадків, виробники систем віртуалізації самі надають таку можливість). Вірусописьменники і розповсюджувачі шкідливого програмного забезпечення, звичайно ж, в курсі цих методів і останнім часом у своїх програмах функції виявлення факту запуску в віртуальній машині, при цьому ніякої шкоди шкідливе ПО гостьовий системі не завдає.

Різні платформи віртуалізації поки не підтримують повну віртуалізацію всього апаратного забезпечення і інтерфейсів. Останнім часом кількість підтримуваного апаратного забезпечення стрімко зростає у всіх виробників платформ віртуалізації. Крім основних пристроїв комп'ютера, вже підтримуються мережеві адаптери, аудіоконтроллер, інтерфейс USB 2.0, контролером портів COM і LPT і приводи CD-ROM. Але найгірше йдуть справи з виртуализацией відеоадаптерів і підтримкою функцій апаратного прискорення тривимірної графіки.

Всі недоліки в принципі можна вирішити, та й переваги віртуальних машин переважують їх недоліки. Саме тому віртуалізація зараз просувається семимильними кроками вперед. А користувачі знаходять все більше і більше причин їх використовувати.

Екзоядро

Ідея екзоядра полягає в тому, щоб розділити всі ресурси на підмножини, віддавши кожній підмножині окрему машину (віртуальну). На нижньому рівні в режимі ядра працює програма, яка називається екзоядро. В її завдання входить розподіл ресурсів для віртуальних машин, а потім - перевірка їх використання, тобто відстеження спроб машин використовувати чужий ресурс. Кожна віртуальна машина на рівні користувача може працювати з власною ОС, за умови, що кожна машина обмежена набором ресурсів, які були витребувані нею і які були їй надані. Перевага схеми екзоядра полягає в тому, що можна обійтися без рівня відображення. При інших методах роботи кожна віртуальна машина вважає, що вона використовує свій власний диск, з нумерацією блоків від нуля до деякого максимуму. Тому монітор віртуальної машини повинен підтримувати таблиці перетворення адресів на диску. При наявності екзоядра необхідність перетворення відпадає, тому що потрібно зберігати лише запис про те, який віртуальній машині виділений даний ресурс. Такий підхід має ще одну перевагу: він відокремлює багатозадачність від операційної системи користувача з меншими витратами, так як необхідно лише не допускати втручання однієї віртуальної машини в роботу іншого.