Державний устрій Афін

Народні збори

Народні збори були верховним органом Афін. Вони збира­ лися спочатку 10, а пізніше 40 разів на рік. Компетенція народних зборів була широкою: вони приймали закони, вида­ вали настанови з приватних питань (псефізми), обирали поса­ дових осіб та здійснювали перевірку їх діяльності, вирішували питання війни і миру, обговорювали продовольче становище країни тощо. Спеціальні збори присвячувалися розгляду про­ хань громадян і вирішенню питання про вигнання окремих осіб в порядку остракізму за межі держави. У роботі народних зборів могли брати участь лише повно­ правні афінські громадяни, які досягли 20 років. Раби були пов­ ністю позбавлені політичних прав. Жінки і метеки у народні збори не допускалися. Як правило, рідко брали участь у його ді­ яльності селяни, зайняті на польових роботах, хоча починаючи з IV ст. до н. е. за відвідування зборів встановлювалася винаго­ рода. Для вирішення навіть найважливіших питань вимагалася присутність 6 тис. осіб, тобто приблизно 1/5 усіх повноправних громадян. Порядок денний кожних народних зборів визначався завчас­ но. Одні із зборів кожного місяця вважалися головними. Вони перевіряли діяльність посадових осіб, обговорювали продоволь­ че становище тощо. Головні збори шостого місяця, крім того, вирішували питання про остракізм, звинувачення посадових осіб. На трьох інших зборах місяця розглядалися скарги грома­ дян, релігійні, адміністративні й інші питання. Виступати у н а­ родних зборах і вносити проекти нових законів формально міг кожен учасник. Практично ж з промовами виступали головним чином професійні оратори — демагоги, які захищали інтереси окремих груп рабовласників. Законопроекти попередньо виві­ шувалися для загального огляду і надходили на обговорення на­ родних зборів після їх розгляду в раді п ’ятисот, яка щодо кож ­ ного законопроекту давала висновок. Голосування за законо­ проектом здійснювалося підняттям рук. Важливим засобом, використовуваним верхівкою панівного класу у боротьбі з небажаними для нього законопроектами, бу­ ло право будь-якого учасника зборів, пославшись на незакон­ ність пропозиції, вимагати зняття законопроекту з обговорення чи голосування під загрозою притягнення ініціатора до суду. Крім того, голова народних зборів міг не ставити на голосуван­ ня ті пропозиції, які, на його погляд, були незаконними. Прий­нятий народними зборами законопроект ставав законом лише в тому випадку, якщо він не відхилявся потім геліеєю

Рада п’ятисот

До ради п’ятисот входило по 50 осіб від кожної з 10 терито­ ріальних філ. Члени ради (булевти) обиралися жеребкуванням на один рік із громадян, які досягли 30 років. До компетенції ради належали питання управління: здійснення дипломатичних зносин з інш ими державами, управління ф інансами, нагляд за арсеналами, доками, флотом, регулювання торгівлі, контроль за посадовими особами. Останні мали право виступати в раді і вносити на її розгляд свої пропозиції. Найважливіш ою ф ункці­ єю ради було попереднє обговорення питань, які надходили на розгляд народних зборів, що дозволяло їй спрямовувати діяль­ ність зборів. Для ведення поточних справ рада була поділена на 10 комі­сій, які складалися з 50 представників однієї філи. Комісії по черзі виконували обов’язки ради, щ оденно обираючи за жере­бом нового голову, який під час роботи народних зборів був і їх головою. У IV ст. до н. е. цей порядок був змінений: голова почав обиратися перед кожним засіданням ради (зборів). По за­ кінченні строку служби кожен член ради п ’ятисот звітував про свою діяльність і міг бути притягнутий до відповідальності.