Здійснення державного контролю

10. Державний контроль здійснюється державним інспектором шляхом проведення планових, позапланових (раптових) перевірок діяльності суб'єктів господарювання, огляду речей в установленому законом порядку.

11. План проведення перевірок затверджується Департаментом.

12. Позапланові (раптові) перевірки проводяться без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання за:

дорученням Департаменту;

зверненнями інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;

ініціативою державного інспектора у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), прокату, зберігання та переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних на ринках, у торговельній мережі (палатках, лотках, магазинах), продажу їх з рук, або у разі інших порушень вимог законодавства у зазначеній сфері;

письмовим зверненням заявників - осіб, яким належать права інтелектуальної власності, зокрема авторське право і/або суміжні права, майнове право на знак для товарів і послуг або наданий дозвіл (ліцензія) на використання зазначених прав, а також їх представників;

дорученням інших контролюючих та правоохоронних органів тощо.

13. Під час проведення позапланових перевірок державний інспектор перевіряє:

дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності та наявність у них дозволів на використання у будь-якій формі об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва, розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), зберігання та переміщення дисків і матриць, а також використання, експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення;

наявність у виробника дисків і матриць ліцензії на виробництво дисків та її чинність, дотримання встановлених ліцензійних умов;

стан виконання розпоряджень Департаменту та інших органів виконавчої влади щодо усунення виявлених порушень законодавства у сфері інтелектуальної власності;

дотримання встановлених законодавством правил розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), прокату, зберігання та переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних та порядку використання інших об'єктів права інтелектуальної власності;

дотримання вимог законодавства щодо маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних у процесі їх розповсюдження (у тому числі провадження оптової і роздрібної торгівлі), прокату, зберігання та переміщення.

14. Планова перевірка суб'єкта господарювання проводиться обов'язково у присутності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його заміщує.

Позапланова (раптова) перевірка проводиться у присутності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його заміщує, а в разі їх відсутності - матеріально відповідальної особи суб'єкта господарювання або особи, яка здійснює розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних або інших об'єктів права інтелектуальної власності.

15. Планова перевірка проводиться в робочі дні з 9 до 18 години.

16. Позапланова перевірка проводиться у будь-який час (у тому числі в позаробочий) в робочі або вихідні дні.

17. Суб'єкт господарювання, що перевіряється, зобов'язаний створити необхідні умови для проведення перевірки, а також надати засоби, необхідні державному інспектору для виконання ним своїх повноважень згідно з цим Положенням.

18. Під час перевірки особа, яка використовує об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема розповсюджує примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, на вимогу державного інспектора зобов'язана надати оригінали документів, що підтверджують правомірність використання таких об'єктів (дозволи на їх використання, відповідні договори), дотримання встановлених законодавством правил оптової і роздрібної торгівлі, прокату, зберігання та переміщення зазначених примірників, які є на прилавках і у підсобних приміщеннях, та правильність їх маркування контрольними марками.

19. Забороняється суб'єктам господарювання чинити будь-які перешкоди щодо проведення перевірки державним інспектором. Будь-яке зволікання з проведенням перевірки, пов'язане з обмеженням доступу державного інспектора до приміщень суб'єкта господарювання (у тому числі ліцензованих), об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема дисків і матриць, та відповідних документів, є підставою для застосування передбачених законом заходів, у тому числі спеціальних, із залученням працівників органів МВС, СБУ, Державної податкової адміністрації.

20. На вимогу суб'єкта права інтелектуальної власності державний інспектор приймає рішення про залучення такого суб'єкта чи його представника до проведення перевірки.

21. До участі у проведенні перевірки суб'єкт господарювання може залучати консультантів, експертів та інших фахівців з метою надання роз'яснень та захисту своїх прав і законних інтересів.

22. Акт перевірки складається в день її закінчення і підписується державним інспектором та усіма особами, які брали участь у проведенні перевірки. У разі призначення експертизи вилучених продукції, до складу якої входять об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема дисків і матриць, та відповідних документів перевірка вважається закінченою після отримання результатів експертизи.

23. В акті перевірки зазначаються:

дата її проведення;

прізвище, ім'я та по батькові державного інспектора, який її проводив;

посади, прізвища, імена та по батькові осіб, які брали участь у її проведенні;

повне найменування, місцезнаходження суб'єкта господарювання, що перевірявся;

прізвище, ім'я, по батькові та посада керівника або іншої особи, уповноваженої діяти від імені суб'єкта господарювання;

посилання на затверджений в установленому порядку план перевірок, яким передбачено проведення зазначеної перевірки (у разі проведення планової перевірки);

факт наявності чи відсутності порушень;

детальний виклад кожного виду порушення (у разі його наявності) з посиланням на нормативно-правові акти (номер статті, частини тощо);

дата прийняття рішення про проведення експертизи (у разі прийняття такого рішення під час перевірки) і прізвища, імена та по батькові експертів, що її проводитимуть.

24. До акта перевірки додаються копії всіх документів та матеріалів перевірки, приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень, а у разі складення протоколу про адміністративне правопорушення - копія протоколу. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 256 Кодексу про адміністративні правопорушення.

25. Особи, які беруть участь у проведенні перевірки, мають право у письмовій формі висловлювати обґрунтовані зауваження та/або пояснення, які додаються до акта перевірки. У разі незгоди із змістом акта вони підписують такий акт із зауваженнями. Форма акта перевірки затверджується МОН.

26. Акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких залишається у суб'єкта господарювання або його уповноваженої особи, а другий передається Департаменту.

27. Акти перевірок та протоколи про адміністративне правопорушення реєструються державним інспектором в журналах обліку актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення. Сторінки журналів повинні бути пронумеровані, прошнуровані, а також скріплені печаткою Департаменту.

28. Приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень можуть бути оскаржені до Департаменту або до суду в порядку, визначеному законодавством.

____________

 

ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

від 10.06.2004 р. N 04-5/1107

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності

Із змінами і доповненнями, внесеними

 листом президії Вищого господарського суду України

 від 1 лютого 2005 року N 04-5/26

(витяг)

З метою однакового і правильного застосування законодавства у вирішенні спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, Вищий господарський суд України вважає за необхідне дати такі рекомендації.

I. Загальні питання застосування законодавства про охорону прав інтелектуальної власності

1. З 1 січня 2004 року набрали чинності Цивільний кодекс України (далі - Цивільний кодекс) та Господарський кодекс України (далі - Господарський кодекс). У розгляді справ, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, положення цих Кодексів повинні застосовуватись з урахуванням таких правил.

1.1. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

1.2. Згідно з пунктом 4 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

2. Відповідно до частини 2 статті 154 Господарського кодексу до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

У Цивільному кодексі положення про право інтелектуальної власності викладено у Книзі четвертій "Право інтелектуальної власності", главі 75 "Розпорядження правами інтелектуальної власності" та главі 76 "Комерційна концесія".

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

У Господарському кодексі особливості регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності".

Отже захист прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

3. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 10 Цивільного кодексу передбачено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. А згідно з частиною 2 цієї статті, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

З урахуванням викладених вимог Конституції України та Цивільного кодексу господарські суди мають застосовувати міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 08.10.2003 N 01-8/1199 "Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності".

4. Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. Отже судам у вирішенні спорів слід застосовувати також правила законів у сфері інтелектуальної власності, до яких відносяться Закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".

Правила про права інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад, Законах України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про племінну справу", "Про науково-технічну інформацію", "Про лікарські засоби" тощо.

5. У застосуванні законів про охорону прав інтелектуальної власності судам слід враховувати зміну термінів, якими визначаються окремі об'єкти права інтелектуальної власності. Так, знаки для товарів і послуг за Цивільним кодексом (стаття 420, глава 44) та Господарським кодексом (статті 155, 157 - 158) визначено як торговельні марки (знаки для товарів і послуг), а фірмове найменування - як комерційне (фірмове) найменування (стаття 420, глава 43 Цивільного кодексу, статті 155, 159 Господарського кодексу).

6. У зв'язку з врегулюванням Цивільним кодексом та Господарським кодексом питання про право інтелектуальної власності на комерційне найменування у справах, пов'язаних із захистом зазначеного права, господарськими судами з 1 січня 2004 року не може застосовуватися Положення про фірму, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927 року.