- •Тема 4. Психологічний аналіз особливостей емоційної сфери студента
- •1. Емоційна сфера людини.
- •Самостійно: Категорії емоціогенних ситуацій
- •2. Емпатія як соціально-психологічна властивість особистості
- •2 Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •2.2 Суперечливості та кризи студентського віку
1. Емоційна сфера людини.
Юнацький вік - період життя людини між підлітковим віком і дорослістю. У західній психології переважає традиція об'єднання підліткового віку і юності в віковий період, званий «період дорослості», змістом якого і є перехід від дитинства до дорослості, і межі якого можуть сягати від 12/14 до 25 років. У вітчизняній науці юність визначається в межах 14 - 18 років і розглядається як самостійний період розвитку людини, його особистості та індивідуальності. Вік 15 - 17 років називають раннім юнацьким або віком ранньої юності. Саме на ці роки припадає вибір професійного закладу, вступ до вузу і безпосередньо студентське життя.
Протягом раннього юнацького віку (від 15—16 до 20 років) особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно вивчає свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.
Соціальна ситуація розвитку юнацькому віці зумовлена особливостями перебування на порозі самостійного життя, необхідністю особистісного і професійного самовизначення, вибору життєвого шляху.
Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується у дружбі, яка є школою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини, її критеріями старшокласники вважають взаєморозуміння, взаємодопомогу, вірність і психологічну близькість.
І, звісно ж, це пора кохання. «Любов - пристрасть емоційна, хвилююча, інтенсивна. Якщо почуття взаємне, люди переповнені любов'ю і відчувають радість, якщо ні - вона спустошує їх і призводить до стану відчаю. Подібно до інших форм емоційного збудження, палке кохання являє собою суміш захоплення і зневіри, радісного трепету і тоскною скрушно».
Емоційна сфера юнаків характеризується:
1) різноманіттям пережитих почуттів, особливо моральних і громадсько-політичних; 2) більшою, ніж у підлітків, стійкістю емоцій та почуттів; 3) здатністю до співпереживання, тобто здатністю відгукуватися на почуття інших, близьких їм людей;
4) розвитком естетичних почуттів, здатністю помічати прекрасне в навколишнього дійсності. Розвивається естетична сприйнятливість до м'яких, ніжних, спокійних ліричних об'єктів. Це, у свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, м'якості, стриманості. 5) більшою стійкістю і глибиною дружби; друзі вибираються, висходячи із загальних інтересів і занять, рівності відносин, відданості і обов’язків;
6) появою почуття любові; юнацька любов, як правило, чиста, безпосередня, багата різноманітними переживаннями, носить відтінок ніжності, мрійливості, ліричності і щирості.
Ще Ш. Бюллер, використовуючи біографічний метод та вивчення юнацьких щоденників, визначила 5 ключових проблем, з якими стикається майже кожен юнак: інтерес до власної особистості, почуття самотності, проблема часу, пошук ідеалу, жага кохання. Тож головні проблеми, які потребують свого вирішення в період ранньої дорослості, - це досягнення ідентичності (на противагу змішування ролей) і близькості (на противагу ізоляції). І емоції при розв’язанні цих проблем відіграють провідну роль.
Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, ставлення людини до світу й до інших людей, до процесу і результату її практичної діяльності.
САМОСТІЙНО: дослідити емоційні властивості та їх характеристику. (Емоційна збудливість, Емоційна глибина, Емоційна ригідність (стійкість) – лабільність, Емоційна стійкість, Експресивність).
Емоції, емоційні явища є неодмінним компонентом структури особистості юнака, це основні, фундаментальні утворення особистості. Звідси можна говорити не лише про емоції та почуття, а й про емоційно-особистісну сферу, яка об'єднує в одне ціле різні за характером і складністю емоційні явища.
Функції емоцій в юнацькому віці:
Функція спонукання
Функція оцінки теперішнього
Функцію організації діяльності
Функція закріплення досвіду
Функція передбачення майбутнього
Функція синтезування образу (втілюється у впливі емоцій на структурування сприймання, пам'яті, свідомості)
Емоціям властива сигнальна функція. Вони можуть виступати як у ролі внутрішнього сигналу (оцінювальна та спонукальна функції), так і в ролі зовнішнього сигналу (виразна функція).
Виразна функція. Виразні рухи свідчать про наявність певного процесу в психіці. Існує перелік стандартних виразних рухів, які спільні для багатьох людей, навіть багатьох культур.
Емоції й почуття, що їх переживає людина, потребують зовнішнього вияву. Найхарактерніші форми їх утілення — певні зміни у виразі обличчя (міміка), у поставі всього тіла (пантоміміка), а також в особливостях поведінки. Через свій зовнішній вияв емоції й почуття допомагають людині налагоджувати як інтерперсональний (з іншими людьми), так і інтраперсональний (із самим собою) зв'язок.
Вивчаючи помилки в інтерпретації зовнішнього виразу емоцій і ґрунтуючись на результатах досліджень багатьох інших авторів, Р. Вудвортс запропонував таку лінійну шкалу емоцій:
І— Любов, веселощі, радість
IV — Гнів, рішучість
ІІ— Подив
V — Відраза
ІІІ — Страх, страждання
VI — Презирство.
Чим далі одна від одної на цій шкалі розташовані емоції, тим менш імовірним є змішування їх при оцінці зовнішнього виразу. Наприклад, подив іноді помилково ідентифікується як радість або страх і майже ніколи — як відраза. X. Шлосберг, який зацікавився цією проблемою, дійшов висновку, що шкала емоцій є, по суті, не лінійною, а круговою. Справді, можуть помилково вважатися одна за іншу не тільки суміжні емоції, а й емоції, розташовані на протилежних кінцях шкали, наприклад, презирство може ідентифікуватися і як відраза, і як любов.
Та все-таки головна функція емоцій – це функція пристосування.
Ще в XIX ст. Дж. Дьюї наголошував, що психологічно емоція — це адаптація. Емоція виникає тоді, коли виконання інстинктивних дій, реалізація звичних чи довільних форм поведінки наштовхується на перешкоди. У складній ситуації людина, намагаючись адаптуватися до неї, відчуває емоцію. Отже, емоція є реакцією організму на ситуацію.
Дезорганізація може бути корисною в певній ситуації (заплакати, щоб вплинути на іншу людину; виявити агресивність щодо труднощів).
