4.2. Класифікації документів

4.2.1. Універсально-десяткова класифікація

Традиційними засобами для впорядкування документальних фондів, організації пошуку є бібліотечно-бібліографічні класифікації. Найбільше поширеною для фондів технічної літератури є Універсальна десяткова класифікація (УДК), яка використовується у більш як 50-ти країнах і юридично є власністю Міжнародної федерації з документації (МФД).

В СРСР УДК впроваджена з 1963 року як єдина система класифікації всіх публікацій з точних наук і техніки. У 2000 році вийшли з друку таблиці українською мовою “Універсальна десяткова класифікація” перекладені з англійської мови за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та Інституту відкритого суспільства (Будапешт, Угорщина). За фінансової підтримки того ж Міжнародного фонду “Відродження” Інститутом математичного моделювання “Фраксім” з дозволу Книжкової палати розроблена електронна версія УДК. УДК дозволяє повністю представити фонди науково-технічної інформації і забезпечити оперативний пошук інформації. Характерною рисою УДК є те, що вона охоплює всі галузі знань, має можливість безмежно ділитися.

УДК складається з основних і додаткових таблиць.

Основна таблиця містить поняття і відповідні їм індекси. Перший ряд основної таблиці має такі класи:

0 – Загальний відділ. Наука. Організація. Розумова діяльність

1. Філософія. Психологія

2. Релігія. Теологія (богослов’я)

3. Суспільні науки. Економіка. Право. Праця

4. Вільний

5. Математика. Природничі науки.

6. Прикладні науки. Медицина. Техніка

7. Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія.

Музика

8. Мова. Мовознавство. Художня література

9. Географія. Історія. Краєзнавство

Кожний з 10 класів поділений на 10 розділів, які у свою чергу діляться на більш дрібні підрозділи. Для кращого прочитання індексу після кожних трьох цифр, починаючи зліва, ставиться крапка. Всередині кожного розділу застосовується ієрархічна побудова від загального до більш детального. Наприклад: 5- Математика. Природні науки; 53- Фізика, 536- Термодинаміка.

До таблиць додаються допоміжні таблиці визначників, за допомогою яких робиться подальша деталізація індексів. Визначники поділяються на загальні і спеціальні. Загальні визначники відображають категорії і ознаки, які застосовуються у всіх системах: час (лапки), місце (дужки), мова( знак рівності) тощо. Наприклад: = 20 ( на англійській мові), “2001.10.20” (20 жовтня 2001 року).

Основними символами спеціальних роздільників є: дефіс ­ застосовується для позначення елементів, складових частин. Для відображення відношень між поняттями використовується знаки з’єднань. Серед них найбільш поширеними є знак приєднання (+), поширення (/), відношення (:).

Для покращення роботи з таблицями УДК до них додається абетково - предметний покажчик. Поняття в цьому покажчику розміщені в абетковому порядку.

4.2.2. Міжнародна патентна класифікація

Для правильного проведення пошуку інформації необхідно визначити кваліфікаційні індекси з кожного предмету пошуку.

Для пошуку патентної інформації використовують Міжнародну та національні класифікації винаходів (МПК, НКВ), для інших джерел науково-технічної інформації, як ми з’ясували. використовують універсальну десяткову класифікацію (УДК).

МПК (міжнародна патентна класифікація) – інструмент для впорядкованого зберігання патентних документів, полегшує доступ до документу, є основою для визначення рівня техніки у даній галузі. Перша редакція діяла з 1 січня 1968 року. Вона базується на Страсбурзькій угоді 1972 р., підготовленій Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІС). Нині 70 патентних відомств, які публікують понад 90% світового обсягу патентних документів, застосовують цю класифікацію як основну. Щоб на кожному етапі свого застосування МПК відповідала існуючому рівню розвитку техніки, вона зазнає в рамках ВОІВ періодичного перегляду (один раз на п’ять років). Нині діє 7-ма редакція класифікації. До шостої редакції патентним відомством України здійснено переклад покажчика ключових термінів. Незважаючи на те, що МПК періодично переглядається, її структура і принцип побудови незмінні - вона залишається ієрархічною класифікацією. МПК охоплює всі галузі знань, об’єкти яких можуть мати правову охорону, і розділена на вісім розділів, що містять приблизно 67000 рубрик. Кожна рубрика визначається індексом, що складається з букв латинського алфавіту і арабських цифр. Розділи позначаються заголовними буквами латинського алфавіту:

A – “Задоволення життєвих потреб людини”;

B – “Різні технологічні процеси; транспортування”;

C – “Хімія, металургія”;

D – “Текстиль, папір”;

E – “Будівництво; гірнича справа”;

F – “Механіка; освітлення; опалювання; двигуни і насоси; зброя і боєприпаси; підривні роботи”;

G – “Фізика”;

H – “Електрика”

Розділи у свою чергу діляться на класи (118), класи на підкласи (624). Дроблення здійснюється у порядку ієрархічного підпорядкування

Наприклад:

С02F – обробка води, промислових і побутових стічних вод;

С02F 1/46 –електрохімічними способами;

С02F 1/461 – електролізом.

Окремі розділи носять функціональний характер, інші - галузевий. Інколи це призводить до розпорошення документів у різних класах.