Затвердження теми кваліфікаційної роботи

Теми кваліфікаційних робіт пропонуються кафедрою щорічно до 15 вересня навчального року.

Для затвердження теми студент подає до 25 вересня на кафедру заяву встановленої форми (Додаток 1).

Затвердження теми завершується оформленням Плану (Додаток 3).

Термін здачі роботи – це термін представлення на кафедру завершеної і оформленої роботи, підписаної науковим керівником.

План виконання кваліфікаційної роботи необхідно погоджувати з завідувачем кафедри.

Якщо студент не обрав тему кваліфікаційної роботи і не зареєстрував її на кафедрі до 10 жовтня, тема роботи закріплюється і реєструється кафедрою самостійно.

Реєстрація двох і більше робіт за однією темою дослідження не допускається.

Використання літератури, основні вимоги до змісту

Вивчення літератури за обраною темою потрібно починати з основних наукових джерел, щоб одержати загальне уявлення про основні питання.

Вивчення наукових публікацій бажано проводити поетапно: загальне ознайомлення з роботою в цілому відповідно до її змісту; швидкий перегляд усього змісту; читання в порядку послідовності розташування матеріалу; вибіркове читання певної частини роботи; виписка найважливіших матеріалів; включення фрагменту тексту до майбутньої роботи.

Робота не повинна складатися цілком із запозиченного матеріалу. Головне з того, що оцінюється, це авторські погляди, розробки, аналітика і результати з елементами оригінальності, новизни.

За необхідності в науковій роботі використовуються цитати для того, щоб передати важливі для дослідження ідеї без перекручувань першоджерела. Але цитатами не слід зловживати.

Поширеною помилкою є зловживання переказом запозичений ідей, поглядів. За відсутності авторської інтерпретації, переосмислення та їнього розвитку це є свідченням плагіату, від якого не рятують навіть сумлінні посилки на джерела. Слід пам’ятати, що наукова робота не повинна за змістом виглядати як літературно-справочний посібник, який дає інформацію про те, хто і що сказав за певним питанням.

Аналіз літератури з проблеми повинен бути не описовим, не констатуючим, а критичним; орієнтованим на ознайомлення з існуючим станом розробки проблематики, а також на з’ясування невирішених питань, на пошук оригінальних шляхів розв’язання проблеми, і, що вкрай важливо, повинен репрезентувати власну позицію автора стосовно позиції інших дослідників. У разі виявлення випадків плагіату робота не допускається до захисту.

Структура кваліфікаційної роботи

Обов’язковими частинами роботи є: титульний аркуш, завдання та календарний план; відгук керівника; зовнішня рецензія; зміст; вступ; основна частина (розділи і підрозділи); висновки; список використаних джерел; реферат; анотація на трьох мовах (українській, російській та англійській).

Перераховані частини (окрім відгуку керівника, зовнішньої рецензії та реферату) прошиваються в роботу з дотриманням вказаної послідовності:

1. Титульний аркуш (Додаток 2);

2. План та календарний план оформляється з урахуванням рекомендацій згідно з Додатком 3;

3. Зміст (Додаток 6);

4. Вступ;

5. Основна частина роботи;

6. Висновки;

7. Список використаних джерел;

8. Додатки (у разі наявності);

Відгук керівника, зовнішня рецензія, реферат та анотація додаються до прошитої роботи.

Відгук керівника є аналізом якості роботи за критеріями рейтингової оцінки роботи. Відгук складається об’ємом не менше 1,5–2 сторінок, з обов’язковим письмовим обґрунтуванням оцінки, з посиланнями на текст роботи згідно з Додатком 11.

Зовнішня рецензія дається фахівцем за спеціальністю, якій відповідає тема наукової роботи, і який не є робітником Маріупольського державного університету. Зовнішня рецензія оформлюється згідно з Додатком 10.

Реферат на кваліфікаційну роботу оформляється згідно з Додатком 4.

У рефераті студент надає стисле викладення основних результатів роботи. Структурно реферат складається із загальної характеристики роботи; основного змісту роботи; висновків, списку опублікованих праць за темою роботи; анотацій.

У рефераті визначаються актуальність, мета, завдання кваліфікаційної роботи, об’єкт, предмет дослідження, його наукова новизна, теоретичне та практичне значення виконаної роботи; вказується методологічна основа дослідження, методи, що використовувались під час виконання кваліфікаційної роботи. У рефераті до кваліфікаційної роботи наводяться короткі висновки з кожного розділу основної частини виконаного дослідження.

На останній сторінці реферату наводиться анотація трьома мовами: українською, російською та англійською, що відбиває основний зміст кваліфікаційної роботи та містить перелік ключових слів.

Обсяг реферату складає 10–14 сторінок.

Структурні частини реферату не нумеруються, їх назви друкують великими літерами.

Сторінки реферату нумеруються, починаючи з першої сторінки, де міститься загальна характеристика роботи. Номери сторінок проставляються арабськими цифрами у центрі верхнього поля.

Реферат оформлюється у вигляді брошури. Текст друкується на обох сторінках аркуша формату А 5 (148х210 мм).

Анотації оформляються на трьох мовах (українській, російській, англійській). У тексті анотації необхідно відобразити інформацію про зміст і результати кваліфікаційної роботи. Об’єм анотації – до 0,5 сторінки комп’ютерного тексту. Тексти анотацій різними мовами мають бути ідентичними за змістом (Додаток 5).

У Змісті відбивається структура роботи з вказівкою її частин: вступ; нумерація і назви розділів, підрозділів (підпунктів); список використаних джерел і додатки. В змісті вказуються тільки перші сторінки перерахованих частин (Додаток 6). Бажано коротко і чітко формулювати назви розділів, підрозділів (підпунктів). Назви розділів повинні відповідати завданням дослідження і формулюватися з урахуванням рекомендацій.

Вступ розкриває сучасний стан наукової проблеми (завдання), її значення, підстави і початкові дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження, його основні цілі, завдання, а також шляхи їх досягнення, методологію.

У Вступі дається загальна характеристика роботи. Почати слід з актуальності теми дослідження. Треба підкреслити, що, як і будь-який вид наукової роботи, кваліфікаційна робота починаються з усвідомлення актуальності її предмету (теми). Актуальність теми вказує на доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки або суспільних відносин. Але треба звернути увагу на те, що актуальність виявляється не тільки у її теоретичній або практичній важливості, але, головним чином, у проблемних моментах, питаннях теоретичного або практичного характеру, які містить предмет дослідження (тема). Важливо розуміти, що саме ці проблемні питання обумовлюють необхідність досліджень та визначають подальшу постановку мети і завдань дослідження.

Потрібно кратко але чітко сформулювати сутність проблемних питань або моментів, що визначають актуальність тематики. Є помилкою використання загальних формулювань, що не розкривають конкретну проблему.

Важливо вказати аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких розпочаті вирішення зазначеної проблеми і на які спирається автор, а також законодавства і проектів нормативно-правових актів.

У Вступі формулюють об’єкт і предмет дослідження, мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та відповідні теоретичні погляди (тобто фактична та теоретична складові). Це вся сфера, яка служить джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження – складає частину об’єкту дослідження і точно відповідає назві теми дипломної або магістерської роботи. Дослідження не повинно виходити за межі свого предмету.

Мета роботи повинна відповідати предмету дослідження. Мета повинна формулюватися конкретно і знаходити своє вираження в описі того прогнозованого стану, в якому бажано бачити предмет дослідження, тобто мета виступає як якісно новий стан – результат подолання розбіжності між належним і сущим. Не слід формулювати мету як «Дослідження…», «Аналіз...», «Вивчення...» тому, що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Мета роботи пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхами його досягнення. Метою дослідження є кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано дослідження, вирішення проблем і усунення недоліків. При формулюванні мети можуть використовуватися слова: «обґрунтувати новий підхід…», «уточнити порядок..», «конкретизувати положення про…», «аргументувати необхідність…», «розробити правила…», «підготувати пропозиції…» і тому подібне.

Мета роботи не формулюється як «Підготувати пропозиції з вдосконалення законодавства…», оскільки повинна вказувати на зміст таких пропозицій. Не може бути метою роботи і підготовка тез наукової доповіді, виступи на конференції, оскільки вони є апробацією результатів роботи.

Завдання повинні відповідати структурі основної частини (алгоритму змісту), а відповіді на завдання повинні знайти своє відображення у Висновках і відповідати кількості визначених завдань. Завдання, так само, як і мету, не слід формулювати в словах, що вказують власне на шлях або на спосіб досягнення бажаного, наприклад «дослідити», «проаналізувати», «розглянути» тощо. Потрібно використовувати ті терміни, що відображують кінцевий намір автора відносно досліджуваної проблеми, наприклад, «встановити», «визначити», «порівняти», «обґрунтувати» тощо.

Методи наукового дослідження, за допомогою яких автор зміг вирішити поставленні завдання. Окрім загального зазначення використаних методів дослідження необхідно кратко демонструвати їх конкретне застосування за текстом роботи, тобто позитивний эфект використання цих методів.

Наукова новизна отриманих результатів. У вступі приводиться коротка анотація нових наукових положень чи рішень, запропонованих студентом особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше розроблений, запропонований, синтезований), удосконалений (модифікований), одержав подальший розвиток).

Практичне значення отриманих результатів є обов’язковою складовою Вступу, має бути чітко сформульоване і є одним з критеріїв оцінювання наукової роботи. Будь-яка наукова робота має містити наукове чи прикладне значення, тому у цьому структурному підрозділі мають бути відображені відомості про теоретичне чи практичне використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. Практичне значення має містити результати власних досліджень, що можуть бути упроваджені в діяльність підприємств, організацій чи установ. Відзначаючи практичну цінність отриманих результатів, необхідно подати інформацію про ступінь готовності до використання або надати короткі відомості про впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Після цього обовязково зазначається апробація дослідження із зазначенням конкретної форми такої апробації (наприклад, тези доповіді, стаття, тощо) та вихідних даних. Слід зазначити, що раздрукований текст указаної апробації додається до кваліфікаційної роботи.

Закінчувати Вступ бажано обґрунтуванням структури роботи і послідовності викладу матеріалу із зазначенням загального обсягу роботи (без врахування списку використаних джерел) та кількості використаних джерел.

Рекомендований об’єм вступу – 2–3 сторінки комп’ютерного тексту або 7–10 тис. знаків.

Основна частина роботи складається з розділів (як правило, трьох), які містять пункти та підпункти. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму, обґрунтуванням використаних методів тощо. У кінці кожного розділу обов’язково формулюють висновки з коротким викладом приведених в розділі наукових і практичних результатів. Ці висновки не повинні буквально співпадати з загальними Висновками наприкінці роботи.

Основними моментами змісту розділів основної частини є:

• огляд літератури з даного питання, основні етапи розвитку наукової думки, короткий, критичний аналіз робіт попередників з вказівкою на ті питання, які залишилися невирішеними;

• аналіз законодавства з даного питання, обґрунтування наявних в ньому недоліків і необхідності його вдосконалення, пропозиція форм і шляхів такого вдосконалення з урахуванням законодавства інших країн;

• аналіз практики застосування законодавства з даного питання на прикладі конкретних підприємств, об’єднань, організацій, установ, державних органів; власні висновки про наявність невирішених практичних проблем, шлях їх розв’язання;

• опис і результати власних досліджень автора, обов’язкова їх аргументація, з вказівкою того нового, що він вносить в розробку проблеми (у кожній главі мають бути сформульовані проблеми наукового і практичного характеру, пропозиції за рішенням виявлених проблем з вказівкою форми реалізації таких пропозицій, наприклад, пропозиції щодо вдосконалення правозастосовної діяльності або законодавства).

Кількість розділів (підрозділів) узгоджується з науковим керівником. Виклад матеріалу повинен відповідати головній ідеї, чітко визначеній автором.

Рекомендований об’єм основної частини роботи, включаючи Вступ та Висновки складає: 100–120 сторінок.

У Висновках об’ємом до 5 сторінок викладають наукові і практичні результати, отримані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної проблеми (завдання), обґрунтування шляху вирішення наукової проблеми, значення отриманих результатів для науки і практики.

Слід пам’ятати, що висновками є лаконічно викладені кінцеві результати дослідження, тобто відповіді на поставлені завдання. Вони не повинні виглядати як продовження роздумів автора, або бути простою констатацією того, що було зроблено, наприклад, не правильно формулювати висновок як: «було проаналізовано (досліджено) стан законодавства…». При описі отриманих результатів слід уникати наступних формулювань: «був проведений аналіз…», «вивчено…», «зроблений порівняльний аналіз…» і тому подібне.

Найбільш прийнятні для опису результатів слова «класифіковано…», «конкретизовано…», «допрацьовано…», «уточнено…», «визначено…», «встановлено…», «обґрунтовано (аргументовано)…» і тому подібне, а для вказівки міри новизни – «вперше», «отримало подальший розвиток…», «вдосконалено…».

Далі формулюють рекомендації відносно наукового і практичного значення отриманих результатів.

Завершується висновки вказівкою на перспективи подальших розробок досліджуваної теми.

Додатки оформляють як продовження роботи після списку використаних джерел. В якості додатків можуть бути тільки матеріали, що підтверджують отримані результати по темі дослідження. Нумерації підлягає тільки перша сторінка додатків. Таблиці, данні практики, статистика, інші матеріали, використовувані при підготовці роботи, розміщуються в додатках до роботи.

Кожний окремий матеріал додатків слід починати з нової сторінки з вказівкою в правому верхньому кутку слова «Додаток». Якщо таких матеріалів більше одного, їх нумерують послідовно арабськими цифрами без знаку № (Додаток 1).

У тексті роботи посилання на наявність додатка відзначається в круглих дужках, наприклад, «Складені рекомендації по укладенню договору (Додаток 2)».

До роботи обов’язково додаються тези наукової доповіді, що відбивають основні результати дослідження і підтверджують оволодіння студентом уміння виявляти наукову проблему і аргументувати варіанти її рішення.