5. Порядок визначення ступеня втрати працездатності потерпілим.

Стаття 38. Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим

1. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

2. Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

3. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

Наказ МОЗ Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків

1.4. Медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності:

акта про нещасний випадок, пов‘язаний з виробництвом, за формою Н - 1, наведеною в додатку 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок);

акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П - 4, наведеною в додатку 17 до Порядку; медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання за формою, наведеною в додатку 16 до Порядку;

направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), суду чи прокуратури;

направлення закладу охорони здоров’я, за формою № 088/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 088/о).

1.5. За наявності у потерпілого наслідків однієї травми чи професійного захворювання ступінь втрати професійної працездатності у відсотках визначається залежно від тяжкості, але не нижче першого значення, наведеного у Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затверджених цим наказом.

1.6. При встановленні втрати професійної працездатності у відсотках і потреби у додаткових видах допомоги МСЕК виходить тільки з наслідків виробничої травми або професійного захворювання та пов’язаних з ними станів.

1.7. Якщо травма пов’язана з виробництвом чи професійним захворюванням, що погіршили перебіг захворювання, на яке потерпілий страждав раніше, ступінь втрати професійної працездатності визначається, виходячи із спричинених ними порушень функцій організму з урахуванням тих, що були раніше.

1.8. Ступінь втрати професійної працездатності при повторних нещасних випадках на виробництві або нових професійних захворюваннях визначається за наслідками кожного з них окремо, незалежно від того, виникли вони в період роботи в одного роботодавця чи різних роботодавців.

Це залежить від впливу наслідків трудових каліцтв чи професійних захворювань на здатність потерпілого виконувати професійну діяльність, що передувала повторному нещасному випадку або новому професійному захворюванню, з урахуванням результатів реалізації індивідуальної програми реабілітації потерпілого щодо відновлення професійної працездатності в попередній професії, його професійних знань та вмінь і у підсумку не може перевищувати 100 відсотків.

1.9. За наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється:

при І групі інвалідності - не вище 100%;

при ІІ групі інвалідності - не вище 85%;

при ІІІ групі інвалідності - не вище 65%.

У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.