2. Основні поняття пед. Деонтології

Педагогічна деонтологія, як будь-яка інша наука, має свою систему понять: Деонтология - (від грец. Deontos - «належне» і logos - «вчення») - розділ етики, в якому розглядаються проблеми боргу і взагалі належного (всього того, що висловлює вимоги моральності в формі розпоряджень).

Педагогічна деонтологія - наука про поведінку педагога відповідно до професійного обов'язку.

Принцип педагогічної деонтології - основне вихідне положення педагогічної деонтології, засноване на понятті професійного обов'язку педагога і нормуюче його діяльність.

Вимога педагогічної деонтології - спосіб впливу на свідомість і волю педагога з метою організації його поведінки і діяльності.

Деонтологічний інтуїтивізм - борг вважається не залежним від добра поняттям або логічно попереднім йому (добро полягає в тому, щоб виконувати борг). Згідно деонтологічному інтуїтивізму, моральні обов'язки не мають підстави в соціальних потребах, вони нібито очевидні самі по собі, вічні і незмінні.

Деонтична модальність - характеристика практичної дії з точки зору певної системи норм. Нормативний статус дії зазвичай виражається поняттями «обов'язково», «дозволено», «заборонено», «(нормативно) байдуже», використовуваними в нормативному висловлюванні.

Деонтична логіка - розділ логіки, який досліджує логічну структуру і логічні зв'язки нормативних висловлювань. Аналізуючи міркування, посилками або висновками яких служать такі висловлювання, деонтична логіка відокремлює необґрунтовані схеми міркувань від обґрунтованих і систематизує останні.

«Юма принцип» - принцип, який стверджує, що неможливо за допомогою однієї логіки перейти від тверджень зі зв'язкою «є» до тверджень зі зв'язкою «повинен». Принцип названий ім'ям англ. філософа Д. Юма (1711-1776), який вказав, що етика постійно здійснює грубу помилку, вважаючи, що з опису того, що має місце, можна вивести якісь твердження про моральне добро і борг.

Деонтична необхідність - одна з модальних характеристик висловлювання (поряд з «можливістю», «випадковістю» і «незалежністю»); необхідним є висловлювання, заперечення якого логічно неможливо. Деонтично необхідно те, що випливає з законів або норм, що діють в суспільстві.

Деонтологічні взаємини - взаємний емоційний контакт, спільні дії, поведінковий зв'язок, який існує між педагогом і учнями (учням), заснований на принципах педагогічної деонтології.

Борг - перетворення вимоги моральності, яка в рівній мірі стосується всіх людей, в особисту задачу даної конкретної особи.

Психогігієна спілкування - спілкування, спрямоване на формування та підтримку нервово-психічного здоров'я людей, що спілкуються. Основний принцип психогігієни спілкування «Не нашкодь!».

Деонтологічна готовність - стан свідомості майбутнього педагога, при якому їм чиниться усвідомлення свого обов'язку в необхідності здійснення професійної діяльності, відповідної цьому боргу, тобто такого стану свідомості, коли відбувається відображення об'єктивних обов'язків студента в ідеях, почуттях, переконаннях, у внутрішніх мотивах педагогічної діяльності та реалізація їх на практиці.

Деонтологічне виховання - процес систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість педагога.

Деонтологічне мислення педагога - це здатність педагога аналізувати свої вчинки і вчинки інших учасників педагогічного процесу, розкривати їх мотиви, прогнозувати поведінку в можливих ситуаціях.

Деонтологічні якості педагога - сукупність компонентів особистості педагога, що забезпечують його стійку професійну поведінку відповідно до професійних обов'язків.

Деонтологічний потенціал педагога - комплекс властивостей і здібностей педагога, що дозволяє діяти згідно з принципами педагогічної деонтології, існуючий в прихованому вигляді і що може проявитися в професійній діяльності.

Деонтологічна позиція педагога - інтеграція стійких, заснованих на усвідомленні боргу, відносин педагога до професійної сфери діяльності, до тієї ролі, яку він виконує в даній сфері, до себе як педагога-професіонала і до учасників педагогічної діяльності, що виявляються в поведінці, яка породжує в поєднанні з глибокої компетентністю високі соціально значущі результати.

Деонтологічна свідомість педагога - віддзеркалення дійсності на основі суб'єктивної, вільної і безкорисливої мотивації педагога, що базується на повазі до професійного обов'язку.

Деонтологічне кредо - внутрішнє переконання, яке формує світогляд, заснований на усвідомленні професійного обов'язку.