5.Зміст теми:

Важливе значення у мовленні має правильне наголошення в словах, що свідчить про високу культуру мовця.

Орфоепія — розділ мовознавчої науки, що вивчає правила літературної вимови.

Українська мова має усталені орфоепічні норми, які є обов’язковими для всіх, хто користується нею.

Сучасні норми української орфоепії склалися на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам. Певну роль в усталенні норм мали говори інших українських діалектів та усна народна творчість. Важливий вплив на формування орфоепічних норм мала творчість українських письменників, зокрема І.Котляревського, Т.Шевченка, які своїми працями сприяли розробці правил української вимови. Орфоепічні норми властиві у с н о м у мовленню. Саме тому орфоепія пов’язана з фонетикою, зокрема з творенням звуків, складоподілом і будовою складів. Значна частина орфоепічних правил пов’язана з наголошенням слів, вимовою граматичних форм, з інтонацією. Орфоепія має важливе значення, оскільки її норми забезпечують правильне спілкування, сприяють піднесенню культури народу.

Основні правила орфоепії, пов’язані з вимовою голосних,

приголосних звуків та звукосполучень:

1) Усі голосні під наголосом вимовляються чітко й виразно, однак голосні мають ряд вимовних особливостей:

а) Голосні [а], [у], [і] в усіх позиціях мають чітку вимову: [братú], [знаў], [йасно], [р´іл´:а], [п´іду], [йушка], [в´іра], [ўйідливий].

2) Звук [о] вимовляється виразно і здебільшого не змінюється:[вода], [ворог], [н´ого]. Лише перед складом з наголошеним [у] та [і] в основі слова звук [о] вимовляється з наближенням до [у]: [ко жýх], [го лýбка], [со бі], [то бі].

3) Звуки [е], [и] під наголосом вимовляються чітко й виразно: [легенда], [перший], [пишемо]. У ненаголошеній позиції вони вимовляються з наближенням [е] до [и], а [и] до [е] — [зéле н´], [се лá], [пли вé], [веле тéнс´кий]. Примітка: Звук [и] перед [и] та в кінці слова вимовляється майже чисто: [рожевий], [бити], [мити].

Вимова приголосних звуків

1) Дзвінкі приголосні української мови в кінці слова й перед глухими в середині слова (крім [г], що легко змінюється на [х]) вимовляються дзвінко: [казка], [с´н´іг], [дуб], [дубкá], [д´ідкá], але [лéхко], [дви хт´іти].

2) Оглушується префікс і прийменник з — перед глухими: [с тобойу], [с хати].

3) Префікси роз-, без- можуть вимовлятися і дзвінко, і глухо: [розпитати] і [роспитати], [безсмертний] і [бесмертний].

4) Глухі приголосні внаслідок уподібнення вимовляються дзвінко:[молодьба], [бородьба].

5) Африкати [дж] і [дз] вимовляються як один звук. Усі шиплячі на кінці слова та складу тверді: [ріж], [піч], [ходиш], [розріжте].

6) Звук [ц] в кінці слова завжди вимовляється пом’якшено: [хлопец´], [молодец´], [ол´івец´].

7) Завжди пом’якшуються [з], [с], [ц] у прикметникових суфіксах –зьк-, -ськ-, -цьк: [запор´із´кий], [хортиц´кий], [с´іл´с´кий].

8) Приголосний [л] часто вимовляється м’яко: спілка — [спіл´ц´і], гілка [на г´іл´ц´і], люлька — [у л´ул´ц´і].

9) Розрізняємо вимову [г] [ґ]: недогляд, гримати, голова, зігрівати вимовляємо [г]. У словах: ґава, ґазда, ґрунтовний, ґринджоли, ґречний, ґанок, ґатунок, ґедзь вимовляємо [ґ].

КОРОТКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СЛІВ ІЗ ЛІТЕРОЮ Ґ

аґу (вигук), аґусі, аґукати

арґо (жаргон)

арґонія (жоржина)

біґос (страва)

ґабелок (шкіра молодого теляти)

ґабзувати (ганьбити, паплюжити)

ґаблище (держак для ґаблів, вил)

ґаблі (заокруглені на кінці вила з великою кількістю зубців)

ґава (ворона)

ґавеня (пташеня ворони)

ґавин (воронячий)

ґавити (бути неуважним)

ґаволов (людина, яка ходить без діла, байдикує)

ґав'ячий (воронячий)

ґавра (лігво звіра, барліг)

ґаджала (кісточка)

ґаджело (дзиґа)

ґазда (господар, хазяїн)

ґаздиня (господиня, хазяйка)

ґаздівство (господарство)

ґаздівський (господарський)

ґалаґан (головатий півень із голою шиєю, головешка; великий мідний горщик, поплавок)

ґаламаґати (говорити незрозумілою мовою)

ґаланці (вузькі штани)

ґалиця (чорна гадюка)

ґалій (рідкісний сріблясто-білий м'який метал із низькою точкою плавлення)

ґандж (вада, дефект)

ґанджовитий (з вадою, дефектом)

ґандзолля, ґноття (лахміття, дрантя)

ґанок (прибудова з площадкою і східцями, а подекуди з покрівлею біля входу в будинок)

ґара (паз, жолобок)

ґатунок (сорт, розряд виробу за якістю)

ґяцик (кажан)

ґвазяти (робити щось (напр. фарбувати) недбало, без смаку)

ґвалт (сильний крик, галас) ґвалтівник (насильник)

ґвалтований (той, кого зґвалтували)

ґвалтом (силою, насильно)

ґвалтування (іменник від ґвалтувати)

ґвалтувати (змушувати силою до статевого акту)

ґвалтуватися (сильно збуджуватися, тривожитися)

ґвер (рушниця, гвинтівка)

ґевал (здоровило)

ґеґотати, ґорґотати, ґорґотіти (звуки, які видають гуси)

ґедзатися (збуджено бігати, стрибати від укусу ґедзя (про тварин)

ґедзунок (хист, талант)

ґедзь (велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин; овід)

ґелґати

ґейм (спортивний термін) (те саме, що ґеґотати)

ґелґіт (іменник від ґеґотати)

ґелевач (товстун, черевань)

ґелета (барильце, діжка на сир)

ґелюх (нутрощі, тельбухи)

ґемба (губа)

ґембель (кінець)

ґерґавка, ґерґачка (горло)

ґерґелі (порода великих гусей)

ґерґечник (кущ аґрусу)

ґердан, ґерданик, ґерданець, ґєрданиця (нагрудна прикраса, пов'язка з бісеру) ґерлиґа і ґирлиґа (ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди; посох; патериця)

Ґете

Ґетеборг

Ґетеборзький

ґешефт (спекулятивна, вигідна угода: вигода, бариш, зиск)

ґзимс (карниз)

ґивт (ковток)

ґиґнути (затнути, вмерти)

ґила (грижа)

ґиливкатий (пузатий)

ґлей (загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні,черешні, сливи та ін.)

ґліциній (берилій)

ґльогати (жадібно ковтати)

ґляґ і ґляґа (частина шлунка жуйних тварин, уживана для звурджування молока)

ґляґанець (солодкий сир)

ґляґаний (заквашений сичугом)

ґляґати (робити, сир)

ґлямати (їсти через силу)

ґнип (шевський ніж)

ґніт (рос. фитиль, шнур) ґнотовий (прикметник від ґніт)

ґну (зооп., вид антилопи)

ґовда (голова, макітра)

ґоґель-моґель і ґоґоль-моґоль (сирий жовток яйця, стертий з цукром)

ґонт (покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок)

ґонталь (залізний цвях, яким прибивають ґонт)

ґонтар (той, хто виготовляє ґонт або покриває дах ґонтом)

ґонтина (окрема тонка дощечка для покриття хати ґонтом)

ґонтовий (з ґонту)

ґонтяниця, ґонтярка (ялина, що годиться для ґонту)

ґраса (сапка)

ґрасування (іменник від ґрасувати)

ґрасувати (вистругувати; розчищати (стежки)

ґрати (переплетення металевих (зрідка дерев'яних) прутів, штаб і т. ін., що використовується для загорожу)

ґратна, ґратниця (кристалічна решітка)

ґратковий (прикметник до ґратки)

ґратований (те саме, що ґратчастий)

ґратувати (вмонтовувати ґрати)

ґратчастий (який нагадує ґрати, у вигляді ґрат)

ґратулювати (вітати, поздоровляти)

ґречний (шанобливо ввічливий у поводженні з людьми, чемний; який виражає шанобливість, увічливість)

ґречність (властивість за знач, ґречний)

ґринджоли (низькі й широкі сани з боками, що розширяються від передка; маленькі дитячі сани)

ґрипс (таємна записка, що закладалася у спеціальну схованку або передавалася із рук у руки за призначенням)

ґроно (скупчення плодів або квітів на одній гілці; китиця; у переносному значенні група людей, спільнота)

ґрузло (грудка, жмут, клубок)

ґрулина, ґрулянка (картопляне бадилля)

ґрулисько (місце де росте картопля)

ґруля, ґудзола (картопля)

ґрунт (верхній шар земної кори, придатний для життя рослин)

ґрунтець (зменш. до ґрунт)

ґрунтівка (садиба, обійстя)

ґрунтівництво (напрям російської суспільно-філософської думки 60-х рр. 19 ст., представники якого вважали основою і формою соціального та ідейного розвитку Росії "національний ґрунт")

ґрунтовимірювач (машина для вирівнювання ґрунту)

ґрунтовка (перший нижній шар фарби на полотні картини, на предметі, що є основою, на яку наносять інші фарби під час малювання або фарбування; речовина, якою покривають полотно картини або предмет, підготовляючи їх до фарбування)

ґрунтовний (який характеризується повнотою, глибиною, вичерпністю) ґрунтовність (іменник від ґрунтовний)

ґрунтозабірний (призначений для узяття (забору) зразків фунту)

ґрунь (вершина гори)

ґудзик, ґудзь (рос. пуговица)

ґуз (вузол (на нитці чи вірьовці)

ґузий (куций)

ґузуля (кругла ґуля)

ґулий (безрогий)

ґуля (заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін.)

ґуня (накидка з овечої шкури)

ґуральня (спиртово-горілчаний завод; винокурня)

ґургуля (сук)

ґуш (ґуля на тілі)

ґушуватий (вкритий ґулями (про тіло)

джиґун (те саме, що баламут)

дзиґа — дитяча іграшка у вигляді круга або кулі на осі, яка за швидкого обертання утримується у вертикальному положенні)

дзиґар (годинникар)

дзиґарі (годинник)

дзиґлик (стільчик)

дзиґльований (жвавий, моторний)

дзиґувати (крутитися, вертітися)

дзіґерай (нежить, риніт)

дриґати (робити різкі уривчасті рухи, ногами (про людей), лапами (про тварин)

жиґа (танець)

зиґзаґ (ламана лінія)

леґейда (незграбний)

леґінь (молодий парубок)

миґа (пантоміма)

морґ (міра землі)

мустанґ (здичавілий кінь)

неґліже (легке домашнє ранкове вбрання)

персона ґрата (поважна особа),

персона нон ґрата (небажана особа)

пінґ-понґ (настільний теніс)

обґрунтовувати (аргументувати)

реґбі (різновид футболу з овальним м'ячем)

резиґнація (цілковита покірливість долі)

ремиґати (відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин)

спаґеті (страва з макаронів)

суґестія (навіювання, вплив на людину під час гіпнозу)

тирлиґач (поганий скрипаль)

уджиґнути (ужалити)

фата морґана (марево)

фіґлявий (жартівливий)

фіґлі-міґлі (витівки, жарти, залицяння)

фурдиґáти (крутити)

хляґа (негода)

цуґ (висувне коліно духового музичного інструмента - тромбона, призначене

для змінювання висоти звука)

цуґлі (вуздечка)

шварґотати і шварґотіти (голосно й верескливо розмовляти)

хуґа (сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина; чвара, колотнеча, сварка)

НАГОЛОС

В українській мові наголос динамічний, тобто один із складів слова вимовляється з більшою силою. Наголос у нашій мові вільний і рухомий: учитель — учителі, вісімдесят — вісімдесятьом.

Є слова з подвійним наголосом.

За допомогою логічного наголосу виділяється в реченні слово, важливе зі смислового погляду.

Запам’ятайте наголошення в словах:

Беремó нести циган

Бóвтати новий черпати

Бóсий ознака черствий

Була, булó, були олень черствіти

Верба осока щипці

Веретено отаман яловичина

Випадок параліч медикамент

Виразний пасти рентгенографія

Вільха пеня каталóг

Вітчим перчити чотирнадцять

Гостей петля рукóпис

Граблі Покрова щілина

Дóшка порядковий завдання

Дрова предмет запитання

Залоза приятель заслання

Ідемо ремінь визнання

Кидати решето сантиметр

Кишка ринковий квартал

Кінчити рідкий мармуровий

Кóлесо сердити борόдавка

Колія середина наркоманія

Контрактовий сирóватка бюлетень

Коромисло сімдесят алкогóль

Косий слабий диспансер

Котрий старий застрілити

Красти, краду твердий затемнити

Кроїти текстовий маркетинг

Кропива терези мензýрковий

Курятина тісний фόльга

Легкий товпитися арáхіс

Льодовий товстий травестíя

Малий тонкий розпізнáння

Металургія фартух Горобина

Ненависть фаховий Горошина

Ненавидіти феномен Ґрунтовий

Ненависний хапати Гостей

Граблі Громадянин Грошей

Грошовий Гуртожиток Гущавина

СЛОВА, ЯКІ МАЮТЬ ПОДВІЙНЕ НАГОЛОШУВАННЯ

брúкнути (впасти) брикнути (дриґнути)

варений (дієприкметник)

варений (прикметник)

вúпадком (іменник в Ор. відм.)

випадком (прислівник, син випадково) ;

вúпарність (випаровування)

відсотковий

ґазда (господар, хазяїн)

договір

жовтизна

зерно (суть, основа чогось; зародок, початок чогось)

зерно (плід хлібних злаків, зернина, насінина)

зокрема

маляр мандрівник милостивий

наклейка (ярлик) наклейка (дія)

на відчай наприкінці

пахнути (виділяти запах) пахнути (повіяти)

посвататися (заручитися)

посвататися (стати родичами-сватами)

позивач родовий