3. Товар і його властивості

Матеріальним носієм відносин товарного господарства є|з'являється,являється| товар. Товар – це річ, вироблена|вироблена,справлена| працею людини і призначена для обміну.

Всякий|усякий| товар має дві властивості:

1) він може задовольняти потреби людей;

2) він може бути обміняний на інший товар.

Ці властивості відповідно позначаються|значаться| поняттями: споживчої і мінової вартості.

Споживча вартість товару – це здатність|здібність| речі задовольняти які-небудь потреби людини. Ця здатність|здібність| об'єктивно обумовлена корисністю речі, яка визначається конкретними властивостями матеріального тіла. В зв'язку з цим споживчою вартістю товару є|з'являється,являється| не сама по собі корисність, а річ що володіє нею. В умовах товарного виробництва споживча вартість є|з'являється,являється| носієм мінової вартості.

Мінова вартість – це пропорція, в якій один вид споживчої вартості обмінюється на інший вид споживчої вартості. Ця пропорція є видиме на поверхні явище. По суті, мінова вартість завжди являє собою кількісний вимір загальної|спільної| для всіх товарів якості, яка відмінна|чудово| від якості їх споживних вартостей. При цьому товари, як споживчі вартості, якісно різні і кількісно несумірні. Отже, такою загальною|спільною| для всіх товарів якістю може бути тільки|лише| те, що всі вони є продуктом праці.

В зв'язку з цим в теорії існує поняття вартості товару, яке представляє собою величину суспільної|громадської| праці, матеріалізованої в товарі, суспільний|громадський| характер|вдача| якого виявляється в обміні.

Суспільною|громадською| працею є|з'являється,являється| праця, яку витрачає суспільство|товариство| на виробництво товару, який реалізує яку-небудь суспільну|громадську| потребу і виробляється|виробляється,справляється| в суспільно-необхідному об'ємі|обсязі|.

Ця суспільна|громадська| значимість праці реально виявляється в процесі обміну на ринку, у зв'язку з чим і поняття вартості визначається як економічні відносини між виробниками, пов'язані з виявленням суспільної|громадської| значимості праці, втіленої в товарі. Отже, всі товари як вартості завжди якісно однорідні і кількісно співмірні|. При цьому, будучи суспільною|громадською| властивістю товару вартість має форму свого прояву|вияву| – мінову вартість.

Подвійний|двоїстий| характер|вдача| праці, втіленої в товарі. Подвійна|двоїста| характеристика товару об'єктивно обумовлена подвійним|двоїстим| характером|вдачею| праці, що його створює. Праця товаровиробника одночасно виступає|вирушає| як конкретна праця і абстрактна праця.

Конкретна праця – це витрати|затрати| людської робочої сили в конкретній доцільній формі, результатом якої завжди є|з'являється,являється| споживча вартість. Всі види конкретної праці відрізняються один від одного метою|цілі| діяльності, використовуваними засобами виробництва, технологією, результатами діяльності. Тобто кожен вид конкретної праці якісно визначений і несхожий на інші.

Абстрактна праця – це витрата|затрата| людської робочої сили безвідносно до конкретної форми цієї витрати|затрати| (тобто як витрата|затрата| фізичної, нервової, психічної і т.д. діяльності людини),результатом якої завжди є|з'являється,являється| вартість товару. При цьому абстрактною працею є|з'являється,являється| не всяка|усяка| витрата|затрата| людської робочої сили, а лише така, суспільна|громадська| значимість якої підтверджується в результаті|унаслідок,внаслідок| обміну. Отже, абстрактна праця в такому розумінні є явище історичне, яке існує лише в товарному виробництві. Абстрактна праця – це якісно однорідна праця, що є|з'являється,являється| основою вартості.

Величина вартості товару. Вартість товару завжди має кількісну визначеність, тобто свою величину. Величина вартості одиниці товару завжди визначається конкретними витратами|затратами| праці. При цьому величину або масу праці визначають по величині робочого часу. В зв'язку з цим розрізняють індивідуальний робочий час і суспільно необхідний.

Індивідуальний робочий час – це робочий час, який витрачає конкретний виробник в конкретних умовах. Проте|однак| на ринку вартість товарів не може визначатися величиною| індивідуального робочого часу|робочий|. В зв'язку з цим на ринку в процесі обміну складається величина суспільно-необхідного робочого часу|робочого| (СНРЧ|).

СНРЧ| – це такий робочий час, який витрачається на виробництво одиниці споживчої вартості при даних, середніх, суспільно нормальних умовах виробництва, при середньому рівні продуктивності і інтенсивності праці.

Під суспільно-нормальними умовами виробництва розуміють такі умови, при яких виробляється|виробляється,справляється| переважна|гнітюча| маса продукції даного вигляду|виду|. Чисто теоретично середній рівень трудових витрат на одиницю товару можна визначити як середньоарифметичну величину по кількості вироблюваної продукції. Практично ця величина визначається в стихійному порядку|ладі| на ринку. Величина вартості товару завжди прямопропорційна| кількості суспільно-необхідної праці, втіленої в товарі.

Разом з тим|в той же час| на величину вартості одиниці товару впливає продуктивність і інтенсивність праці.

Під продуктивністю праці розуміють результативність, плідність, ефективність конкретної праці. Отже, продуктивність – це категорія, пов'язана тільки|лише| з конкретною працею. Вимірюється продуктивність або кількістю продукції, що випускається за одиницю часу, або кількістю часу, витраченою на одиницю споживчої вартості. В зв'язку з цим продуктивність праці завжди впливає на величину вартості одиниці товару обернено пропорціонально.

Інтенсивність праці – процес продуктивного споживання|вжитку| робочої сили в часі. Вона вимірюється витрачанням робочої сили за одиницю часу.

Якщо продуктивність праці росте|зростає| на одному окремо взятому підприємстві, то величина вартості одиниці продукції не змінюється, оскільки не змінюється величина СНРЧ|, але|та| це підприємство матиме економічний виграш, оскільки його індивідуальний робочий час буде менший в порівнянні з СНРЧ|. Якщо продуктивність праці росте|зростає| в масштабі суспільства|товариства|, то величина вартості одиниці товару падає.

Якщо інтенсивність праці росте|зростає| на одному окремо взятому підприємстві, то величина вартості одиниці товару не змінюється. Якщо інтенсивність праці росте|зростає| в масштабі суспільства|товариства|, то її збільшений|зрослий| рівень стає суспільно нормальним і діє як чинник|фактор| зростання|зросту| продуктивності праці.