4. Охорона прав суб’єктів господарської діяльності в ході їх легітимації (державна реєстрація , ліцензування , патентування , дозвільна система в сфері господарської діяльності.)

В господарському законодавстві України чітко визначено (ст. 2 ГК), що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації.

Взагалі необхідно зазначити, що поняття суб'єкт господарю­вання вживається й в ч. 4 ст. 13 Конституції України в контексті забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права влас­ності і господарювання, а також соціальної спрямованості еко­номіки. Отже, суб'єкт господарювання є самостійним учасником господарських відносин, і тому Н.О. Саніахметова, спираючись на ст. 55 ГК, класифікує безпосередньо суб'єктів господарювання за метою їх діяльності'. Інші правознавці, наприклад В.С. Щербина, при класифікації суб'єктів господарювання акцентують увагу на порядку їх утворення, а саме порядку виникнення та легітимації'. І дійсно у процесі створення суб'єктів господарювання важливе значення мають такі фактори: наявність рішення власника майна чи уповноваженого ним органу про створення суб'єкта господа­рювання, державна реєстрація суб'єкта господарювання. На стадії державної реєстрації державний вплив виявляється при встановленні імперативних правил і процедур реєстрації та при визначенні компетентного органу, на який пок­ладено функції з реєстрації суб'єкта господарювання чи негоспо- дарюючого суб'єкта.

Реалізуючі своє конституційне право на здійснення підприєм­ницької діяльності, кожен громадянин України, іноземець та особа без громадянства самостійно визначає найбільш прийнятний для нього спосіб організації її здійснення, обираючи індивідуальний або колективний характер дій на основі об'єднання майна, підпри­ємницьких зусиль з іншими особами з метою спільного отримання прибутку. Традиційно в теорії відносин власності за цією ознакою всіх учасників процесу господарювання, що розглядається як при­власнення продуктів природи шляхом продуктивної праці в про­цесі суспільного виробництва, поділяють на суб'єктів індивіду­ального та групового привласнення. Відповідно можна вести мову про індивідуальних та колективних суб'єктів господарювання: фі­зичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності та колективні утворення - організації.

Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здій­снення ним підприємницької діяльності за умови державної реєст­рації його як підприємця без статусу юридичної особи. Право на підприємницьку діяльність передбачене ст. 42 Конституції Украї­ни. Підприємницькою діяльністю можуть займатися громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства. Крім того, для здійснення підприємницької діяльності необхідна повна дієздатність громадянина. Цивільне законодавство виділяє кілька різновидів дієздатності: повна, часткова, неповна, обмежена, виз­нання громадянина недієздатним. До речі О.М. Вінник надала таке визначення індивідуального підприємця — це фізичні особи (гро­мадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства) з повною цивільною дієздатністю, не обмежені законом у правоздат­ності, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги) і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві власності'.

Підтверджуючи зазначений погляд на сутність суб'єктів під­приємництва, Н. Саніахметова підкреслює, що з юридичної точки зору для характеристики суб'єкта підприємницької діяльності в Україні найбільш важливим є факт його легітимізації, тобто де­ржавного підтвердження законності входження останнього в під­приємницьку сферу і заняття названою діяльністю, що підтвер­джується державною реєстрацією, а в окремих випадках - також ліцензуванням і патентуванням деяких видів діяльності. Тобто однією з головних умов провадження підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва. Крім того, господарська компетенція тісно пов'язана з ознаками, що індивідуалізують виз­начений суб'єкт права. Індивідуалізація суб'єктів може здійсню­ватися за різними ознаками, тісно пов'язаними з тим, про що йде мова: громадяни, юридичні особи або інші суб'єкти. Так, юридичну особу буде індивідуалізувати фірмове найменування, місце реєст­рації, товарний знак, наявність ліцензії на провадження певного виду підприємницької діяльності тощо, а громадянина - ім'я, міс­це проживання та акти громадянського стану.

Крім того, враховуючи, що окремі види господарської діяль­ності відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» потребують ліцензування. В ньо­му зазначено, що суб'єктом господарювання, який одержує ліцен­зію, є зареєстрована в установленому порядку юридична особа, а також фізична особа - суб'єкт господарської діяльності. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці як суб'єкти господарювання мають загальну господарську правоздатність, тобто можуть займатися будь-якими видами господарської діяль­ності. Але угода, укладена суб'єктом господарювання, що не має ліцензії на провадження виду діяльності, пов'язаного з будь яким видом господарської діяльності, що потребує отримання ліцензії, може бути визнана судом недійсною, наприклад за позовом де­ржавного органу, що здійснює контроль або нагляд за діяльністю юридичної особи.

Повна господарська компетенція суб'єкта госпо­дарювання у сфері господарської діяльності, що потребує отри­мання ліцензії виникає не тільки з моменту державної реєстрації, отримання спеціального дозволу (ліцензії) на провадження зазна­ченого виду діяльності.

Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання визна­чається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 року із зміна­ми та доповненнями.

Сфера дії цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової фор­ми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Законом можуть бути встановлені особливості де­ржавної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів де­ржавної влади та органів місцевого самоврядування, банків, тор­гово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кре­дитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.