2.Відновлення церковної православної ієрархії 1620 р.

Становище православної церкви:

• православне духовенство фактично було поставлено поза законом;

• обмеження в правах православної шляхти, православних міщан не допускали до роботи магістратів;

• частина церков і монастирів була передана греко-католицькій церкві, закрито чимало парафіяльних шкіл;

• поява групи священиків, яка за підтримки Запорізької Січі відстоювала право законного існування церкви.

Відновлення церковної православної ієрархії 1620 р.

Берестейська унія погіршила становище православної церкви, проте більшість українців лишилася їй вірною. Боронили цю віру братства, ставши досить впливовою силою. У 1615 р. у Києві було засноване Богоявленське братство, ставши впливовою силою.

1620 р – єрусалимський патріарх Феофіл відновив православну ієрархію висвятивши на митрополита Київського Іова Борецького

1633 р. – польський сейм видав «Статті для заспокоєння», за якими визнавалось відновлення УПЦ

Діяльність митр. Петра Могили (1596-1647):

• домігся від королівської влади визнання найвищої православної ієрархії (1632 р.);

• боротьба з порушеннями церковних канонів, навіть і в минулому;

• запровадження щорічного скликання єпархіальних соборів для вирішення поточних проблем;

• посилення влади митрополита, більший контроль за духівництвом і станом церковного життя;

• створення митрополичої консисторії — церковного судового органу, відмова від світських судів;

• упорядкування відносин з братствами та чернечого життя й організації монастирів.

• реставрував Софійський собор

• 1631 р. — став опікуном Київського братства, відкрив Лаврську школу.

• 1632 р. — відкрив Києво-Печерську колегію, що пізніше дістала назву Києво-Могилянської, а на початку ХVІІІ ст. стала академією.

3.Розвиток культури та освіти.

Розвиток культури та освіти. Книгодрукування. Основним осередком друкарства стала друкарня Києво-Печерської лаври, в якій 1646 р. було видано важливу книгу «Требник», автором був сам П. Могила. Активно діяла друкарня Львівського Успенського братства.

Освіта. Саме П. Могила був ініціатором створення Києво-Могилянського колегіуму (1632 р., згодом славетна Києво-Могилянська академія). Вона постала на базі братської (1615 р.) і лаврської (1631 р.) шкіл. Києво-Могилянська академія протягом тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом для всіх станів України, Східної Європи та православного світу. Заснована на принципах гуманізму, академія поширювала знання, її вихованці зробили чимало для політичного та культурного розвитку України. Зросла кількість єзуїтських, протестантських і греко-католицьких навчальних закладів.

Наука. Найвизначнішою мовознавчою працею була «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619 р.), популярним був і «Лексикон славенороський» Памви Беринди (1627 р.), в ньому було зібрано майже 7 тис. слів.

Усна народна творчість. Продовжували натхненно творити українські кобзарі. До цього часу відноситься діяльність легендарної піснярки Марусі Чурай.

Література. Найвизначнішим письменником-полемістом вважається Іван Вишенськнй, за життя якого було надруковано лише один («Послання до єпископів») з 16 його творів. М. Смотрицький був автором полемічного твору «Тренос» («Плач», 1610 р.). Помітне місце в українському літописанні гою часу належало Густинському літопису бл. 1623 -1627 рр. Почала формувалися українська драматургія, набула поширення шкільна драма, виникли інтермедії, розвинувся український мандрівний ляльковий театр вертеп.

Архітектура і містобудування. Відчутний вплив європейського Відродження. Унікальним зразком ренесансного будівництва є ансамблі львівських споруд: будівлі на площі Ринок і пам’ятки, пов’язані з Львівським Успенським братством. Продовжували будувати оборонні споруди, причому спостерігалося поєднання рис оборонної архітектури а палацовою, наприклад, замки у Збаражі, Золочеві, замок у Підгірцях (Львівщина, 1630-1640-і рр.), Троїцький Межигірський монастир-фортеця поблизу Острога.

Образотворче мистецтво. Справжньою перлиною українського мистецтва є іконостас Пятницької церкви, створеної у Львові у першій чверті XVII ст. Іконостас львівської Успенської церкви малювали Федір Сенькович і Микола Петрахнович. Популярним стає портретний живопис. Досконалим видом тогочасною мистецтва були киижкова мініатюра та гравюра, зразком якої є портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича Сагайдачного (1622 р.). Тодішній гравер Ілля працював у Львові, а на запрошення П. Могили прибув до Києва, де зробив гравюри до «Требника» П. Могили.