Організація роботи процедурного кабінету

Розрізняють процедурні кабінети для підшкірних і внутрішньо-м'язових ін'єкцій і для внутрішньовенних ін'єкцій.

Кожен процедурний кабінет умовно поділяють на дві частини. В одній частині розташований кран, раковина, педальне відро для сміття, індивідуальне мило, рушник, тумбочка з ємкостями для дезінфекційних розчинів і для замочування ватних кульок (ємкості повинні бути промаркіровані).

В іншій частині містяться кушетка, обтягнута цератою, холодильник з вакцинами, сироватками і препаратами, шафа для зберігання ін'єкційних препаратів. У шафі зберігають меди­каменти і окремо від них запас стерильних ватних кульок у біксах, стерильні шприци, голки та рукавички. Медикаменти розташовані строго за назвами і відсотковою концентрацією. Не можна поряд класти ліки з однаковою назвою, але різною відсотковою концентрацією, ліки зі схожими назвами. Упаковки з ампулами повинні знаходитися окремо від розчинника.

У другій частині кабінету є також маніпуляційні столи:

стіл № 1 — з лікарськими препаратами, стерильними шприцами і голками;

стіл № 2 — з біксом, спиртом, стерильними пінцетами в дезінфекційних розчинах.

У процедурному кабінеті для внутрішньовенних ін'єкцій, крім вищеперерахованого, є пластикова тумбочка, валики, обтягнуті цератою, резинові джгути. У шафі невідкладної допомоги повинні бути затискачі кровоспинні, затискачі Мора, трахеостомні трубки, системи для внутрішньовенних ін'єкцій, а також необхідний набір лікарських засобів:

1. Розчин адреналіну 0,1%, розчин норадреналіну 0,2%.

2. Розчин кофеїну бензоату 20%.

3. Кордіамін,

4. Глюкокортикостероїдні препарати: преднізолон, гідрокор­тизон, дексаметазон та їн.

5. Розчини глюкози 5%, 20%, 40%.

6. Розчин еуфіліну 24%.

7. Протигістамінні препарати: розчин супрастину 2%, роз­чин димедролу 1%, розчин піпольфену 2,5%.

8. Серцеві глікозиди: розчин строфантину 0,05%, розчин корглікону 0,06%,

9. Розчин лазиксу 2%.

10. Розчин дроперидолу 0,25%.

11. Судинорозширювальні засоби: розчин папаверину гідрохлориду 2%, розчин ношпи 2%.

12. Препарати кальцію: розчин кальцію хлориду 10%, розчин кальцію глюконату 10%.

Усі лікарські препарати повинні знаходитися в укладках зі списком медикаментів:

• анафілактичний шок;

• бронхіальна астма;

• гіпертонічний криз;

• інфаркт міокарда;

• набряк легенів.

Також необхідною є наявність аптечки, яка містить:

• спирт етиловий 70% - 100 мл;

• розчин йоду 5%;

• калію перманганат — наважка (розчин готують безпосередньо перед використанням);

• воду дистильовану — 10 мл;

• перев'язувальний матеріал (вата, бинт, лейкопластир). Документація зберігається в столі медичної сестри. Документація процедурного кабінету для підшкірних внутрішньом'язових ін'єкцій:

1. Журнал (листки) призначень.

2. Журнал підшкірних і внутрішньом'язових ін'єкцій.

3. Журнал антибіотиків. Документація процедурного кабінету для внутрішньовенних вливань:

1. Журнал (листки ) призначень.

2. Журнал переливання крові та кровозамінників (усі дані за­писують з етикетки).

3. Журнал взяття крові на бактеріологічне дослідження.

4. Журнал взяття крові на наявність ВІЛ-інфекції австра­лійського антигену.

5. Журнал взяття крові на визначення групи крові та Rh-фактора.

ПРИБИРАННЯ КАБІНЕТІВ (ПРОЦЕДУРНОГО, ПЕРЕВ'ЯЗУВАЛЬНОГО,

МАНІПУЛЯЦІЙНОГО)

І. Поточне прибирання проводять 3 рази на добу.

1. Перед початком роботи:

а) на висоту панелей протирають стіни, усі предмети, підлогу 3% розчином хлораміну з 0,5% розчином мийного засобу за системою двох відер і залишають на 60 хв;

б) змивають оброблені ділянки та предмети проточною водою;

в) кварцують протягом 40 хв;

г) після кварцування кабінет провітрюють.

2. Протягом робочого дня:

а) поверхні робочих столів, обладнання періодично, а в разі забруднення кров'ю або іншими біологічними рідинами негайно 2 рази протирають полотниною, змоченою 3% розчином хлораміну, з інтервалом 15 хв;

б) кварцують протягом 40 хв;

в) провітрюють.

3. Після закінчення роботи:

а) прибирання проводять так само, як і перед початком роботи;

б) полотнини, які використовують для прибирання, кип'ятять у 2% розчині натрію гідрокарбонату 15 хв, прополіскують у воді і висушують.

II. Генеральне прибирання проводять 1 раз на тиждень. У кож­ному відділенні повинен бути графік проведення генерального прибирання. Для генерального прибирання потрібно мати 2 відра для стелі й стін, 2 відра — для підлоги, 2 швабри й полотнини — для підлоги й для стелі. Спочатку миють стелю, стіни, потім — підлогу.

У відрі № 1 знаходиться 0,5% розчин миючого засобу (50 г порошку "Лотос" на 10 л води). У відрі № 2 — чиста вода, яку за­мінюють кожні 2—3 прополіскування полотнини.

Потім обробляють стелю, стіни, підлогу комплексом 6% роз­чину пероксиду водню з 0,5% розчином мийного засобу (на 1 л 6% розчину пероксиду водню використовують 5 г порошку "Ло­тос"). Витримують 1 год. Змивають чистою водою, кварцують протягом 2 год. 1 л дезінфекційного розчину і мийного розчину розрахований на 6 м².

Дезінфекція індивідуальних предметів догляду згідно з діючими нормативами

1. Підкладні судна та сечоприймачі звільняють від вмісту, про­мивають ретельно теплою водою та дезінфікують у спеціальних промаркірованих ємкостях у 3% розчині хлораміну протягом 1 год, після чого ополіскують і просушують.

2. Грілки, пузирі для льоду, підкладні гумові круги двічі про­тирають полотниною, зволоженою 3% розчином хлораміну з ін­тервалом 15 хв, прополіскують і висушують.

3. За наявності мокротиння хворий повинен випльовувати його в індивідуальну плювальницю з корком, 1/3 об'єму якої слід запов­нити 3% розчином хлораміну або 6% розчином пероксиду водню.

Не рідше ніж 1 раз на добу мокротиння з плювальниці вили­вають, а плювальницю промивають гарячою водою та кип'ятять у 2% розчині натрію гідрокарбонату протягом 15 хв.

4. Після виписування хворого тапочки протирають тампоном, зволоженим 25% розчином формаліну або 40% розчином оцтової кислоти, укладають на 3 год у поліетиленовий пакет, який щільно зав'язують, потім виймають тапочки та провітрюють до зникнення запаху.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ПРИЙМАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ЛІКАРНІ

Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якій проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об'єк­тивне обстеження та первинну діагностику, санітарну оброб­ку, транспортування хворих у лікувальне відділення, здій­снюють довідково-інформаційну роботу. Крім того, в разі необхідності в приймальному відділенні надають невідкладну медичну допомогу.

Від грамотності та організованості дій медичного персо­налу приймального відділення часто залежить успіх та ре­зультати лікування.

При централізованій системі планування лікарень прак­тично всі лікувальні та діагностичні відділення, в тому числі й приймальне відділення, знаходяться в одному корпусі. При децентралізованій (павільйонній) системі приймальне відділення розміщується в окремому корпусі або в одному з лікувальних корпусів, де знаходиться відділення реанімації, терапевтичне або хірургічне відділення. В деяких лікарнях центрального приймального відділення немає, а кожне лі­кувальне відділення здійснює прийом хворих самостійно.

Приймальне відділення має бути розміщене недалеко від в'їзду на територію лікарні і бути зручним для транспор­тування хворих — мати під'їзні асфальтовані доріжки, ши­рокі сходи і двері для проходу з носилками.

Приймальне відділення складається із зали для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та діагностичних кабінетів, ізолятора, санпропускника, кабі­нету чергового лікаря, санвузла.

У приймальному відділенні великих лікарень або неда­леко від нього розміщують перев'язочну, а іноді й малу операційну, рентген кабінет і лабораторію. Неподалік пови­нен знаходитися склад для зберігання одягу хворих.

Зал чекання призначений для ходячих хворих, їхніх родичів і супроводжуючих осіб. У ньому має бути достатня кількість стільців, на стінах — інформація про режим роботи відділень, дні і години відвідувань, перелік продуктів, дозволених для передач хворим.

Поряд із залом для чекання розміщують реєстратуру. Тут медична сестра приймального відділення оформляє до­кументацію на хворих, які поступають у стаціонар.

В оглядовому кабінеті хворого оглядає черговий лікар, тут проводять термометрію, а іноді й інші обстеження (на­приклад, електрокардіографію).

Хворих із невстановленим діагнозом тимчасово, до вста­новлення діагнозу, залишають у діагностичних палатах, а хворих з підозрою на інфекційне захворювання — в ізоляторі.

При необхідності в процедурному кабінеті хворим нада­ють невідкладну допомогу.

Санітарну обробку хворих, які поступають у лікарню, проводять у санпропускнику.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИ Й РЕЖИМ ПАЛАТИ

Палати лікувального відділення мають бути просторими, світлими, розрахованими на 4—6 хворих. У кожному від­діленні необхідно мати палати-ізолятори для важкохворих або хворих з гнійною інфекцією, а також палати для після­операційних та переведених з реанімаційного відділення хворих, які потребують інтенсивного догляду та лікування. Ці палати повинні мати централізоване підведення кисню. В палатах-ізоляторах мають бути туалет, умивальник, не­обхідний для хворого посуд і предмети догляду. Стіни палат фарбують у світло-зелений або світло-блакитний колір. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще — двобічного зв'язку хворого та чергової сестри.

Стіни в палатах і коридорах покривають олійною фарбою світлих тонів, підлоги — лінолеумом. На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м² площі, висота палат має бути не меншою ніж 3,5 м. Палати для хворих повинні мати достатню кубатуру (25 м-* на одного хворого), вікна на південь або південний схід, щоб у них проникало якомога більше сонячного світла. Площа вікон має складати не менше ніж ^]/б площі підлоги. Електричне освітлення не повинно бути дуже яскравим, слід використо­вувати лампочки та абажури з матового скла. Крім загального освітлення в палатах мають бути індивідуальні настільні лампи і чергове нічне освітлення.

Температура повітря в палатах повинна бути не нижчою ніж 18—20° С, у перев'язочних та ванних кімнатах 22— 25° С. Температурний режим у відділенні краще забезпе­чується водяним або паровим опаленням. Батареї краще встановити гладенькі, а не ребристі, на них осідає менше пилу і полегшується прибирання.

Для лікувально-профілактичних закладів прийнята при-точно-витяжна вентиляція. При цьому повітря, що нагні­тається ззовні, може очищуватися, зволожуватися, зігрі­ватися або охолоджуватися. Зараз з цією метою широко використовують кондиціонери.

Для нормальної життєдіяльності людського організму по­вітря приміщення повинно мати такі параметри: вміст вуг­лекислого газу — не більше 0,1 %, вологість — ЗО—45 %, швидкість руху повітря — 0,05—0,15 м/с. Крім штучної, у відділеннях і палатах є природна вентиляція повітря, яка відбувається через пори стін, щілини вікон і дверей. Природ­ну вентиляцію доповнюють шляхом провітрювання примі­щення через вікна і фрамуги.

Палати оснащують ліжками для хворих, біля кожного ліжка — тумбочка і стілець. У палаті має бути один за­гальний стіл, шафа для лікарняного одягу та холодильник для зберігання продуктів, що їх передають хворому родичі.

Після поступлення хворого у відділення йому виділяють ліжко з чистою білизною, яка перед тим пройшла камерну обробку, необхідні предмети догляду (склянку, судно, сечо­приймач, плювальницю тощо).

Ліжко хворого має бути металевим або дерев'яним, з гладенькою поверхнею — такі ліжка легше дезинфікувати.

Для важкохворих призначені функціональні ліжка, які дають змогу надавати хворому різних положень.

Один раз у 7—10 днів, а якщо необхідно, то частіше, хворі приймають душ і змінюють білизну. Брудну білизну збирають у спеціальні бавовняні мішки або металеві баки з кришками, зберігають у спеціально відведених для цього місцях, а після дезинфекції відправляють у пральню лікарні. Після сортування брудної білизни приміщення обробляють дезинфікуючим розчином. Для дезинфекції натільної і пос­тільної білизни її необхідно замочити у дезинфікуючому розчині (0,5 % розчин хлорного вапна, 1 % розчин хло­раміну) або прокип'ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди.

Прибирання приміщення палати проводять не менше 2 разів на день — зранку та ввечері — вологим методом із застосуванням дезинфікуючих засобів (1 % розчин хло­раміну, 0,5 % розчин хлорного вапна, 3 % розчин перекису

водню, миючі засоби тощо). Підмітати починають від вікон і стін, змітаючи сміття до середини кімнати і до дверей. Потім ганчіркою, змоченою дезинфікуючим розчином, двічі протирають предмети та меблі, що є в палаті. Потім цим самим розчином миють підлогу. Панелі миють і протирають вологою ганчіркою один раз у 3 дні. Один раз у місяць в палатах протирають від пилу віконні рами і двері, стелю та плафони. Тумбочки і столики один раз на тиждень звіль­няють від продуктів та старанно вичищають. Під час при­бирання та після його проведення палату провітрюють, від­кривши кватирки. Хворих, які залишаються на цей час у палаті, необхідно накрити ковдрами.

Відра, ганчірки, щітки мітять і застосовують окремо для палат, душових, вбиралень та інших приміщень. Після вико­ристання їх замочують на 60 хв. у 1 % розчині хлораміну, або 0,5 % розчині хлорного вапна, або кип'ятять протягом 15 хв.

Дезинфекцію індивідуальних предметів догляду прово­дять згідно з діючими нормативами.

При інфекційних шлунково-кишкових захворюваннях для знезараження виділень хворого використовують хлорне вапно. До рідких виділень (сеча, блювотні маси) додають '/5 частину хлорного вапна, до оформлених виділень (кал) — хлорного вапна додають у 2 рази більше, заливають на 1 год. і лише після цього знезаражені виділення виливають у каналізацію. Після звільнення підкладних суден та сечо­приймачів від вмісту їх ретельно промивають теплою водою і дезинфікують у спеціальних промаркірованих баках вели­кого об'єму з щільними кришками в 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна протягом 1 год., після чого прополіскують і просушують.

При інфекційних захворюваннях легень нерідко спосте­рігається кашель з виділенням харкотиння, яке є заразним для оточуючих. Необхідно пояснити хворому, що ковтати харкотиння не можна, а необхідно випльовувати його в індивідуальну плювальницю з корком. Для дезинфекції хар­котиння на дно плювальниці, на '/4 її об'єму, наливають З % розчин хлораміну або 2 % розчин перманганату калію. Не рідше 1 разу на день харкотиння виливають у ка­налізацію, а плювальницю промивають гарячою водою і кип'ятять у 2 % содовому розчині протягом 30 хв.

Після виписки хворого зі стаціонару предмети індивідуального догляду його лікарняний одяг дезинфікують. Постільну білизну знезаражують у дезкамері. Тапочки протирають тампоном, змоченим 40% розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти, вкладають на 3 год. у поліетиленовий пакет, а потім виймають та провітрюють

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ БУФЕТНОЇ

У лікарнях існує централізована та децентралізована сис­тема приготування їжі. Оптимальнішою є централізована система, при якій в одному приміщенні готують їжу для всіх відділень лікарні, а потім доставляють її в кожне від­ділення. Для цього користуються спеціально промаркіро-ваним теплоізоляційним посудом з кришками.

Ходячі хворі приймають їжу в буфетній, а важкохворих медична сестра годує в ліжку. Для буфетної виділяється велика простора кімната залежно від кількості хворих у відділенні. Стіни покривають олійною фарбою, підлогу —лінолеумом, а краще — кахляними плитками. В буфетну подається холодна і гаряча вода.

Буфетну оснащують електроплитою для підігрівання їжі, шафами для зберігання столового посуду, наборів (ложки, виделки) і харчових продуктів (хліб, сіль, цукор), столом для роздачі їжі, холодильником, баком для замочування або кип'ятіння посуду, двохсекційною ванною або умивальником для миття посуду, спеціальними сітками для споліскування і висушування посуду, сушильною шафою, столами та стіль­цями для хворих. Столи в буфетній мають бути з пластиковим покриттям або дерев'яними. Дерев'яні столи покрива­ють білою скатертиною, а зверху клейонкою. На кожного хворого в буфетній повинен бути комплект посуду: глибока, десертна і мала тарілки, виделка, ложки столова і чайна, склянка.

Роздачу їжі проводять буфетниця та чергова медична сестра. Перед роздачею їжі вони надягають чисті халати «для роздачі їжі». Санітарки, що займаються прибиранням приміщень, до роздачі їжі не допускаються.

Прибирання буфетної (столи, підлога) проводять 3 рази на день — після сніданку, обіду та вечері, вологим способом із застосуванням 0,5 % розчину хлорного вапна, 1 % розчину хлораміну, миючих засобів. Генеральне прибирання прово­дять 1 раз у 7 днів.

Після приймання їжі зі столів збирають брудний посуд і протирають столи двома серветками «для прибирання сто­лів» — спочатку вологою, змоченою в дезинфікуючому роз­чині, а потім сухою. Після цього проводять вологе прибиран­ня підлоги спеціально виділеним і промаркірованим інвен­тарем.

Залишки їжі складають у спеціальне металічне відро або бак з покришкою, заповнюючи його не більш як на ²/з, заливають 1 % розчином хлораміну на 1 год, а потім зливають у каналізацію. Відра (баки) обробляють 2 % роз­чином соди, споліскують і просушують. Категорично забо­роняється залишати в буфетній залишки їжі, а також змі­шувати їх зі свіжими стравами.

У приміщенні буфетної на видному місці має бути інструкція про миття і дезинфекцію посуду: 1) механічне видалення залишків їжі щіткою або дерев'яною ложкою; 2) обезжирення в 2 % розчині соди, рідині «Прогрес» або миючому засобі при температурі 45 °С; 3) знезаражування в 1 % розчині хлорного вапна (10 мл 10 % розчину на 1 л води) при температурі 50 °С протягом ЗО хв.. (для знеза­ражування можна використовувати 0,5 % розчин хлораміну або 1 % розчин «Дихлор-1»; 4) споліскування посуду в спеціальних сітках у воді при температурі 70 °С; 5) просушування в сушильній шафі або в спеціальних сітках у вертикальному положенні. Обезжирення та знезараження посуду проводять в окре­мих секціях ванни чи умивальника.Столові набори після миття необхідно ще прокип'ятити. Щітки, мочалки, що їх використовували для миття посуду, замочують в 0,5% розчині хлорного вапна або 1 % розчині хлораміну на 1 год., кип'ятять 15 хв., висушують і зберігають у спеціально відведеному місці.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ САНІТАРНИХ ВУЗЛІВ

Для прибирання санітарних вузлів виділяють спеціальний інвентар, який зберігають окремо. Ганчірки та щітки перед прибиранням кип'ятять або дезинфікують 1—2 % розчином хлорного вапна. Всі приміщення санітарного вузла періо­дично провітрюють. Вони повинні добре освітлюватися та опалюватися (18—20 °С).

Вологе прибирання проводять 2 рази на день і в разі потреби. Для цього користуються 0,5 % розчином хлорного вапна, 1 % розчином хлораміну або 3 % розчином лізолу.

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров`я України 25.05.2000 № 120

Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України 14 листопада 2000 р.

за №820/5041