2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія

Світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення.

Світогляд - не просто знання, а деяке інтегральне духовне ут­ворення, оскільки:

а) він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцін­кою, відношенням,

б) предмет світогляду - відношення "людина - світ " постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інте­лектуальних утворень, таких як знання, бажання, інтуїцію, віру, надію, життєві мотиви, мету та ін. Через це скла­довими світогляду постають: • погляди, • переконання, • прин­ципи, • ідеали, • цінності, • вірування, • життєві норми та стереотипи.

ОСНОВНІ СВІТОГЛЯДНІ ПИТАННЯ

(За німецьким філософом І. Кантом)

Світогляд прийнято класифікувати на основі різних спільних ознак: За будовою розрізняють світогляд цілісний, фрагментар­ний, внутрішньо злагоджений, суперечливий; за ступенем адекватності сприйняття дійсності - реалістичний, фан­тастичний, викривлений, адекватний дійсності; за ставлен­ням до визнання існування вищих сутностей - релігійний, скептичний, агностичний, атеїстичний. Дуже поширеною є також типизація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін.

Філософія: 1) це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень; 2) це усвідомлений світогляд; 3) вона повинна прагнути бути => аргу­ментованою, => внутрішньо стрункою, => логічно послідовною.

3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія

Історично першою формою світогляду прийнято вважати міфологію (від грецьких слів: перекази, оповіді, слово, учення) - розповіді або переповідання про богів, першопредків, початкові події світу та ін. Для давньої, архаїчної людини міф був єдиною та всеохоплюючою формою світосприйняття.

Вна­слідок історичного розвитку людської діяльності, внаслідок розростання сфери соціально-культурних процесів міф розкладається, і із нього виділяється ціла низка напрямів духовної діяльності – див. рисунок.

4. Предмет філософії. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва

Термін "філософія" - схильність, любов, бажання, відданість та "софія" -мудрість, ("любомудріє").

Предмет філософі – час, причинність, сенс життя, істина, добро, свобода та ін, осягнення всезагального розумом чи інтуїцією. Р. Декарт - лише філо­софія відрізняє нас від дикунів.

Науку та філософію споріднює те, що вони прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та до­слідження.

Філософія та мистецтво схожі між собою у тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено: окрім того, для філософи і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди і усюди знаходять предмет своєї уваги.

Філософію та релігію споріднюєте, що вони постають різновида­ми світогляду, тобто те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також: претендують на роль жит­тєвого наставництва, проте релігія базується на вірі, а філософія намагається усе розглядати критично та доводити те, що розгля­дається, до рівня розуміння.