Види емоцій і почуттів

Емоції і почуття характеризуються: якістю та полярністю, активністю та інтенсивністю.

У почуттях виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань вирізняють одні емоції і почуття з-поміж інших, наприклад, радість і гнів, сором, обурення, любов тощо.

Емоціям і почуттям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть мати протилежний вияв: «радість - горе», «любов - ненависть», «симпатія - антипатія», «задоволення - незадоволення». Полярні переживання мають яскраво виражений позитивний або негативний відтінок.

Умови життя та діяльності викликають почуття різного рівня активності.

Розрізняють стенічні емоції і почуття — ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності, і аcтенічні - ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують.

Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення до ситуації та об'єктів, що зумовлюють переживання, емоції і почуття виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними.

Характерною особливістю емоцій і почуттів є те, що вони охоплюють особистість повністю. Здійснюючи майже блискавичну інтеграцію, тобто об'єднання в єдине ціле всіх функцій організму, емоції і почуття сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм. Завдяки цьому вони мають універсальне значення для життя організму.

Потреби людини і тварини відрізняються за своїм змістом, інтенсивністю та способом їх задоволення. Це зумовлює відмінність емоцій людей і тварин, навіть таких, які є спільними для людей та тварин - гнів, страх, радість, сум тощо, Людські емоції докорінно змінилися в процесі історичного розвитку людини, вони набули суто людських рис, своєрідних особливостей. Голод, наприклад, переживається людиною не так, як твариною. Людина залежно від обставин може стримувати свій голод, відмовлятися від їжі.

У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби, а з ними й вищі почуття — моральні, естетичні, пізнавальні, які не властиві тварині. Тваринні емоції залишилися на рівні інстинктивних форм життєдіяльності..

Емоції та почуття людини взаємопов'язані з її діяльністю; діяльність викликає різноманітні переживання у зв'язку із ставленням до неї та її результатів, а емоції і почуття також стимулюють людину до діяльності, додають їй снаги, стають внутрішньою спонукою, її мотивами.

Прості, або елементарні почуття виникають у зв’язку із задоволенням, чи незадоволенням органічних потреб (спрага, голод), а також під впливом безпосередньої обстановки (почуття тривоги, небезпеки, переляк). Складні почуття виникають на основі світогляду у зв’язку із задоволенням чи незадоволенням духовних потреб людини, з дотриманням чи нехтуванням нормами моралі ( коли людина переживає своє відношення до інших людей, праці, військовому обов’язку, до витворів мистецтва і т. ін.).

Вищі почуття.

Морально-патріотичні почуття спираються на усвідомлення людиною суспільних інтересів свого народу і своїх обов’язків по відношенню до нього. Ці почуття великою мірою пов’язані з світоглядом і переконаннями людини. Вони характеризують моральну поведінку людини, її внутрішню оцінку своїх вчинків. До морально-патріотичних почуттів відносять любов до Батьківщини, свого народу, почуття гордості за свою країну, обов’язку перед народом, готовність до самопожертви заради свого народу і т. ін.

Інтелектуальні почуття – це почуття, що виражаються в процесі пізнавальної діяльності: вираження внутрішнього відношення до того що пізнається, допитливість, почуття сумніву у правильності знайденого рішення, радості і гордості з приводу зробленого відкриття, розв’язаної задачі. Інтелектуальні почуття стимулюють пізнавальну діяльність, примушують глибоко занурюватися в сутність предметів і явищ, грають велику роль у засвоєнні знань.

Естетичні почуття виникають і розвиваються при сприйнятті і створенні людиною витворів мистецтва, художніх елементів духовної культури. Вони допомагають оцінити справжню красоту, виявити і відділити від прекрасного те потворне і безобразне, яке ще зустрічається навколо нас.

Праксичні почуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина реагує на різні види діяльності — трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або незадоволенні, в байдужому ставленні до неї.